ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Справа № 903/449/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І.- головуючого, Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши матеріали касаційної скарги Ратнівської селищної радина постановуРівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2016у справі№ 903/449/16 Господарського судуВолинської областіза позовомРатнівської селищної ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4прознесення самочинно збудованого нежитлового приміщення силами Ратнівської селищної ради з відшкодуванням за рахунок підприємця ОСОБА_4 витрат на знесення,за участю представників:позивачаУсаченко О.В. - адвокат, угода № 10/20-16 від 23.09.2016відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

22.06.2016 Ратнівська селищна рада подала до господарського суду позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна - нежитлового приміщення (павільйону з ремонту годинників) на АДРЕСА_1 силами власника земельної ділянки - Ратнівської селищної ради з одночасним відшкодуванням позивачу за рахунок відповідача підтверджених витрат на його знесення. Позов мотивований приписами статей 83, 90, 95, 121 Земельного кодексу України, частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України та обґрунтовано здійсненням відповідачем самочинного будівництва нежитлового приміщення на земельній ділянці, що належить територіальній громаді селища та не була відведена відповідачу для таких цілей.

Відповідач проти позову заперечив, вказавши, що самочинного будівництва не здійснював, а дозвіл на будівництво отримав у відповідності до встановленого чинним законодавством порядку.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 19.07.2016 (суддя Костюк С.В.) у позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 (судді Сініцина Л.М. - головуючий, Василишин А.Р., Філіпова Т.Л.) рішення господарського суду залишено без змін, як законне і обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками судів, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Касаційну скаргу обґрунтовано порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме: в порушення статей 376, 377 Цивільного кодексу України суди не взяли до уваги факт здійснення забудови на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, який не заперечується самим відповідачем, не врахували доводів та доказів позивача про те, що площа капітальної забудови з зупинкою становить 63 м 2, з якої на орендованій відповідачем земельній ділянці розташована частина приміщення площею 9 м 2, а поза межами виділеної земельної ділянки відповідач забудував 54 м 2; помилково застосували положення статті 377 Цивільного кодексу України щодо переходу прав на земельну ділянку до правовідносин, які виникли у зв'язку з порушенням земельного законодавства та невірно застосували до спірних правовідносин положення частини сьомої статті376 Цивільного кодексу України, всупереч Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пункту 3.25 ДБН 360-92 "Містобудування, планування та забудова міських і сільських поселень" дійшли помилкового висновку щодо відступів від земельної ділянки.

Відповідач не скористався правом на участь представника в судовому засіданні касаційної інстанції та правом надання відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, окрім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом ухвалення рішень. Права органів місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку. Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що землі комунальної власності є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування; пунктом 5 статті 16 зазначеного Закону встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За частинами другою та третьою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть, якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, а відповідно до статті 212 Земельного кодексу України, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України встановлено ознаки самочинного будівництва, а саме: житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил; кожна з наведених обставин є самостійною окремою ознакою самочинності будівництва, а наслідком здійснення такого будівництва за частиною другою статті 376 Цивільного кодексу України є те, що особа, яка здійснила самочинне будівництво не набуває права власності на нього.

Частиною третьою статті 376 Цивільного кодексу України передбачено можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна у разі усунення допущеного порушення, яке полягає у здійсненні самочинного будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, шляхом надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване майно. Необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об`єктів є: надання земельної ділянки під вже збудовані самочинно споруди; відсутність заперечення з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно з частиною сьомою статті 376 Цивільного кодексу України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, законодавець у наведених підставах визначення збудованого майна, як самочинного (частина перша статті 376 Цивільного кодексу України), відокремив не тільки ознаки самочинності, але й навів окремі самостійні підстави та випадки звернення до суду в межах цивільних правовідносин для захисту своїх цивільних прав власником земельної ділянки (частина четверта статті 376 Цивільного кодексу України) та уповноваженим органом для захисту суспільного інтересу та прав третіх осіб у випадку допущених забудовником процедурних порушень, що є суттєвими для виникнення права на забудову та конструктивних, санітарних чи інших недоліків самого будівництва, зведеного об'єкта або відхилення спорудженого об'єкта від проекту.

Для правильного вирішення спору судам належить з'ясувати природу спірних правовідносин відповідно до підстав поданого позову, встановити наявність чи відсутність ознак самочинності згідно з приписами законодавства, наявність чи відсутність у зв'язку з цим порушених прав власника земельної ділянки, що підлягають судовому захисту.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 05.12.2008 Ратнівська селищна рада (орендодавець) та підприємець ОСОБА_4 (орендар) уклали договір оренди землі № 14, згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування павільйону по ремонту годинників, яка знаходиться в АДРЕСА_1; пунктом 2 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0038 га, у тому числі забудовані землі. Договір підписаний повноважними представниками сторін, скріплений печаткою позивача (орендодавця) та зареєстрований в Ратнівському відділенні Волинської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.12.2008 за № 040809000018 (а.с.96, на звороті).

Відповідно до пункту 8 договору договір укладено на три роки (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахування ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктами 15-16 договору сторони погодили, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування павільйону по ремонту годинників. Цільове призначення земельної ділянки комерційне.

Згідно з пунктом 18 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є рішення Ратнівської селищної ради № 19/61 від 01.04.2008. Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов'язані з цим, покладаються на орендаря.

Актом прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 25.12.2008 Ратнівська селищна рада передала в оренду терміном на три роки земельну ділянку загальною площею 38 м. кв., а підприємець ОСОБА_4 прийняв в оренду терміном на три роки земельну ділянку загальною площею площею 38 м. кв. Земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_1. Сторони зобов'язуються дотримуватися норм та положень чинного законодавства та договору оренди; акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печаткою орендодавця.

За заявою підприємця від 05.05.2009 рішенням виконавчого комітету Ратнівської селищної ради № 78 від 26.05.2009 надано дозвіл підприємцю ОСОБА_4 на будівництво павільйону з ремонту годинників по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, наданій на умовах оренди; зобов'язано підприємця ОСОБА_4 отримати в органах архітектури вихідні дані на розробку проектної документації на будівництво павільйону по ремонту годинників; після виготовлення необхідної проектної документації отримати дозвіл на початок будівельних робіт в інспекції держархбудконтролю у Волинській області; після закінчення будівництва пред'явити об'єкт приймальній комісії для здачі в експлуатацію.

Додатковою угодою від 01.01.2012 до договору оренди землі від 23.12.2008 визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки та змінено орендну плату.

Рішенням селищної ради від 22.02.2012 № 13/13 продовжено підприємцю ОСОБА_4 договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 для обслуговування павільйону по ремонту годинників площею 38 м. кв., терміном на 5 (п'ять) років; відповідно Ратнівська селищна рада та підприємець ОСОБА_4 уклали додаткові угоди від 01.01.2013, від 01.01.2014 та від 01.01.2015 до договору оренди землі № 14 від 05.12.2008, якими сторони вносили зміни до договору в частині збільшення грошової оцінки, орендної плати та продовжували термін дії договору оренди на 2013, 2014 та 2015 роки, підписані повноважними представниками сторін та скріплені печаткою орендодавця.

Суди також встановили, що висновком державного пожежного нагляду по наміченій земельній ділянці на будівництво павільйону з ремонту годинників в АДРЕСА_1 за № 04/3601 від 16.06.2009, наданим Управлінням наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Волинській області, було запропоновано заходи для забезпечення пожежної охорони; висновком Відділу містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Ратнівської райдержадміністрації від 20.07.2009 після вивчення містобудівної документації на забудову смт. Ратне та висновків служб державного нагляду (санепідемстанції, ГУ МНС, управління земельних ресурсів) погоджено ОСОБА_4 будівництво павільйону по ремонту годинників в АДРЕСА_1; висновком Волинської обласної санепідстанції № 5.1/61 на проект будівництва від 03.03.2010 погоджено проект "Будівництво павільйону по ремонту годинників з автобусною зупинкою" АДРЕСА_1; експертним висновком ГУ МНС України в Волинській області від 09.03.2010 у проектній документації на будівництво павільйону по ремонту годинників з автобусною зупинкою порушень вимог пожежної безпеки не виявлено; позитивним висновком комплексної державної експертизи по робочому проекту Філії державного підприємства "Спеціалізована державна експертна організація Центральна служба української державної будівельної експертизи" у Волинській області "Волиньдержбудекспертиза" від 25.03.2010 № 536/03-47-10 рекомендовано робочий проект "Будівництво павільйону по ремонту годинників з автобусною зупинкою по вул. Кузьміна в смт. Ратне" до затвердження в його робочих показниках; 30.04.2010 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області надано дозвіл № 283 на виконання будівельних робіт; 03.09.2010 Головне управління держкомзему у Волинській області підприємцю ОСОБА_4 надало дозвіл № 113 на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки.

Рішенням Виконавчого комітету Ратнівської селищної ради Ратнівського району Волинської області павільйону з ремонту годинників, який знаходиться у АДРЕСА_1 і належить підприємцю ОСОБА_4 присвоєно окремий адресний номер, а саме: АДРЕСА_1; інспекцією ДАБК у Волинській області 23.12.2011 зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації; 13.11.2015 реєстраційна служба Ратнівського районного управління юстиції підприємцю ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності за № 47579638 на нерухоме майно - нежитлове приміщення А-1 павільйон з ремонту годинників з автобусною зупинкою загальною площею 31,9 кв. м., форма власності приватна; рішенням Ратнівської селищної ради від 18.12.2015 № 2/73 підприємцю ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,004 га для обслуговування павільйону по ремонту годинників, який знаходиться по АДРЕСА_1, Волинської області, для викупу у власність.

Разом з тим, як встановили суди, частково будівництво павільйону здійснено на земельній ділянці, яка йому не була відведена, що вбачається з топографо-геодезичної зйомки, копія якої наявна в матеріалах справи.

22.06.2016 Ратнівська селищна рада звернулася до господарського суду Волинської області з позовом до підприємця ОСОБА_4 про знесення самочинного будівництва, яке знаходиться на не відведеній йому земельній ділянці.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди вказали, що позивач не довів, що відповідачем збудовано павільйон на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової й громадської забудови; павільйон з ремонту годинників не можна вважати самочинним будівництвом, оскільки на площу 31,9 м. кв. наявне свідоцтво про право власності; відповідно статті 377 Цивільного кодексу України до підприємця ОСОБА_4 переходить право користування на земельну ділянку, на якій розміщений павільйон площею 31,9 м. кв; доказів щодо того, чи можлива перебудова об'єкту і відповідач відмовляється від такої перебудови суду позивачем не надано.

За змістом статті 54 Господарського процесуального кодексу України позивач самостійно визначає у позові його предмет та підстави, а суд не має права змінювати наведені позивачем предмет та підстави позову, за винятком випадків, чітко передбачених процесуальним законодавством.

Згідно з частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Натомість, всупереч наведеному вище та положенням статті 1 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16, 376 Цивільного кодексу України, суди взагалі не звернули увагу та не з'ясували підстави поданого позову: чи подано його на захист порушених прав територіальної громади, яку представляє позивач як орган місцевого самоврядування, на земельну ділянку, чи в межах реагування уповноваженого органу на порушення порядку забудови та здійснення будівництва; передчасно та невмотивовано вказавши на недодержання позивачем вимог частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України.

Також судова колегія вважає помилковим та безпідставним застосування судами у спірних правовідносинах приписів статті 377 Цивільного кодексу України, яка має на меті регулювання законної, легітимної поведінки особи при набутті нею права на нерухоме майно, до правовідносин в межах статті 376 Цивільного кодексу України, що регулює ознаки та наслідки вчинення цивільного правопорушення внаслідок здійснення забудови земельної ділянки за відсутності волевиявлення власника цієї земельної ділянки; при цьому суди попередніх інстанцій жодним чином не спростували наявність цього правопорушення зі сторони відповдіача, не встановили обставин, наведених у частині третій статті 376 Цивільного кодексу України, необхідних для легітимізації самочинної забудови, не навели будь-яких норм законодавства, за якими одержання документа на самочинно споруджене майно позбавляє власника земельної ділянки прав на таку земельну ділянку та можливості їх захисту в судовому порядку.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, не з'ясували підстав поданого позову, не встановили ті обставини справи, які є істотними відповідно до підстав поданого позову, у зв'язку з чим їх висновки за наслідками вирішення спору не є законними та обґрунтованими.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи для нового розгляду позовних вимог до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ратнівської селищної ради задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 903/449/16 Господарського суду Волинської області та рішення Господарського суду Волинської області від 19.07.2016 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т. Дроботова