ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Справа № 908/1902/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Бакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 07.11.2016у справі№ 908/1902/16 Господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПриватного акціонерного товариства "Василівкатепломережа"простягнення 99 517, 47 грн,

за участю представників

від позивача: Громніцький Ю.П.;

від відповідача: Соріч Т.П., Антонов М.М.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.10.2016 у справі № 908/1902/16 (суддя Колодій Н.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2016 (головуючий суддя - Чернота Л.Ф., судді - Попков Д.О., Стойка О.В.), позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Василівкатепломережа" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму 5 000,00 грн пені, суму 2 926,74 грн 3% річних, суму 57 235,32 грн інфляційних втрат. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 04.10.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2016 у справі № 908/1902/16 в частині зменшення розміру пені на 32 475,54 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ПрАТ "Василівкатепломережа" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 32 475,54 грн пені, в стягненні яких було відмолено; в іншій частині зазначені судові рішення залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 549, 551, 610, 611, 617, 625 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 224, ч.ч. 1, 2 ст. 226, ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.

16.01.2017 відповідачем до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу в якому ПрАТ "Василівкатепломережа" зазначало про обгрунтованість зменшення пені місцевим господарським судом до 5 000,00 грн.

У призначене судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 28.01.2014 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та ПрАТ "Василівкатепломережа" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2418/14-КП-13, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом 350,0 тис. куб. м.

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг спожитого газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно з п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі природного газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, який підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктами 5.1, 5.2 договору сторони обумовили, що ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1000 куб.м природного газу становить 3 113,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287,00 грн, крім того, ПДВ - 20% - 57,40 грн, всього з ПДВ - 344,40 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 3 462,26 грн, крім того ПДВ - 20% - 692,45 грн, всього з ПДВ - 4 154,71 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати обсягів газу протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.п. 7.1, 7.2 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 договору сторони погодили, що строк, у межах якого вони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до розділу 11 договору цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Господарськими судами також встановлено, що на виконання умов вказаного договору ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" поставило протягом січня - квітня 2014 року, жовтня - грудня 2014 року, а ПрАТ "Василівкатепломережа" прийняло природний газ на загальну суму 543 031,84 грн, що підтверджуються актами приймання-передачі природного газу.

ПрАТ "Василівкатепломережа" була повністю оплачена вартість отриманого природного газу, але із простроченням оплати, у зв'язку з чим ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до ПрАТ "Василівкатепломережа" про стягнення з останнього на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені в сумі 37 475,54 грн, трьох відсотків річних в сумі 2 950,98 грн, індексу інфляції в сумі 59 090,94 грн.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, здійснив перерахунок заявлених позивачем сум та дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5 000,00 грн - пені, 2 926,74 грн - 3% річних, 57 235,32 грн - інфляційних втрат. При цьому, місцевий господарський суд, користуючись передбаченим нормою п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом, зменшив розмір пені, яку було нараховано за несвоєчасно проведені відповідачем розрахунки за поставлений природний газ.

Колегія суддів Вищого господарського суду України приймає до уваги, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів оскаржуються позивачем виключно в частині відмови в позові внаслідок зменшення судами розміру пені до 50 000 грн та вважає, що суди попередніх інстанцій, приймаючи таке рішення, не порушили норм чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, господарські суди попередніх інстанцій за результатами оцінки доказів врахували специфіку діяльності підприємства відповідача, яка полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію, і відповідач змушений постійно, в необхідній кількості виробляти теплову енергію та поставляти її споживачам (дитячі садки, школи, лікарні) недивлячись на наявність у них дебіторської заборгованості. Крім того, господарськими судами враховано фінансовий стан відповідача, ступінь його вини у несвоєчасному виконанні зобов'язань, незначне порушення строків оплати.

Разом з тим, скаржник вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій безпідставно застосовано до спірних правовідносин норми ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України у зв'язку з відсутністю виняткових обставин та не враховано майнові інтереси позивача. Однак, такі доводи зводяться до необхідності переоцінки доказів судом касаційної інстанції, яким вже була надана належна правова оцінка господарськими судами попередніх інстанцій, що з урахуванням приписів до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання скаржника на те, що понесені позивачем збитки від неналежного виконання відповідачем зобов'язання за спірним договором, до яких, з у рахуванням приписів ст. 224 Господарського кодексу України, належать інфляційні втрати є більшими від штрафних санкцій у вигляді пені, а також на те, що відповідач у відповідності до вимог ст. 226 Господарського кодексу України був зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері позивача, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні нарахування на суму боргу не є збитками в розумінні ст. 224 Господарського кодексу України, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних його втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів. Тобто, скаржник помилково ототожнив збитки, понесені кредитором, з нарахованими інфляційними втратами у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання.

Таким чином, враховуючи межі перегляду справи і повноваження касаційної інстанції щодо переоцінки доказів, встановлені ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, а також обсяг прав господарського суду щодо прийняття рішення, передбачений ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав для зміни рішення та постанови господарських судів попередніх інстанцій.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2016 у справі № 908/1902/16 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2016 у справі № 908/1902/16 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2016 у справі № 908/1902/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

О.В. Яценко