ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 911/1440/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В.(головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 року у справі № 911/1440/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року позивач звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 41 821,49 грн. основної заборгованості, 1 678 443,32 грн. інфляційних втрат, 96 855,80 грн. 3% річних та 718 406,88 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку у строк визначений договором купівлі-продажу природного газу від 23.12.2013 року № 2211/14-БО-17 за поставлений природний газ у січні-грудні 2014 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 07.07.2016 року (суддя Колесник Р.М.) у задоволені позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 року (судді: Шапран В.В., Буравльов С.І., Андрієнко В.В.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить рішення та постанову у справі скасувати в частині відмови у стягненні 3% річних, втрат від інфляції та пені, прийняти нове рішення про задоволення цих позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними, та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 23.12.2013 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2211/14-БО-17, відповідно до умов якого (пункт 1.1. Договору) продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 31.01.2014 року) газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

За п. 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 2310,0 тис. куб. м. з розподілом щомісячної поставки у межах відповідних кварталів.

Приймання передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункти 3.3., 3.4. Договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ за період із січня по грудень 2014 року (включно) в обсязі 1310,189 тис. куб. м. загальною вартістю 6350911,34 грн., що підтверджується копіями оформлених у відповідності до умов договору актів приймання передачі природного газу: за січень 2014 року від 31.01.2014 р., за лютий 2014 року від 28.02.2014 р., за березень 2014 року від 31.03.2014 р., за жовтень 2014 року від 31.10.2014 р., за листопад 2014 року від 30.11.2014 р. та за грудень 2014 року від 31.12.2014 р.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати за отриманий газ, позивач просить суд стягнути з відповідача залишок суми основного боргу, пеню, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані за прострочення виконання грошових зобов'язань за спожитий природний газ у січні-грудні 2014 року.

Заперечуючи проти позову в частині вимог про стягнення суми основного боргу відповідач надав суду докази того, що Головним управлінням Державної казначейської служби України в Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, відповідачем, позивачем та ПАТ "Укргазвидобування" укладено договір № 535/375-в від 18.12.2015 року про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.16 ст.14 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік"), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/погоджувалися органами державної влади та органами місцевого самоврядування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 375.

В межах зазначеного договору відповідачем 23.12.2015 року (платіж проведено 25.12.2015 року) проведено оплату заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 41821,49 грн., тобто ще до звернення позивача до суду, що зумовило висновки суду про відмову у задоволенні позову в цій частині, адже станом на час звернення позивача до суду його право щодо вимог про сплату основного боргу, порушеним вже не було.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимоги продавця про стягнення з покупця пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання грошових зобов'язань за спожитий природний газ у січні-грудні 2014 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу. Для застосування санкцій, передбачених підпунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу та наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідною умовою є здійснення оплати поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи.

В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В 2015 році відповідно до пункту 16 статті 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (зі змінами) передбачена компенсація витрат з різниці в тарифах на теплову енергію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року №375 затверджено Порядок та умови надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, що утворилася на початок місяця, в якому проводяться розрахунки, і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків.

18.12.2015 року Головним управлінням Державної казначейської служби України в Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, відповідачем, позивачем та ПАТ "Укргазвидобування" укладено договір № 535/375-в про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.16 ст.14 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік"), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/погоджувалися органами державної влади та органами місцевого самоврядування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 375.

В межах зазначеного Договору відповідачем 23.12.2015 року (платіж проведено 25.12.2015 року) проведено оплату стягуваної суми заборгованості у розмірі 41 821,49 грн., тобто ще до звернення позивача до суду.

Укладення договорів про проведення взаєморозрахунків за рахунок субвенцій з державного бюджету, в силу вимог чинного законодавства, є диспозитивним правом його учасників.

Встановивши, що умовами договору про організацію взаєморозрахунків передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу, і, що сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.

Водночас, цей договір не передбачав можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань і підстав для інших грошових вимог, а тому враховуючи, що повне погашення заборгованості відповідача за договором купівлі-продажу природного газу №2211/14-БО-17 за рахунок коштів субвенції з державного бюджету відбулось у порядку та строки, передбачені договорами про організацію взаєморозрахунків, суди дійшли правильного висновку про те, що для застосування до покупця штрафних санкцій за порушення строків виконання грошового зобов'язання у вигляді пені, а також відповідальності за порушення такого зобов'язання, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених договором про організацію взаєморозрахунків.

До того ж, сторони пунктом 16 договору про організацію взаєморозрахунків засвідчили, що після виконання договору вони не матимуть одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору, тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Тим більше, що така правова позиція наведена в постанові Верховного суду України від 01.07.2015 у справі №3-322гс15, яка в силу ст. 11128 ГПК України повинна враховуватися усіма судами України.

Отже, висновок судів обох інстанцій про відмову в заявленому позові грунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

За таких обставин, оскаржені рішення та постанова є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко