ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 910/31/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Відкритого недержавного пенсійного фонду "Європейський вибір"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016у справі№ 910/31/16 Господарського суду міста Києваза позовом Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука В.В.доВідкритого недержавного пенсійного фонду "Європейський вибір"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управліннями активами "Магістр"прозобов'язання вчинити діїза участю представників сторін:

позивача: Макаренко С.В.

відповідача: Тимошенко В.В.

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача: Тимошенко В.В.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука В.В. звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого недержавного пенсійного фонду "Європейський вибір" про зобов'язання відповідача повернути кошти в сумі 47571,23 грн., одержані за договором провнесення змін від 23.02.2015 до Договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1285/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 у справі № 910/31/16 (суддя Курдельчук І.Д.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 (колегя суддів у складі: головуючого судді Кропивної Л.В., суддів Шапрана В.В., Смірнової Л.Г.), рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 у справі № 910/31/16 скасовано; прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Паламарчука Віталія Віталійовича; зобов'язано Відкритий недержавний пенсійний фонд "Європейський вибір" повернути Публічному акціонерному товариству "Банк національний кредит" грошові кошти в сумі 47571,23 грн., одержані за договором про внесення змін від 23.02.2015 до договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1285/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014; стягнуто з Відкритого недержавного пенсійного фонду "Європейський вибір" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 1218,00 грн. та 1339,80 грн. за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Відкритий недержавний пенсійний фонд "Європейський вибір" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі № 910/31/16 та залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 у цій справі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції помилково виходив з того, що Договір про внесення змін був укладений після запровадження у банку тимчасової адміністрації; не взяв до уваги принцип свободи договору, а висновки суду про нікчемність вказаного правочину з тих підстав, що банк відмовився від власних майнових вимог є необґрунтованими.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" на касаційну скаргу, в якому позивач просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 24.10.2014 між Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" (банк) та Відкритим недержавним пенсійним фондом "Європейський вибір" (вкладник), від імені якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управліннями активами "Магістр", укладено договір про депозитний вклад "Стандартний" № DU1285/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів), відповідно до якого вкладник передає, а банк приймає на депозитний рахунок № 26526105008001 грошові кошти у сумі 700000,00 грн. в національній валюті на умовах договору, депозит розміщується на строк з 24.10.2014 до 24.10.2015 включно. Банк сплачує вкладнику проценту ставку за користування депозитом у розмірі 22,50 % річних.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу письмово попередивши про це банк за десять робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику № 265050131952 в АТ "Сбербанк України". У випадку розірвання договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2 % річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Згідно з пунктом 7.2 договору інші зміни та доповнення до договору, в тому числі щодо зміни розміру процентної ставки за користування депозитом, мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином сторонами з обов'язковим посиланням на договір.

Відповідно до п. 4.2.2 банк має право самостійно розраховувати суму процентів; 4.2.3. банк має право визначати в кожному конкретному випадку умови договорів про зміну умов договору в т.ч. зміну розміру процентів за результатами переговорів.

Як визначено п. 3.3, 3.8 договору, нарахування та сплата процентів здійснюється щомісячно у валюті депозиту за фактичну кількість днів у місяці та році; якщо сума раніше сплачених вкладнику процентів перевищує суму процентів, що належить до виплати по перерахуванню, то різниця між ними утримується банком в момент дострокового повернення вкладу з суми вкладу або вноситься вкладником на рахунок Банку.

23.02.2015 сторони підписали Договір про внесення змін від 23.02.2015 до договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1285/2014-1, яким змінили абзац третій пункту 3.7 Договору та виклали його у такій редакції: "У випадку розірвання цього Договору з ініціативи Вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 22,5 % (двадцять два цілих та п'ять десятих) процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку".

У той же день, 23.02.2015 відповідач звернувся до позивача з листом № 1140, в якому просив дострокового повернути депозитний вклад за Договором у сумі 700000,00 грн. без перерахунку процентів за вкладом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 23.02.2015 повернув грошові кошти у сумі 700000,00 грн. відповідачу, що підтверджується банківською випискою.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.06.2015 № 358 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 05.06.2015 № 114 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Національний Кредит", згідно з яким з 08.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку. Тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на 3 місяці з 08.06.2015 по 07.09.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28.08.2015 № 563 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.08.2015 № 159 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Національний Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Проведеною уповноваженою особою Фонду гарантування перевіркою було виявлено нікчемність Договору про внесення змін до депозитного договору № DU1285/2014-1 від 24.10.2014, з тих мотивів, що банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів, у зв'язку із чим на підставі ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" позивач звернувся з до відповідача з листом № 09/15-41 від 28.09.2015 (підтверджується матеріалами справи) з пропозицією повернути Банку грошові кошти у розмірі 47571,23 грн.

Проте відповідач добровільно кошти не повернув, що стало підставою звернення позивача із позовом у цій справі про зобов'язання відповідача повернути грошові кошти у сумі 47571,23 грн., одержані за Договором про внесення змін від 23.02.2015 до договору про депозитний вклад "Стандартний" від 24.10.2014 № DU 1285/2014-1.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що банк не довів наявності збитків внаслідок укладення Договору про внесення змін; не обґрунтував в чому саме полягає майновий інтерес банку, від якого він відмовився; фінансова політика Банку у сфері розміщення вкладів протягом 2014-2015 років відзначалася високими відсотками на короткострокові вклади, у зв'язку із чим посилання про порушення інтересів банку встановленням ставки у 22,5% річних є необґрунтованими.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що, уклавши Договір про внесення змін від 23.02.2015, банк не відмовлявся від власних майнових вимог, а тому відсутні ознаки нікчемності зазначеного правочину.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції у повному обсязі відповідно до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із вказаним висновком суду першої інстанції та виходив з того, що укладення Договору від 23.02.2015 про внесення змін до договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1285/2014-1 від 24.10.2014 є відмовою банку від власних майнових вимог, оскільки у зв'язку з незастосуванням банком перерахунку нарахованих відсотків за зниженою відсотковою ставкою потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів у розмірі 47571,23 грн., а тому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" такий правочин є нікчемним з наслідками, передбаченими ст. 216 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України в редакції чинній станом на дату розірвання депозитного договору, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Частинами 1 та 2 статті 1061 Цивільного кодексу України передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, як передбачено ч. 3 ст. 1061 Цивільного кодексу України (в редакції на дату укладення Договору про внесення змін від 23.02.2015), якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

Судами встановлено, що відповідно до абз. 3 п. 3.7 у випадку розірвання договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2 % річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку, а п. 3.8 договору визначено, що в момент дострокового повернення банком утримується різниця між сумою раніше сплачених вкладнику процентів та сумою процентів, що належить до виплати у разі її перевищення.

Отже, умовами договору та чинного на дату укладення Договору про внесення змін від 23.02.2015 законодавства було передбачено виплату процентів за ставкою у розмірі 2 % річних у випадку дострокового розірвання договору.

Згідно з частинами 2-4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема з тієї підстави, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Уповноважена особа Фонду: протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи, що Договором про внесення змін від 23.02.2015, укладеним у день дострокового повернення вкладу, сторони погодили сплату процентів за ставкою у розмірі 22,5% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку, що відповідає розміру ставки для строкового депозиту, укладення банком цього Договору є відмовою від застосування передбаченого ч. 3 ст. 1061 Цивільного кодексу України (в редакції на дату укладення Договору про внесення змін) розміру процентів як за вкладами на вимогу при достроковому поверненні вкладу та відмовою від утримання різниці у процентах згідно із п. 3.8 депозитного договору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що укладення Договору від 23.02.2015 про внесення змін є відмовою банку від власних майнових вимог, оскільки у зв'язку з незастосуванням банком перерахунку нарахованих відсотків за зниженою відсотковою ставкою потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" свідчить про нікчемність такого правочину та тягне наслідки, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України.

Вказаний висновок апеляційного господарського суду відповідає встановленим обставинам справи та зроблений із вірним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Матеріали справи свідчать про те, що судом апеляційної інстанції в порядку ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судом апеляційної інстанції оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судом, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого недержавного пенсійного фонду "Європейський вибір" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі № 910/31/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир