ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 916/1315/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Гольцової Л.А.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2016

та на рішення господарського суду Одеської області від 01.08.2016

у справі № 916/1315/16

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення збитків

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення збитків у сумі 106 052,19 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.08.2016 (суддя Зайцев Ю.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 (колегія суддів у складі: суддя Величко Т.А. - головуючий, судді Бєляновський В.В., Поліщук Л.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено. Господарські суди відмовляючи у задоволенні позову дійшли висновку, що сторони виконали умови договорів на виконання поточного ремонту належним чином, без жодних претензій та зауважень. У зв'язку з цим, господарські суди дійшли висновку про те, що в діях відповідача, пов'язаних з укладенням та виконанням договору на умовах, визначених безпосередньо сторонами, відсутні будь-які ознаки протиправної поведінки по відношенню до позивача. Отже, позивач не довів, що саме відповідач є особою, діями або бездіяльністю якої позивачеві було спричинено збитки на суму 106 052,19 грн.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 30.08.2016, рішення господарського суду Одеської області від 01.08.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що рішення господарських судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням та неправильним застосування норм матеріального права, а саме ст.ст. 42, 47, 43 ГПК України, ст. 129 Конституції України, ст. 175 ГК України, ст.ст. 22, 835, 857 ЦК України. Так, на думку скаржника, спричинення відповідачем збитків позивачу у заявленому розмірі підтверджується актом ревізії Державної фінансової інспекції України від 21.09.2015 № 08-11/63, згідно з яким підрядником було завищено вартість виконаних робіт. Таке завищення відбулося внаслідок порушення вимог п. 6.4 ДСТУ БД.1.1-1-2013 "Правил визначення вартості будівництва", затверджених наказом Мінрегіону України від 05.07.2013 № 293 та Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", у зв'язку з чим замовником зайво сплачено коштів ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 106 052,19 грн., а відповідно державі в особі КЕВ м. Одеси Міністерства оборони України заподіяно збитки на аналогічну суму.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (підрядник) укладено договори на виконання поточного ремонту № 20 від 02.03.2015, № 21 від 02.03.2015, № 103 від 01.12.2014, № 96 від 17.11.2014, відповідно до п.п. 2.1., 5.2.1. яких договірна вартість робіт, що доручені для виконання підряднику, визначається на підставі затвердженої проектно-кошторисної документації та згідно з ДСТУ. Вартість робіт, яка належить до сплати підряднику, визначається на підставі витрат підрядника, складених згідно з ДСТУ пред'явлених по формі № КБ-2В та формі № КБ-3 на підставі фактично виконаних обсягів робіт. Підрядник виконує будівельно-монтажні роботи згідно проектно-кошторисної документації та діючих ДБН і відповідає за якісне виконання робіт;

- в ході ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КЕВ м. Одеси, що була проведена Державною фінансовою інспекцією в Одеській області, згідно з актом від 21.09.2015 № 08-11/63 встановлено завищення обсягів:

· за актом № 1 ф. № КБ-2В за березень 2015 року на суму 145 543,26 грн. (з урахуванням вартості матеріальних ресурсів поставки замовника) до договору від 02.03.2015 № 21 на виконання робіт з поточного ремонту покрівлі будівлі інформаційного центру військового містечка "Збірний пункт" за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, завищення вартості складає 17 581,88 грн.;

· - за актом № 1 ф. № КБ-2В за грудень 2014 року на суму 222 075,07 грн. (з урахуванням вартості матеріальних ресурсів поставки замовника) до договору від 01.12.2014 № 103 на виконання робіт з поточного ремонту покрівлі будівлі відділу комплектації та призову військового містечка "Збірний пункт" за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, завищення вартості - 58 805,49 грн.;

· - за актом № 1 ф. № КБ-2В за березень 2015 року на суму 145 830,97 грн. (з урахуванням вартості матеріальних ресурсів поставки замовника) до договору від 02.03.2015 № 20 на виконання робіт з поточного ремонту покрівлі будівлі їдальні, перепускного пункту військового містечка "Збірний пункт" за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, завищення вартості - 14 184,98 грн.;

· - за актом ф. № КБ-2В за листопад 2014 року на суму 177 975,97 грн. (з урахуванням вартості матеріальних ресурсів поставки замовника) до договору від 17.11.2014 № 96 на виконання робіт з поточного ремонту покрівлі будівлі казарми № 17 військового містечка № 74, завищення вартості - 15 479,84 грн.;

- завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 106 052,19 грн. по вказаних актах ф. № КБ-2В виникло в результаті порушення п. 6.4 "Правил визначення вартості будівництва" (ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013), затверджених Наказом Мінрегіону України від 05.07.2013 № 293, за рахунок невідповідності обсягів виконаних робіт відображених в актах ф. № КБ-2В, в порівнянні з обсягами, згідно проведених контрольних обстежень;

- в акті ф. № КБ-2В за березень 2015 року на суму 145 543,26 грн. враховано роботи з улаштування жолобів підвісних з оцинкованої сталі (РН8-42-2) в обсязі 60 метрів, в акті ф. № КБ-2В за березень 2015 року на суму 145 830,97 грн. - 50 метрів, в акті ф. № КБ-2В за листопад 2014 року на суму 177 975,97 грн. - 55 метрів, тоді як проведеними контрольними обстеженнями встановлено, що фактично дані роботи не виконано; в акті ф. № КБ-2В за грудень 2014 року на суму 222 075,07 грн. враховано роботи з улаштування жолобів підвісних з оцинкованої сталі (РН8-42-2), в обсязі 140 метрів, тоді як проведеними контрольними обстеженнями встановлено, що фактично улаштовано 60 метрів жолобів підвісних з оцинкованої сталі, що на 80 метрів менше, ніж враховано в акті ф. № КБ-2В;

- з метою усунення виявлених порушень ДФІ в Одеській області, КЕВ м. Одеси на адресу ФОП ОСОБА_2 було направлено претензію від 26.11.2015 № 319 з вимогою про погашення суми збитків у розмірі 106 052,19 грн., яка відповідачем виконана не була.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, шляхом стягнення з відповідача, на підставі ст.ст. 224, 225 ГК України, збитків у розмірі 106 052,19 грн.

Сукупності встановлених у справі обставин господарські суди дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 619, 629, 837, 875 ЦК України, ст.ст. 217, 224, 225 ГК України, дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

В силу приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником за договором підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених в роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Статтею 875 ЦК України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Тобто, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт, негайно про них заявити (у тому числі, шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Господарськими судами попередніх інстанцій враховано вказані вимоги закону та обставини справи, якими підтверджено факт виконання відповідачем обумовлених договорами на виконання поточного ремонту робіт у повному обсязі, а також факт узгодження вартості фактично виконаних підрядних робіт позивачем та відповідачем шляхом складання та підписання без зауважень та заперечень відповідних актів форми КБ-2В щодо приймання виконаних будівельних робіт.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин повинен відшкодувати спричинені ним збитки суб'єкту, права чи законні інтереси якого були порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата чи пошкодження її майна, а також неотримання доходів, які управнена сторона отримала б при належному виконанні зобов'язання іншою стороною.

Згідно з ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Враховуючи предмет спору, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Позивач зазначив підставою для повернення коштів акт, складений за результатами ревізії, проведеної Державною фінансовою інспекцією в Одеській області про завищення вартості здійснених відповідачем підрядних робіт.

Господарськими судами правильно зауважено на тому, що виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

Вищий господарський суд України погоджується з такими висновками господарськими судів, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак, акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором та спричинення збитків позивачу.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Господарськими судами встановлено, що сторони узгодили договірну ціну та належним чином виконали свої зобов'язання за договорами; на виконання умов договорів замовником було проведено оплату виконаних робіт у повному обсязі, відповідно до договірної ціни, позивач прийняв виконані роботи на підставі актів здачі-прийняття робіт, не заявивши при цьому про недоліки, як того вимагають положення ст. 853 ЦК України.

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем умов договорів, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову, Вищий господарський суд України визнає правильним.

Решта доводів касаційної скарги фактично зводиться до переоцінки доказів. Однак, за відсутності з боку господарських судів порушень приписів процесуального законодавства щодо оцінки поданих доказів, такі доводи не можуть бути взяті до уваги Вищим господарським судом України.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Згідно з ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки господарських судів попередніх інстанцій ґрунтуються на доказах, наведених в оскаржуваних рішенні та постанові, і відповідають положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 01.08.2016 у справі № 916/1315/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: Т. Барицька Л. Гольцова