ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 915/197/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівДроботової Т.Б., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"на постановуОдеського апеляційного господарського судувід03.08.2016у справі№915/197/16Господарського суду Миколаївської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв"пророзірвання договору

за участю

- позивача:Ревенко О.В. (довіреність від 27.10.2016)- відповідача:1) Горшевська С.В. (довіреність від 04.01.2016) 2) Гурова А.А. (довіреність від 04.01.2016) 3) Ле Жоурт В.В. (довіреність від 01.08.2016)- прокурора1) Збарих С.М. (посвідчення № 028728 від 05.09.2016) 2) Савицька О.В. (посвідчення № 041103 від 04.02.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - позивач) просило, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, розірвати договір сервітуту від 10.07.2013 № А6-А, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс" (далі - відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наведений договір підлягає розірванню через припинення обставин, які були підставою для його укладання та встановлення сервітуту.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2016 (суддя Гриньова-Новицька Т.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді Гладишева Т.Я., Головей В.М.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані вище судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень.

Постанову прийнято 23.11.2016 у зв'язку з оголошеною у судовому засіданні 16.11.2016 відповідно до приписів статей 77, 1115 Господарського процесуального кодексу України, перервою.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.07.2013 між позивачем (володілець) та відповідачем (користувач) укладено договір про встановлення сервітуту № А6-А з преамбули якого слідує, що його укладено у зв'язку з необхідністю виконання відповідачем комплексу робіт і послуг, пов'язаних з перевалкою вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт) через причал № 9 з використанням причальної інфраструктури (залізничні колії, підкранові колії, ділянки колій, стрілочні переводи), а також забезпечення позивачем можливості користування відповідачем вказаними причалами і причальною інфраструктурою.

Згідно з п. 1.1 договору сервітут встановлюється щодо користування причалами та причальною інфраструктурою, які розташовані за адресою: 54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23.

Відповідно до пункту 2.1 договору сервітут встановлюється для можливості здійснення користувачем навантажувально-розвантажувальних робіт через причали з використанням причальної інфраструктури.

Положеннями п. 3.1 договору визначено, що видом права сервітуту є право користування майном (причалами та причальною інфраструктурою) згідно з Планом-схемою причалу № 9 та причальної інфраструктури (додаток № 1, який є невід'ємною частиною цього договору), наступною довжиною:

- причал № 9 (інв. № 1031036) - 209,0 м.п., технологічна ширина 14,50 м.п.;

- залізнична колія № 33 (інв. № 1031079) - 202,5 м.п.;

- залізнична колія № 36 (інв. № 1031080) - 202,5 м.п.;

- підкранові колії (інв. № 1031065) - 202,5 м.п. у дві нитки.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що сервітут полягає у можливості вільного та безперешкодного користування відповідачем причалом та причальною інфраструктурою, визначених п. 3.1 даного договору.

Згідно пунктів 4.1, 4.2 договору зміст права сервітуту полягає у наданні права користування причалом та причальною інфраструктурою згідно з п. 3.1 договору. Сервітут є строковим та оплатним.

Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 договору сервітут встановлений за даним договором є речовим правом користувача, має абсолютний характер і підлягає захисту від неправомірних дій невизначеного кола осіб відповідно до діючого законодавства України. Сервітут не позбавляє володільця щодо якого він встановлений, права володіння та користування причалом та причальною інфраструктурою.

Пунктами 14.1, 14.4, 14.5 договору визначено, що він набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє протягом 6 (шести) місяців з моменту набуття чинності. У випадку якщо користувач не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору не повідомив володільця про наміри припинити його дію, договір вважається автоматично пролонгований на 6 (шість) місяців на тих самих умовах. Одностороннє розірвання даного договору з ініціативи володільця не допускається. Цей договір може бути припинений за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору, підписаної уповноваженими представниками сторін та скріпленої печатками. Цей договір вважається припиненим з дати набуття чинності відповідної додаткової угоди.

Згідно п. 14.6 договору він припиняється також у разі припинення сервітуту у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також у випадку передання об'єкта сервітуту користувачу в оренду.

Сторонами зі справи укладалися додаткові угоди до договору, якими змінювались розмір плати за сервітут та умови його оплати.

Позивач вважаючи, що з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.12.2015 № 1331-р, яке набрало законної сили з 01.01.2016, встановлюється інший спосіб доступу до причалу, листом від 23.12.2015 № 18-06/6887 направив відповідачу три примірника додаткової угоди № 3 до договору сервітуту з пропозицією розірвати з 01.01.2016 договір від 10.07.2013 № А6-А.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, свою постанову мотивував тим, що відсутні підстави для розірвання договору сервітуту, оскільки прийняття урядом відповідних актів не є припиненням обставин, які були підставою для його укладання.

Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи з наступного.

Як встановлено судами обох інстанцій, між сторонами укладено договір про встановлення сервітуту щодо користування причалами та причальною інфраструктурою, які розташовані за адресою: 54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23.

Позивач виходячи із того, що Кабінетом Міністрів України встановлено інший спосіб доступу до причалу, просив договір розірвати.

Як вбачається, постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 405 "Про затвердження переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню", затверджено перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню і до таких послуг віднесено: забезпечення лоцманського проведення; регулювання руху суден; забезпечення проведення криголамних робіт.

В подальшому до цієї постанови Кабінету Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2015 № 483 внесено зміни в додаток, якими вказаний перелік доповнено новим абзацом, а саме - забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.12.2015 № 1331-р, яке набрало законної сили з 01.01.2016, погоджено встановлені Міністерством інфраструктури в установленому порядку тарифи на спеціалізовані послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.

Наказом Міністерства інфраструктури України "Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України" від 18.12.2015 № 541, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.12.2015 за № 1608/28053, затверджено відповідні тарифи, розрахунок плати тощо.

Отже, вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2015 № 483, та зазначеним розпорядженням доповнено такий вид послуг, як забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, та уточнено, що цими актами не регулюються правовідносини із користування причалом, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.

Таким чином вказані акти Кабінету Міністрів України не впливають на договірні правовідносини сторін в контексті пред'явленого позову, ці акти не містять вказівки щодо оформлених у встановленому порядку відносин сервітуту, не передбачають, що правовідносини сервітуту мають припинитися та не встановлюють їх заборону.

Доводи позивача, які обґрунтовані постановою Вищого господарського суду України від 01.06.2016 у справі № 910/268/16, є безпідставними, оскільки фактичні обставини у справі, що розглядається, є відмінними від обставин у справі, на рішення у якій посилається позивач.

Так, згідно наведеної позивачем постанови Вищого господарського суду України предметом спору є визнання договору оренди державного нерухомого майна продовженим, тоді як у даній справі, що переглядається у касаційному порядку, її предметом є розірвання договору про встановлення сервітуту.

Та обставина, що положеннями статті 21 Закону України "Про морські порти України" передбачено, що тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, не є підставою для задоволення позову, оскільки це не перешкоджає врегулювати питання ціни чи тарифів у договорі на підставі частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України, з приведенням умов договору, щодо застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади, у відповідність до цін, тарифів, що змінилися.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції також застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, а визначальним у даній справі є те, що нормативні акти Кабінету Міністрів України, на які посилався позивач, не впливають на договірні правовідносини сторін в контексті пред'явленого позову, підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі Господарського суду Миколаївської області № 915/197/16, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Т.Б. Дроботова

Г.А. Кравчук