ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 915/1649/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Козир Т.П.

за участю представників:

ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Южно-Українська АЕС" - Рубінса А.А.,

КП "Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство" - Полоза В.І.,

Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - не з'явився,

Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби - не з'явився

Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Южно-Українська АЕС"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2016

та на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 17.08.2016

за скаргою Комунального підприємства "Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство"

на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області

у справі № 915/1649/14

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Южно-Українська АЕС"

до Комунального підприємства "Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 6 813 039,72 грн. основного боргу, 541 505,33 грн. збитків від інфляції, 114 536,88 грн. 3% річних, 285 757,39 грн. пені та 238 456,35 грн. штрафу

за участю: Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби,

Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.03.2016 стягнуто з відповідача на користь позивача 6 813 039,72 грн. основного боргу, 541 505,33 грн. інфляційних, 114 536,88 грн. 3% річних, 285 757,39 грн. пені, 238 456,35 грн. штрафу та 73 078,54 грн. судового збору.

15.04.2016 на виконання вказаного рішення господарським судом Миколаївської області видано відповідний наказ.

10.05.2016 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - ВДВС) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51013293, в якій запропоновано боржнику самостійно виконати рішення у семиденний термін з моменту винесення постанови.

25.05.2016 ВДВС винесено постанову про арешт коштів боржника, винесену у межах виконавчого провадження ВП № 51013293, якою, зокрема, накладено арешт на кошти, що перебувають у касі боржника або надходять до неї.

В червні 2016 року КП "Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство" звернулось до господарського суду Миколаївської області зі скаргою за № 03/795 на дії органу державної виконавчої служби, які виразились у прийнятті постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї, винесеної 25.05.2016 в межах виконавчого провадження ВП № 51013293. У зв'язку з цим заявник просив визнати недійсною постанову ВДВС від 25.05.2016 про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї.

25.07.2016 відповідач подав господарському суду заяву № 3/191 про доповнення вимог по скарзі, в якій він просить господарський суд зняти арешт з коштів, що перебувають у касі підприємства або надходять до неї.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.08.2016 (суддя Мавродієва М.В.) у задоволенні скарги КП "Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство" від 06.06.2016 № 03/795 відмовлено. Заяву від 25.07.2016 № 3/191 задоволено частково. Знято арешт з коштів КП "Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство", що перебувають у касі боржника або надходять до неї, які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників КП "Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 (колегія суддів у складі: суддя Ліпчанська Н.В. - головуючий, судді Лисенко В.А., Савицький Я.Ф.) ухвалу господарського суду Миколаївської області від 17.08.2016 частково скасовано та викладено її резолютивну частину в іншій редакції: "Скаргу КП "Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство" № 03/795 від 06.06.2016 з урахуванням доповнення до скарги у вигляді заяви № 3/191 від 25.07.2016 задовольнити повністю. Зняти арешт з коштів КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство", що перебувають у касі боржника або надходять до неї. Визнати недійсною та скасувати постанову, винесену 25.05.2016 заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї (виконавче провадження № 51013293)".

У касаційній скарзі з урахуванням доповнень до касаційної скарги ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Южно-Українська АЕС" просить скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 17.08.2016 в частині (п.п. 2, 3) зняття арешту з коштів відповідача, що перебувають у касі боржника або надходять до неї, які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників відповідача та постанову Одеського апеляційного господарського суд від 27.09.2016 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги та заяви відповідача. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що постанова ВДВС повністю відповідає нормам ГПК України та Закону України "Про виконавче провадження", а наведені відповідачем в обґрунтування скарги норми регулюють виключно трудові відносини, а не відносини з примусового виконання судових рішень. Крім того, на думку скаржника, здійснення відрахувань з каси підприємства на оплату праці за лютий-травень 2016 року є тільки виключенням, пов'язаним з накладенням арешту в межах виконавчого провадження на грошові кошти боржника, що знаходились на розрахункових рахунках.

У відзиві на касаційну скаргу КП "Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство" просить залишити касаційну скаргу без розгляду або відмовити в її задоволенні. Так, КП "Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство" зазначило про те, що скаржником не зазначено які саме норми матеріального та процесуального права було порушено господарськими судами, а також те, що прохальна частина касаційної скарги не сформульована граматично належним чином.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду скарги на дії ВДВС встановили, що боржник звертаючись з відповідною скаргою обґрунтовував її тим, що у зв'язку із накладенням арешту на касові кошти боржника, підприємство позбавлено можливості здійснювати виплату заробітної плати працівникам, які виявили бажання отримувати заробітну платню безпосередньо на підприємстві, а також здійснювати перерахування відповідних соціальних внесків та податків, пов'язаних з виплатою заробітної плати, що підтверджується довідкою № 05/1091 від 22.07.2016 КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство", а також відповідними платіжними відомостями за період з лютого по травень 2016 року, квитанціями на перерахування бюджетних платежів та податків за цей же період.

Господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу виходив з того, що в діях ВДВС при прийнятті постанови від 25.05.2016 не були порушенні приписи Закону України "Про виконавче провадження". Водночас, оскільки право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. У зв'язку з цим, господарський суд на підставі ч. 5 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду, крім випадків встановлених вказаною статтею, зняв арешт з коштів відповідача, що перебувають у касі боржника або надходять до неї, які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників відповідача.

Частково скасовуючи вказану ухвалу, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що заробітна плата працівникам КП "Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство" виплачується з каси підприємства, тому скарга підлягає задоволенню, оскільки виплата працівникам заробітної плати є пріоритетною перед погашенням заборгованості перед іншими кредиторами, натомість винесення державним виконавцем постанови від 25.05.2016 ВП № 51013293 про арешт коштів, що перебувають в касі боржника та надходять до неї виключають та водночас унеможливлюють своєчасну виплату заробітної плати, що призводить до грубого порушення конституційних прав громадян - працівників КП "Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство". При цьому, господарський суд апеляційної інстанції зазначив про те, що місцевий господарський суд в ухвалі від 17.08.2016 відокремив скаргу КП "Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство" № 03/795 від 06.06.2016 та заяву № 3/191 від 25.07.2016 КП "Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство" про доповнення вимог до вказаної скарги, прийнявши їх за окремі скарги на дії ВДВС. Однак, заявою № 3/191 від 25.07.2016 КП "Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство" лише навело додаткові обґрунтування щодо неправомірності арешту коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї, а також внесло доповнення в прохальну частину скарги за № 03/795 від 06.06.2016.

Переглядаючи в касаційному порядку прийняті господарськими судами рішення, Вищий господарський суд України виходить з наступного:

Згідно з ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Отже, вирішуючи питання зняття арешту з коштів боржника, що знаходяться у касі боржника або надходять до неї, господарські суди попередніх інстанцій повинні були встановити у яких саме обсягах підлягають охороні кошти призначені для виплати заробітної плати, а також встановити порядок виплати заробітної плати на підприємстві боржника (переказ на рахунок працівника відкритий у банку чи виплата готівкою).

Однак, господарські суди попередніх інстанцій обмежилися лише посиланням на наведені вище положення Конвенції про захист заробітної плати.

При цьому, господарськими судами попередніх інстанцій не було надано оцінки наявності судового рішення у справі № 915/321/13-г господарського суду Миколаївської області, що також стосувалося зняття арешту з коштів з посиланням на необхідність захисту заробітної плати, незважаючи на те, що про наявність такого судового рішення боржник стверджував, звертаючись зі скаргою на дії ВДВС від 06.06.2016.

Зокрема, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.10.2013 у справі № 915/321/13-г скаргу КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" на дії ВДВС задоволено. Скасовано постанову ВДВС від 30.08.2013 "Про арешт коштів боржника" в частині накладення арешту на грошові кошти, призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство", для сплати яких застосовується поточний рахунок № 26003060321214, відкритий в Южноукраїнському центральному відділенні ПАТ "Приватбанк", а дії ВДВС визнано такими, що порушують права працівників КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" на отримання заробітної плати.

Вказана ухвала господарського суду залишена без змін господарськими судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Отже, господарськими судами не взято до уваги, що в іншій справі було знято арешт зі спеціального рахунку відповідача для виплати заробітної плати працівникам підприємства-боржника з посиланням на те, що він використовується для виплати заробітної плати.

Також господарськими судами не взято до уваги обставини у даній справі, згідно з якими боржник вже звертався зі скаргою на дії ВДВС та просив зняти рахунок арешт з коштів відповідача, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26008415985 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві, які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників відповідача.

Враховуючи викладене, господарськими судами не було встановлено порядок виплати заробітної плати на підприємстві боржника (переказ на рахунок працівника відкритий у банку чи виплата готівкою).

При цьому, господарськими судами не було надано відповідної оцінки поясненням стягувача, який вказував на те, що здійснення відрахувань з каси підприємства на оплату праці за лютий-травень 2016 року є тільки виключенням, пов'язаним з накладенням арешту в межах виконавчого провадження на грошові кошти боржника, що знаходились на розрахункових рахунках.

Крім того, господарські суди вказуючи у своїх рішеннях про те, що через касу підприємства проводиться виплата заробітної плати готівкою, не надали оцінки поясненням самого боржника, який вказував у своїй заяві про доповнення вимог до скарги про те, що кошти, які обліковуються в касі підприємства призначені для виплати заробітної плати та інших витрат комунального підприємства.

Отже, господарськими судами не з'ясовано того чи використовувався і використовується кошти в касі підприємства виключно для виплати заробітної плати та відповідних нарахувань на заробітну плату або ж у касі знаходиться й кошти іншого призначення, на які згідно з чинним законодавством можливе стягнення.

Також, залишилися поза увагою господарських судів обставини щодо кількості працюючих на підприємстві, розмір фонду оплати праці.

Крім того, господарськими судами не взято до уваги те, що відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постанова Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, первинним документом обліку готівки в касі є касова книга. Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

При цьому, згідно з п. 3.8 вказаного Положення, виплати, пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром підприємства або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача чи за видатковими відомостями. На титульній сторінці видаткової відомості робиться дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера або осіб, уповноважених керівником, із зазначенням строків видачі готівки і суми (гривень - словами, копійок - цифрами). У централізованих бухгалтеріях, що обслуговують бюджетні установи, на загальну суму готівки, виданої для виплат, пов'язаних з оплатою праці, складається один видатковий касовий ордер, дата і номер якого проставляються на кожній видатковій відомості. Одноразові видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, окремим особам проводяться, як правило, за видатковими касовими ордерами.

Господарськими судами не було враховано вказані вимоги закону, у зв'язку з чим без дослідження залишилася касова книга підприємства як первинний документ обліку готівки в касі боржника.

Крім того, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зауважити на наступному:

Відповідач подав 25.07.2016 господарському суду заяву про доповнення вимог по скарзі від 06.06.2016.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви (в даному випадку змінити вимоги скарги на дії ВДВС).

Передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

ГПК України, зокрема ст. 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України.

Відповідні роз'яснення застосування господарськими судами положень ст. 22 ГПК України наведені у підпунктах 3.10 та 3.11 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає, що як місцевий так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене справа підлягає направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для нового розгляду скарги на дії ВДВС, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Южно-Українська АЕС" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 17.08.2016 у справі № 915/1649/14 скасувати.

Справу направити до господарського суду Миколаївської області для нового розгляду скарги Комунального підприємства "Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: Т. Барицька Т. Козир