ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 920/250/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіСтратієнко Л.В.,за участю представника позивачаПономаренка В.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго"на рішення Господарського суду Сумської області від 18.05.2016 рокута постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 рокуу справі№ 920/250/16 Господарського суду Сумської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Єрмак"доПублічного акціонерного товариства "Сумиобленерго"прозобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Єрмак" (надалі - ТОВ "Єрмак", позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог, просило зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" (надалі - ПАТ "Сумиобленерго", відповідач) здійснити за рахунок позивача роботи по програмуванню та встановленню приладу обліку спожитої електроенергії НІК 2303LARIT…Е, паспорт ААХІІІ.411152.020-20 ПС (13Г10_2) у електрощитовій нежитлового приміщення магазину - бару по вул. Ковпака, 13 в м. Суми.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач у порушення вимог пункту 3.8 Правил користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996 року (надалі - Правила) безпідставно відмовляється проводити роботи, пов'язані з заміною типу розрахункового засобу обліку електричної енергії, без зміни місця встановлення розрахункового засобу обліку.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що у зв'язку з численними порушеннями споживачем Правил і втручання в роботу розрахункового обліку, встановленого у ВРП-04кВ споживача, електропередавальна організація відповідно до пп. 11 п. 8.1 Правил з власної ініціативи та за власний рахунок здійснила заміну засобів обліку споживача, організувавши розрахунковий облік РУ-0,4 кВ ТП-351. Відовідач вважає, що такі його дії узгоджуються з вимогами п. 3.8 Правил. Щодо встановлення приладу обліку диференційованого за періодами часу, то ПАТ "Сумиобленерго" не заперечує щодо встановлення такого лічильника з урахуванням проектного рішення та робочого проекту, про що позивача було повідомлено листом № 57-09/1980 від 22.02.2016 року.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.05.2016 року у справі № 920/250/16 (суддя Левченко П.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 року (колегія суддів: головуючого судді Пуль О.А., суддів Білоусова Я.О., Шевель О.В.)., позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача здійснити за рахунок ТОВ "Єрмак" роботи по програмуванню та вста новленню приладу обліку спожитої електроенергії НІК 2303ЬАКІТ...Е, паспорт ААХІІІ.411152.020-20 ПС (13Ш0_2) у електрощитовій нежитлового приміщення магазину - бару по вул. Ковпака, 13 у м. Суми. В частині позовної вимоги щодо внесення змін до договору (від якої позивач відмовився у заяві від 10.05.2016 року) провадження у справі припинено.

Відповідач у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами положень абз. 3 та неправильне застосування абз. 6, 7 п. 3.8 Правил, а також порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), просить оскаржені судові рішення скасувати в частині задоволених вимог.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників позивача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з договором про постачання електричної енергії № 976 від 06.12.2003 року, укладеного з ПАТ "Сумиобленерго" в особі Сумського міжрайонного відділення Енергозбут", ТОВ "Єрмак" є споживачем електричної енергії у належному йому на праві власності нежитловому приміщенні магазину-бару за адресою: вул. Ковпака, 13 в м. Суми (надалі - магазин-бар).

У додатку № 3.1 договору сторони погодили, що лічильники встановлюються в магазині-барі по вул. Ковпака 13 у м. Суми, у додатку №6 затвердили "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної від повідальності сторін", згідно з яким місцем розмежування визначено електрощитову магазину і кафе, а у додатку №7 погодили "Однолінійну схему", де точкою встановлення комерційних засобів обліку електри чної енергії (5) визначено електрощитову позивача (споживача).

У січні 2016 року встановлений у електрощитовій магазину-бару комерційний засіб обліку електричної енергії (лічильник) заводський №3060537 вийшов з ладу, про що працівниками відповідача 18.01.2016 року складено акт № 071302. Відповідно до акту експертизи приладу № 022 від 26.01.2016 року зовнішнього втручання у роботу лічильника не встановле но.

У зв'язку з непридатністю до використання старого приладу обліку позивач придбав трьохзонний трьохтарифний погодинний прилад обліку спожитої електроенергії і звернувся до відповідача з листом №15 від 15.02.2016 року, в якому просив прийняти придбаний лічильник НІК 2303L АК1Т…Е 1000 МСЕ, паспорт ААІІІ.411152.020-20 ПС (13U10_2), провести його повірку та програмування, а також виконати роботи по встановленню за рахунок позивача, згідно діючої однолінійної схеми (додаток №7) у приміщенні споживача (позивача), запропонувати укласти відповідний договір підряду.

Відповідач листом № 57-09/1980 від 22.02.2016 року відмовив позивачеві, посилаючись на те, що у зв'язку з неодноразовим по рушеннями з боку позивача, зафіксованими працівниками ПАТ "Сумиобленерего", невідповідністю споживаного навантаження обсягом електроенергії, облікованого засобом обліку споживача та вихід з ладу останнього, філія "Сумське МРВЕ" ПАТ "Сумиобленерго", з урахуванням вимог пункту 8.1.11 Правил, за власний рахунок здійснила за міну засобів обліку споживача, організувавши розрахунковий облік в РУ-04кВ ТП-351 ПАТ "Сумиобленерго".

Відповідно до п. 3.25 Правил споживачі, які бажають здійснювати розрахунок за спожиту електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу, в тому числі за годинами доби, мають забезпечити облік електричної енергії для власного споживання відповідними засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії.

Положеннями п. 3.27 Правил встановлено, що планова заміна, у тому числі на виконання вимог нормативно-правових актів, технічна підтримка та обслуговування розрахункових засобів обліку електричної енергії здійснюються оператором засобів комерційного обліку (електропередавальною організацією або іншою організацією) за рахунок їх власників. Непланова заміна розрахункових засобів обліку електричної енергії здійснюється оператором засобів комерційного обліку (електропередавальною організацією або іншою організацією) за рахунок організації, на вимогу (за ініціативою) якої здійснюється непланова заміна розрахункового засобу обліку.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами відсутній спір щодо наявності права у споживача заміни розрахункового засобу обліку електричної енергії, який не придатний для обліку, на багатофункціональний засіб обліку згідно з технічними рекомендаціями, наданими електропередавальною організацією споживачу. Спір між сторонами виник щодо місця встановлення розрахункового засобу обліку. Позивач вважає, що засіб обліку має бути встановлений на об'єкті споживача (у електрощитовій нежитлового приміщення магазину - бару по вул. Ковпака, 13 в м. Суми), що обумовлено у договорі. Відповідач вважає, що він має право перенести засіб обліку і встановити його на об'єкті електропередавальної організації відповідно до проекту перенесення лічильника електричної енергії.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, посилаючись на положення ст.ст. 525, 629, 651 ЦК України, п.п. 5.22, 5.23, 3.8, пп. 11 п. 8.1 Правил, дійшов висновку, що дії відповідача щодо перенесення засобу обліку односторонньому порядку, без узгодження із споживачем і внесення змін до договору про постачання електричної енергії суперечать вимогам чинного законодавства та умов договору, викладених у його додатках № 3.1, 6, 7, і його відмова у програмуванні та встановленні нового лічильника електричної енергії у місці, де він передбачений укладеним між сторонами договором без внесен ня змін до договору за взаємною згодою сторін, викладена відповідачем у листі № 57-09/1980 від 22.02.2016 року, є повністю незаконною та порушує права позивача, тому останній обґрунтовано вимагає здійснити заміну засобу обліку електричної енергії без зміни місця встановлення засобу обліку спожитої електроенергії (у електрощитовій нежитлового приміщення магазину - бару по вул. Ковпака, 13 в м. Суми), яке погоджене у додатку № 3.1 до договору.

Доводи відповідача про те, що відповідно пп. 11 п. 8.1 Правил він має право за власний рахунок здійснювати заміну та повірку засобів обліку споживача, суди відхилили, зазначивши, що такі дії він має право здійснювати лише за погодження із споживачем та із внесенням відповідних змін до договору.

Вищий господарський суд України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що чинним законодавством не передбачено, що постачальник електричної енергії має право на власний розсуд, без узгодження із споживачем та без внесення відповідних змін до договору та відповідних додатків до нього, змінювати місце встановлення засобу обліку спожитої електричної енергії, є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що твердження судів про те, що зміна місця встановлення засобу обліку не передбачена чинним законодавством суперечить абз. 3 п. 3.8 Правил, Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки у рішеннях судів попередніх інстанцій відсутній такий висновок. Суди зазначили, що зміна місця встановлення засобу обліку допускається лише за згодою сторін шляхом внесення змін до договору, що узгоджується з п. 3.8 Правил, який, зокрема, передбачає, що у разі встановлення (заміни) розрахункових засобів обліку та/або локального устаткування збору та обробки даних зі зміною електричної схеми обліку або безпосередньо зміни електричної схеми обліку на основі технічних рекомендацій, наданих електропередавальною організацією, споживач або організація, на вимогу (за ініціативою) якого (якої) здійснюється встановлення (заміна) розрахункових засобів обліку, розробляє технічне завдання на встановлення (заміну) розрахункових засобів обліку, яке погоджується електропередавальною організацією впродовж десяти робочих днів з дня його отримання. Отже, встановлення (заміни) розрахункових засобів обліку зі зміною електричної схеми обліку можливе за погодженням обох учасників правовідносин. Положення про те, що у разі здійснення такої заміни за ініціативи електропередавальної організації, згода споживача не вимагається у Правилах відсутнє. Відтак, у такому разі суди правильно застосували положення ст. 525 ЦК України, яка визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У абз. 2 п. 9.2 договору сторони погодили, що усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін. Зміни до додатків № 3.1 договору "Перелік та дані по комерційним засобам обліку, по яких проводиться розрахунок за відпущену електроенергію споживачу" та № 7 "Схема електропостачання об'єкта споживача" не вносилися. Твердження заявника касаційної скарги про те, що такі зміни були внесені та погоджені споживачем шляхом підписання актів про технічну перевірку розрахункового засобу та про пломбування пломб від 21.01.2016 року та від 29.09.2016 року, є безпідставними, оскільки не спростовують висновки судів про відсутність оформлення належним чином зміни електричної схеми обліку.

Вищи господарський суд України також відхиляє посилання заявника касаційної скарги на безпідставне застосування судами попередніх інстанцій абз. 6, 7 п. 3.8. Правил, якими встановлено, що установлення (заміна) засобів розрахункового обліку без зміни електричної схеми обліку здійснюється на підставі заяви споживача за його рахунок електропередавальною організацією або іншою організацією, яка має право на виконання таких робіт, за погодженням з електропередавальною організацією. У разі встановлення на території споживача розрахункових засобів обліку електричної енергії організацією, яка має право на виконання таких робіт, але не є електропередавальною організацією, споживач має забезпечити безперешкодний доступ відповідальних представників постачальника за регульованим тарифом (електропередавальної організації) для контролю правильності підключення і перевірки роботи встановлених засобів обліку.

Суд касаційної інстанції зауважує, що у цих абзацах закріплений порядок установлення (заміна) засобів розрахункового обліку без зміни електричної схеми обліку здійснюється на підставі заяви споживача та порядок доступу до цього засобу на території споживача. Позивач, звертаючись з цим позовом, обґрунтовував своє право на заміну лічильника, що встановлений на його території, без зміни місця розташування, посилаючись на ці норми. Суди правильно застосували до спірних правовідносин абз. 6, 7 п. 3.8. Правил.

Доводи касаційної скарги про те, що суди, зазначаючи, що для зміни електричної схеми обліку до умов договору сторони мали внести зміни, не врахували положень ч. 2 ст. 652 ЦК України, суд касаційної інстанції також відхиляє, оскільки ця норма регулює порядок внесення змін до договору за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони. Питання про внесення змін до договору за рішенням суду не є предметом спору у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції не встановив порушення чи неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття неправильного судового рішення у справі.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 18.05.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 року у справі № 920/250/16 - без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду Сумської області від 18.05.2016 року у справі № 920/250/16.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.СуддяВовк І.В.СуддяСтратієнко Л.В.