ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 914/1062/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.08.2016у справі№ 914/1062/16 Господарського суду Львівської областіза позовом ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Едем"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5провизнання недійсними рішення загальних зборів учасників товариства за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_6

відповідача: Циганенко Ю.В.

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Едем" про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства від 24.03.2016.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.06.2016 у справі № 914/1062/16 (суддя Мазовіта А.Б.) визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Едем" від 24.03.2016, оформлені протоколом № 20 від 24.03.2016.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузь В.Л., судді Костів Т.С., Малех І.Б.) рішення Господарського суду Львівської області від 29.06.2016 у справі № 914/1062/15 скасовано; прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 у справі № 914/1062/16, рішення Господарського суду Львівської області від 29.06.2016 у цій справі залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Скаржник вказує на те, що при визначенні голосів учасників товариства враховується розмір його частки, визначений в статуті товариства, незалежно від повноти внесення свого вкладу таким учасником, в тому числі й після прийняття рішення про збільшення статутного капіталу товариства, що спростовує висновок суду апеляційної інстанції про належність позивачу частки у розмірі 46% статутного капіталу товариства, а не 50% як визначено у статуті.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Едем" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено апеляційним господарськими судами та підтверджується матеріалами справи, відповідно до п.п. 4.1, 6.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Едем" (далі - Товариство), в редакції, зареєстрованій 08.07.2011 за № 14181050011000051, учасниками товариства є ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

Статутний фонд Товариства створюється в розмірі 8000000 грн., що поділений на 100 часток, кожна частка дорівнює 80000 грн. та розподіляється між засновниками у наступному обсязі:

50 часток Статутного фонду Товариства належить ОСОБА_5, який свій внесок до статутного фонду Товариства робить у вигляді грошового внеску. Загальна частка ОСОБА_5 становить 4000000 грн., що відповідає 50 % статутного фонду Товариства;

50 часток Статутного фонду Товариства належить ОСОБА_4, яка свій внесок до статутного фонду Товариства робить у вигляді грошового внеску. Загальна частка ОСОБА_4 становить 4000000 грн., що відповідає 50 % статутного фонду Товариства.

Станом на 24.03.2016 зазначені відомості відображені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 24.03.2016 відбулися загальні збори учасників Товариства, на яких були присутні: ОСОБА_5 та представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8 за довіреністю від 29.01.2016, що зареєстрована в реєстрі № 82 та засвідчена приватним нотаріусом; директор товариства - ОСОБА_9 та заступник директора товариства - ОСОБА_10, з наступним порядком денним:

1) Обрання голови та секретаря зборів;

2) Звітування директора товариства та затвердження звіту;

3) Звільнення директора товариства;

4) Обрання нового директора товариства.

За наслідками розгляду питань порядку денного були прийняті рішення: по першому питанню - обрання головою зборів учасників Товариства ОСОБА_5, секретарем зборів - ОСОБА_10, відображено наступний порядок розподілу голосів: "за" - 52% голосів, "проти" - 48% голосів, "утрималось" - 0% голосів.

За результатами голосування по другому питанню про звітування директора Товариства та затвердження звіту директора Товариства ОСОБА_9: "за" - 100% голосів, "проти" - 0% голосів, "утрималось" - 0% голосів.

За результатами голосування по третьому питанню про звільнення директора товариства ОСОБА_9 з 24.03.2016 за власним бажанням відповідності до ст. 38 КзПП України та у зв'язку з народженням дитини, яка потребує догляду: "за" - 100% голосів, "проти" - 0% голосів, "утрималось" - 0% голосів.

За результатами голосування по четвертому питанню про обрання нового директора товариства ОСОБА_10: "за" - 52% голосів, "проти" - 48% голосів, "утрималось" - 0% голосів.

За результатами голосування про обрання нового директора Товариства ОСОБА_11 за пропозицією ОСОБА_8 - "за" - 48% голосів, "проти" - 52% голосів, "утрималось" - 0% голосів.

Вказані рішення оформлено протоколом № 20 від 24.03.2016, який підписаний головою загальних зборів - ОСОБА_5 та секретарем загальних зборів ОСОБА_10

Як визначено судом апеляційної інстанції, статутний капітал Товариства станом на 08.07.2011 визначено у розмірі 8000000 грн., який сформовано наступним чином: ОСОБА_5 вніс до статутного капіталу товариства 4000000 грн., що становить 100 % його вкладу, ОСОБА_4 внесла до статутного капіталу товариства 3681135 грн., що становить 92,03 % її вкладу.

Відповідно до розрахунку кількості голосів учасників Товариства (додаток до протоколу загальних зборів засновників № 20 від 24.03.2016) згідно останньої редакції статуту від 04.07.2011 статутний фонд Товариства становить 8000000 грн., на дату проведення загальних зборів в статутний фонд Товариства фактично внесено 7681135 грн., зокрема, ОСОБА_5 внесено 4000000 грн. , а ОСОБА_4 внесено 3681135 грн.

Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що момент проведення зборів фактичний внесок до статутного капіталу Товариства ОСОБА_5 становить 50 %, а ОСОБА_4 становить 46%, натомість у протоколі помилково зазначено 52% і 48 % відповідно.

Предметом позову у справі є позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства від 24.03.2016.

Обґрунтовуючи підстави недійсності вказаних рішень позивач посилається на незаконність перерозподілу часток у статутному капіталі Товариства, що враховуючи її голосування проти прийняття рішень в редакції запропонованій ОСОБА_5, свідчить про прийняття таких рішень з порушенням ст. 59 Закону України "Про господарські товариства".

Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до статуту Товариства частки учасників товариства складають по 50% статутного капіталу; ОСОБА_5 вніс до статутного капіталу товариства 4000000 грн., що становить 100 % його вкладу, ОСОБА_4 внесла до статутного капіталу товариства 3681135 грн., що становить 92,03 % її вкладу; загальними зборами учасників Товариства будь-яких рішень, як того вимагають приписи ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" (прийняття рішення про зменшення статутного капіталу та про перерозподіл часток у статутному капіталі), не приймалося, а тому ОСОБА_5 не набув права на додаткову частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 2%.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення загальних зборів учасників Товариства від 24.03.2016, за які в протоколі № 20 від 24.03.2016 відображено 52% голосів учасників, є такими, що не набрали необхідної кількості голосів відповідно до ст. 59 Закону України "Про господарські товариства", тобто, не були прийняті.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції у повному обсязі відповідно до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із вказаним висновком суду першої інстанції та виходив з того, що на момент проведення зборів фактичний внесок до статутного капіталу Товариства ОСОБА_5 становив 50 %, а ОСОБА_4 - 46%; після закінчення року з дня державної реєстрації Товариства при визначенні результатів голосування частка учасника в статутному капіталі Товариства має відповідати вартості реально внесених ним вкладів; при прийнятті рішень загальними зборами учасників Товариства від 24.03.2016 кількість голосів учасників (50 % та 46 % відповідно) були обраховані відповідно до фактично внесених учасниками вкладів до статутного капіталу; позивач не довів порушення його прав чи інтересів прийнятими рішеннями.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсними оспорюваних рішень загальних зборів учасників Товариства.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковими вказані висновки суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із положеннями статті 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Отже, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:

прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення;

прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;

прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації.

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Як передбачено ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", ст. 116 Цивільного кодексу України учасники товариства мають право, зокрема брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Статтями 50, 51 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю повинні, зокрема містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Згідно із ч. 4 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

Як визначено ст. 52 Закону України "Про господарські товариства", ч. 3 ст. 144 Цивільного кодексу України, статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства. Зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 не повністю сплатила вартість своєї частки та внесла до статутного капіталу товариства 3681135 грн., що становить 92,03 % її вкладу.

Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 05.02.2013 № 1-рп/2013 щодо офіційного тлумачення ч. 4 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" зазначив про імперативне врегулюваня питання щодо строку сплати статутного капіталу (внесення вкладів до статутного капіталу) учасниками Товариства - до закінчення першого року з дня державної реєстрації Товариства.

Правові наслідки невиконання учасниками обов'язку щодо внесення вкладів до статутного капіталу та дії, які належить вживати господарському товариству в разі його невиконання передбачені ч. 3 ст. 144 Цивільного кодексу України і ч. 2 ст. 52 Закону "Про господарські товариства", згідно із якими в такому випадку загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення зі складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства.

Отже, як вказав Конституційний Суд України, протягом першого року з дня державної реєстрації Товариства його учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі, незалежно від факту повного чи часткового внесення (сплати) вкладів. Питання щодо визначення кількості голосів для повноважності загальних зборів учасників Товариства та результатів голосування за прийняття їх рішень у разі, якщо протягом першого року з дня державної реєстрації Товариства учасник не виконав свого обов'язку стосовно формування статутного капіталу, а загальні збори учасників Товариства не прийняли передбачених частиною третьою статті 144 ЦК України і частиною другою статті 52 Закону рішень, відповідно до пунктів 7, 8 частини першої статті 92 Конституції України підлягає законодавчому врегулюванню.

За таких обставин, господарський суд, визначаючи повноважність загальних зборів, не має законних підстав для неврахування голосів учасників, які не сплатили або неповністю сплатили вартість своїх часток протягом одного року з дня державної реєстрації товариства (пункті 2.29. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

Таким чином, висновок апеляційного господарського суду про те, що при визначенні повноважності загальних зборів та результатів голосування вимога ст. 58 Закону діє лише протягом року з дня державної реєстрації Товариства, а надалі при визначенні результатів голосування частка учасника в статутному капіталі Товариства має відповідати вартості реально внесених ним вкладів, не відповідає змісту вищенаведеної норми закону.

Врахувавши вищенаведені норми законодавства та встановивши, що загальними зборами учасників Товариства рішення про зменшення статутного капіталу до фактично сформованого та про зміну часток учасників у встановленому законодавством порядку не приймалося, місцевий господарський суд, на відміну від суду апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку про те, що ОСОБА_5 не набув права на додаткову частку у статутному капіталі Товариства розміром 2%, а рішення зборів, за які у протоколі № 20 від 24.03.2016 відображено 52% голосів учасників є такими, що не були прийняті.

Крім цього, колегія суддів касаційної інстанції враховує, що з огляду на передбачений статутом Товариства розподіл часток учасників, прийняття будь-яких рішень загальними зборами потребує одностайності, а тому неврахування Товариством частки позивача при прийнятті загальними зборами оспорюваних рішень свідчить про порушення прав позивача на участь цієї особи в управлінні справами Товариства і спростовує помилковий висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем порушення її прав прийнятими рішеннями.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо спірних правовідносин сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, і прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а вірне по суті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 у справі № 914/1062/16 скасувати.

Рішення Господарського суду Львівської області від 29.06.2016 у справі № 914/1062/16 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Едем" на користь ОСОБА_4 1653,60 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Львівської області видати наказ.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир