ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 924/317/16 Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Нєсвєтової Н.М.,за участю представників сторін позивача - Костевич Т.О., відповідача - не з"явився, третьої особи - не з"явився,розглянувши касаційну скаргу Об"єднання співвласників багатоповерхового будинку "Наш Дім 1А" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від та на рішення від08.09.2016 Господарського суду Хмельницької області 21.06.2016у справі № 924/317/16за позовомОб"єднання співвласників багатоповерхового будинку "Наш Дім 1А"до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаВиконавчого комітету Славутської міської ради ОСОБА_5провизнання недійсним рішення виконавчого комітету від 02.09.2011 №390 в частині передачі у власність підвального приміщення площею 372,2 кв.м. на ім"я ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

Об"єднання співвласників багатоповерхового будинку "Наш Дім 1А" (далі - ОСББ "Наш Дім 1А") звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Виконавчого комітету Славутської міської ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету від 02.09.2011 №390 в частині передачі у власність підвального приміщення площею 372,2 кв.м. на ім"я ОСОБА_5

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.04.2016 порушено провадження у справі №924/317/16 за позовом ОСББ "Наш Дім 1А" до Виконавчого комітету Славутської міської ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету від 02.09.2011 №390 в частині передачі у власність підвального приміщення площею 372,2 кв.м. на ім"я ОСОБА_5, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_5

Рішенням Господарського суду Хмельницької області (суддя Муха М.Є.) від 21.06.2016 у позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Розізнана І.В. - головуючий суддя, судді: Гулова А.Г., Василишин А.Р.) від 08.09.2016 рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.06.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 та рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.06.2016, ОСББ "Наш Дім 1А" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що при винесенні оскаржуваних судових рішень, судами неправильно застосовано ст.ст. 321, 382 ЦК України, ст.ст.1, 4 Закону України "Про об"єднання власників багатоквартирного будинку", а також норми процесуального права - ст.ст. 33, 41, 43 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.11.2016 касаційну скаргу ОСББ "Наш Дім 1А" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.11.2016.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Предметом спору у справі є матеріально-правова вимога про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Славутської міської ради "Про видачу свідоцтв про право власності на квартири по АДРЕСА_1" від 02.09.2011 №390 в частині передачі у власність підвального приміщення площею 372,2 кв.м. на ім"я ОСОБА_5, яка обгрунтована тим, що оскаржуване рішення порушує особисті права та законні інтереси співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 (підрядник-забудовник) уклав із замовниками договори на спільне будівництво 26-квартирного житлового будинку з торгово-офісним центром по АДРЕСА_1, предметом яких є будівництво за кошти замовників квартир в багатоквартирному будинку. Характеристика площі допоміжних приміщень та квартир визначаються договорами. Відповідно до умов договорів ОСОБА_5 взяв на себе зобов"язання забезпечити будівництво квартир в будинку, а після введення будинку в експлуатацію передати квартири.

На таких же умовах був укладений договір на спільне будівництво 26-квартирного житлового будинку з торгово-офісним центром по АДРЕСА_1 із ОСОБА_5, який одночасно за даним договором виступив з однієї сторони підрядником-забудовником, а з іншої замовником. Відповідно до п. 2 вказаного договору підрядник-забудовник зобов`язується побудувати квартиру №4, на третьому поверсі, в першому під'їзді загальною площею 105,8 кв. м., підвальне приміщення площею 372,2 кв. м., в т.ч. в загальному користуванні сходової клітки площею 61,3 кв. м., будівництво яких фінансує замовник у відповідності з додатковою угодою по кошторису. Пунктом 6 укладеного договору передбачено, що по закінченні будівництва підрядник-замовник зобов"язаний передати замовнику у повну власність профінансовані ним площі, з оформленням технічним паспортом (інвентарну справу).

В подальшому житловий будинок по АДРЕСА_1 введено в експлуатацію, що підтверджується відповідною Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована Інспекцією державного архітектурного-будівельного контролю у Хмельницькій області від 27.07.2011р. №ХМ 14311021946.

За актами приймання приймання-передачі об'єктів нерухомого майна із індивідуально визначеними характеристиками у будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 (підрядник-забудовник) передав замовникам профінансоване ними майно, в тому числі ОСОБА_5 (замовнику) було передано за актом приймання-передачі квартира №4 загальною площею 105,8 кв. м., підвальне приміщення площею 372, 2 кв. м., в т.ч. в загальному користуванні сходової клітки площею 61,3 кв. м.

Замовники будівництва, в тому числі і ОСОБА_5, як замовник, звернулися до виконавчого комітету Славутської міської ради із заявами про видачу свідоцтв на право власності на об'єкти нерухомості.

Рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради "Про видачу свідоцтв про право власності на квартири по АДРЕСА_1" від 02.09.2011р. №390 на підставі п.п.1 п."б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування", Тимчасового положення "Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", зареєстрованим Мін"юстом 18.02.2012 №157/6445 вирішено відділу приватизації житла та комунального майна видати свідоцтва про право власності на квартири по АДРЕСА_1 в м. Славута, громадянам (замовникам), в тому числі і на квартиру №4 загальною площею 105,8 кв.м. та підвальне приміщення площею 372,2 кв.м. (в загальному користуванні коридори та сходові клітки площею 61,3кв.м.) ОСОБА_5

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ 1А", яке створено на підставі протоколу установчих зборів №1 від 10.09.2013 та зареєстроване, як юридичну особу 16.09.2013, не погоджуючись з вказаним рішенням органу самоврядування від 02.09.2011 в частині передачі у власність підвального приміщення площею 372,2 кв.м. на ім"я ОСОБА_5, подало позов про визнання його недійсним.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Прийняте виконавчим комітетом Славутської міської ради (як суб'єктом владних повноважень) рішення про передачу у власність ОСОБА_5 підвального приміщення площею 372,2 кв.м., як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, а відповідно таке рішення не може бути скасоване.

Колегія суддів відзначає, що скасування такого акта не породжує наслідків для власника приміщення, оскільки у нього виникло право власності на приміщення і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах, а захист порушеного права має вирішуватися за нормами цивільного законодавства (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі №21-405а14).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 у справі N 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 2.1 статуту ОСББ "Наш Дім 1А" метою створення Об'єднання є забезпечення захисту прав його членів, відповідно до п.11.1 статуту, та дотримання ними обов'язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Пунктом 2.3 статуту передбачено, що Об'єднання має право, відповідно до законодавства та статуту, шляхом скликання загальних зборів та прийняття ними рішень: створювати управління та визначати умови їх діяльності та оплати; приймати рішення щодо надходження та витрати коштів Об'єднання; визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту неподільного і загального майна відповідно до статуту; встановлювати розміри платежів і внесків членів Об'єднання, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів; виключати зі свого складу членів Об'єднання, які не виконують своїх обов'язків; брати на баланс майно Об'єднання; для виконання статутних завдань здійснювати необхідну господарську діяльність у порядку, визначеному законом.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши Статут позивача встановили, що ОСББ "Наш Дім 1А" не надано повноважень на представництво інтересів членів об"єднання в суді.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, оскаржуване ОСББ рішення органу місцевого самоврядування стосувалось громадян, які приймали дольову участь у будівництві 26-квартирного житлового будинку з торгово-офісним центром по АДРЕСА_1 і які фактично профінансували площу, згідно з відповідними договорами.

Виходячи з положень ст. 331 ЦК України новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Суди попередніх інстанцій з урахуванням викладеного та того, що забудовник передав за актами приймання-передачі нежитлові приміщення замовниками фактично профінансовані ними приміщення та звернувся до виконавчого комітету із заявою про оформлення права власності за замовниками (інвесторами), а виконавчий комітет оскаржуваним рішенням ухвалив про оформлення права власності за замовниками на це майно, дійшли вірного висновку, що позивачем не доведено порушення відповідачем прав ОСББ, які б мали бути захищені або відновлені судом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч.2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСББ належними та допустимими доказами не підтверджено існування технічного обладнання багатоквартирного будинку, в тому числі інженерних комунікацій та технічних пристроїв, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир в приміщенні, що перебуває у власності ОСОБА_5, а також не доведено, що третя особа чинить перешкоди у користуванні вказаними об"єктами.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позивачем позову.

Доводи ОСББ "Наш Дім 1А", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Об"єднання співвласників багатоповерхового будинку "Наш Дім 1А" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.06.2016 у справі № 924/317/16 - без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Нєсвєтова Н.М.