ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 908/182/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні суміші"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2016у справі№ 908/182/16 Господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні суміші"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сухі суміші"третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій № 1"прозвернення стягнення на предмет іпотекиза участю представників сторін:

позивача: Кулаченко Р.В.

відповідача: Середюк Б.Л.

третьої особи без самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача: Мирошник Є.П.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.02.2016 у справі № 908/182/16 (суддя Смірнов О.Г.) задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні суміші" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сухі Суміші", в рахунок погашення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні суміші" на суму 440432,26 грн. звернуто стягнення на належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Сухі Суміші" нерухоме майно, що є предметом іпотеки згідно з договором іпотеки б/н від 09.10.2015, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Салтан В.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 4450, а саме: об'єкт нерухомого майна: інв. № 00007 загальною площею 597,3 кв. м., інв. № 00010 загальною площею 187,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельні суміші" право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: інв. № 00007 загальною площею 597,3 кв. м., інв. № 00010 загальною площею 187,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2016 у цій справі (головуючий суддя Сгара Е.В., судді: Будко Н.В., Геза Т.Д.) задоволено апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1"; скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 26.02.2016 у справі № 908/182/16; відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні суміші"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні суміші" на користь Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 7267,70 грн.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельні суміші" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2016, залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 26.02.2016 у справі № 908/182/16.

В касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 512, 556, 599 Цивільного кодексу України, вказуючи на помилковість висновків апеляційного господарського суду про припинення основного зобов'язання у зв'язку із його виконанням поручителем та відсутність порушення права позивача на момент зверення із позовом до суду внаслідок ненабуття ним прав іпотекодержателя.

До Вищого господарського суду України надійшли відзиви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сухі суміші" та Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1" на касаційну скаргу, в якому відповідач та третя особа просять оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сухі Суміші" (сторона-1) та Фізичною особою ОСОБА_8 (сторона-2) у період з 18.04.2014 по 07.07.2015 укладені договори про надання поворотної фінансової допомоги та додаткові угоди до них, а саме: договір № 18/04 від 18.04.2014 та додаткова угода № 1 від 17.04.2015 до цього договору; договір № 22/04 від 22.04.2014 та додаткова угода № 1 від 21.04.2015 до цього договору; договір № 23/04 від 23.04.2014 та додаткова угода № 1 від 22.04.2015 до цього договору; договір № 08/05 від 08.05.2014 та додаткова угода № 1 від 07.05.2015р. до цього договору; договір № 14/05 від 14.05.2014 та додаткова угода № 1 від 13.05.2015 до цього договору; договір № 15/05 від 15.05.2014 та додаткова угода № 1 від 14.05.2015 до цього договору; договір № 20/05 від 20.05.2014 та додаткова угода № 1 від 19.05.2015 до цього договору; договір № 22/05 від 22.05.2014 та додаткова угода № 1 від 21.05.2015 до цього договору; договір № 28/05 від 28.05.2014 та додаткова угода № 1 від 27.05.2015 до цього договору; договір № 29/05 від 29.05.2014 та додаткова угода № 1 від 28.05.2015 до цього договору; договір № 06/06 від 06.06.2014 та додаткова угода № 1 від 05.06.2015 до цього договору; договір № 17/06 від 17.06.2014р. та додаткова угода № 1 від 16.06.2015 до цього договору; договір № 18/06 від 18.06.2014 та додаткова угода № 1 від 17.06.2015 до цього договору; договір № 19/06 від 19.06.2014 та додаткова угода № 1 від 18.06.2015 до цього договору; договір № 07/07 від 07.07.2014р. та додаткова угода № 1 від 06.07.2015 до цього договору; договір № 08/07 від 08.07.2014 та додаткова угода № 1 від 07.07.2015 до цього договору.

Відповідно до пункту 1.1 укладених договорів про надання поворотної фінансової допомоги Фізична особа - ОСОБА_8 надає ТОВ "Сухі суміші" поворотну фінансову допомогу, а ТОВ "Сухі суміші" зобов'язується повернути суму поворотної фінансової допомоги в строк та на умовах, які визначені у даних договорах.

Пунктами 2.1, 2.2 договорів про надання поворотної фінансової допомоги передбачено, що поворотна фінансова допомога надається Стороні-1 на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується. Поворотна фінансова допомога використовується для потреб Сторони-1 відповідно до статутних цілей його діяльності.

У пункті 3.1. договорів про надання поворотної фінансової допомоги (в редакції додаткових угод) сторони визначили, що фінансова допомога надається строком до 08.11.2015.

Згідно з пунктом 3.2 договорів про надання поворотної фінансової допомоги визначено, що повернення грошових коштів проводиться шляхом видачі грошових коштів Стороні-2 через касу Сторони-1 або в інший спосіб передбачений законом.

Додатковими угодами до договорів про надання поворотної фінансової допомоги передбачено, що дані договори вступають в силу з моменту їх підписання та діють до 08.11.2015, а в частині грошових зобов'язань до повного їх виконання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов укладених договорів про надання поворотної фінансової допомоги, ОСОБА_8 надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Сухі суміші" поворотну фінансову допомогу в загальній сумі 461500,00 грн., що підтверджується квитанціями № 14190.675.1 від 18.04.2014, № 8215.491.1 від 22.04.2014, № 8215.538.1 від 23.04.2014, № 10514.88.1 від 08.05.2014, № 8215.202.1 від 14.05.2014, № 10514.287.1 від 15.05.2014, № 10514.446.1 від 21.05.2014, № 10514.484.1 від 22.05.2014, № 8215.585.1 від 28.05.2014, № 8215.635.1 від 30.05.2014, № 8215.119.1 від 06.06.2014, № 10514.517.1 від 17.06.2014, № 8215.395.1 від 18.06.2014, № 10514.594.3 від 19.06.2014, № 8215.150.1 від 07.07.2014, № 0.0.278022884.1 від 08.07.2014.

Відповідач здійснив часткове повернення суми допомоги у розмірі 21067,74 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Сухі суміші" перед ОСОБА_8 за вказаними вище договорами про надання поворотної фінансової допомоги та додаткових угод до них, 22.09.2015 між ОСОБА_8 (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельні Суміші" (поручитель) укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сухі суміші" зобов'язань, що виникли з договорів про надання поворотної фінансової допомоги, які укладені між кредитором та боржником.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору поруки, у відповідності до пункту 1.1. договорів про надання поворотної фінансової допомоги, ОСОБА_8 надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Сухі суміші" поворотну фінансову допомогу, а останній зобов'язався повернути суму поворотної фінансової допомоги в строк та на умовах, які визначені в даному договорі. Остаточний строк повернення поворотної фінансової допомоги ОСОБА_8 до 08.11.2015.

Відповідно до пункту 3.1 договору поруки визначено, що поручитель несе відповідальність перед кредитором за своєчасне та повне виконання Боржником забезпеченого зобов'язання.

Пунктом 4.1 договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язується при порушенні боржником зобов'язання перед кредитором за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, виконати за боржника зобов'язання у 3-х денний строк з дня отримання вимоги від кредитора; у разі одержання вимоги кредитора повідомити про це боржника.

У пункті 4.2.1 договору поруки зазначено, що кредитор зобов'язується після виконання поручителем зобов'язання забезпеченого порукою, передати його документи, які підтверджують зобов'язання боржника.

Згідно з пунктом 4.3.1 договору поруки після виконання зобов'язання боржника за договорами про надання поворотної фінансової допомоги до поручителя, який виконав таке зобов'язання, переходять усі права кредитора за основним договором, у тому числі і ті, що забезпечують його виконання.

09.10.2015 в забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Сухі Суміші" перед ОСОБА_8 за договорами про надання поворотної фінансової допомоги та додаткових угод до них, між ОСОБА_8 (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сухі Суміші" (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки.

Згідно з пунктами 1.2 - 1.5 договору іпотеки для забезпечення своєчасного виконання договорів про надання поворотної фінансової допомоги, іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю об'єкт нерухомого майна, а саме: інв. № 00007 загальною площею 597,3 кв. м, інв. № 00010 загальною площею 187,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці розміром 1029,00 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_1, яка перебуває в оренді у іпотекодавця на підставі договору оренди землі, укладеного з Запорізькою міською радою 08.11.2006, зареєстрованого в Державному реєстрі земель 28.11.2006 за № 040626101046. Об'єкт нерухомого майна, що є предметом цього договору належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва НОМЕР_2 на право власності на будівлю, виданого Запорізькою міською радою 14.11.2000, зареєстрованого ОП "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 14.11.2000 в реєстровій книзі № 6 за реєстровим № 1162. Право власності іпотекодавця на об'єкт нерухомого майна, що є предметом цього договору, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Запорізького міського управління юстиції Запорізької області 24.09.2015, номер запису про право власності 11496740, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 743802823101. Заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами у сумі 461500,00грн.

Пунктами 3.5., 3.6. договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право у випадку невиконання зобов'язань за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, а також у випадку ліквідації чи реорганізації майна (у будь-який спосіб), звернути стягнення на майно та реалізувати його; - звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання (неналежного виконання) іпотекодавцем зобов'язань, передбачених договорами про надання поворотної фінансової допомоги, а також у разі порушення іпотекодавцем умов цього договору.

Відповідно до пунктів 4.1. - 4.4. договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на майно у наступних випадках: якщо у момент настання виконання зобов'язань за договорами про надання поворотної фінансової допомоги вони не будуть виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні суми поворотної фінансової допомоги відповідно до умов договорів про надання поворотної фінансової допомоги. Право звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог, що виникають з договорів про надання поворотної фінансової допомоги, виникає у іпотекодержателя у випадках, обумовлених умовами договорів про надання поворотної фінансової допомоги, цього договору та нормами чинного законодавства України. У разі порушення основного зобов'язання та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення з вимогою про виконання порушеного зобов'язання не менш ніж у тридцятиденний строк з моменту отримання вимоги та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя, на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.

Згідно з пунктами 4.5 - 4.8 договору іпотеки сторони дійшли згоди, що іпотекодержатель вправі на власний розсуд обрати один із таких способів задоволення його вимог в порядку позасудового врегулювання: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань, забезпечених згідно з цим договором, у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; шляхом реалізації права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку". Визначені цим договором способи задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджають іпотекодержателю застосувати інші, встановлені Законом України "Про іпотеку" способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель може задовольнити вимоги, забезпечені встановленою цим договором іпотекою, шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в договорі прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку". Право власності на предмет іпотеки, що переходить до іпотекодержателя підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому чинним законодавством. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною в момент набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_8 на адресу відповідача була надіслана вимога № 1-08 від 09.11.2015 про усунення порушень за договорами про надання поворотної фінансової допомоги та договору іпотеки від 09.10.2015, в якій ОСОБА_8 вимагав здійснити виконання зобов'язання у семиденний строк з дня отримання вказаної вимоги, а також запропонував протягом тридцяти календарних днів з дня отримання цієї вимоги сплатити на його користь заборгованість у розмірі 440432,26 грн. шляхом видачі грошових коштів через касу або в інший спосіб, передбачений законом.

09.11.2015 ОСОБА_8 відповідно до умов договору поруки направив на адресу ТОВ "Будівельні суміші" вимогу № 09-11/1 про усунення порушень за договорами про надання поворотної фінансової допомоги та договору іпотеки від 09.10.2015, в якій ОСОБА_8 вимагав у поручителя здійснити виконання зобов'язання за ТОВ "Сухі суміші" у триденний строк з дня отримання вказаної вимоги, а також запропонував протягом тридцяти календарних днів з дня отримання цієї вимоги сплатити на його користь заборгованість у розмірі 440432,26 грн. шляхом видачі грошових коштів через касу або в інший спосіб, передбачений законом.

На виконання зазначеної вище вимоги, поручитель (позивач) здійснив погашення заборгованості перед ОСОБА_8 у розмірі 440432,26 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 62 від 03.12.2015, № 63 від 04.12.2015, № 65 від 04.12.2015, № 66 від 07.12.2015, № 71 від 08.12.2015, № 73 від 08.12.2015.

08.12.2015 ОСОБА_8 передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельні суміші" оригінали документів щодо надання фінансової допомоги, що підтверджується актом приймання-передачі документів від 08.12.2015.

10.12.2015 позивач звернувся до відповідача з вимогою про усунення порушень за договорами про надання поворотної фінансової допомоги та договору іпотеки від 09.10.2015, в якій вказало про перехід до нього як до поручителя в силу приписів частини 2 статті 556 Цивільного кодексу України всіх права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й тих, що забезпечували його виконання.

Вказана вимога залишена ТОВ "Сухі суміші" без задоволення.

Відповідно до незалежної оцінки вартості об'єкту нерухомості, проведеної ТОВ "Земля Плюс 2006", вартість об'єкта оцінки нерухомості майнового комплексу промислового призначення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 визначена на 28.01.2016 та складає 460398,24 грн.

24.02.2016 між ОСОБА_8 (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельні суміші" (сторона-2) укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого сторона-1 передає стороні-2, а сторона-2 приймає від сторони-1 всі права та обов'язки сторони-1 за договором іпотеки, посвідченим Салтан В.В., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, 09.10.2015 за № 4450. За даним договором до сторони-2 переходять всі права та обов'язки сторони-1 за договором іпотеки в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Пунктом 7 сторони визначили вартість прав вимоги за даним договором у розмірі 440432,26 грн.

Враховуючи вищенаведене, позивач відповідно до частини 2 статті 556 Цивільного кодексу України звернувся до місцевого господарського суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки - об'єкт нерухомого майна, а саме: інв. № 00007 загальною площею 597,3 кв. м., інв. № 00010 загальною площею 187,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом визнання права власності.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що внаслідок виконання позивачем за відповідача зобов'язань перед ОСОБА_8, до нього, як поручителя, в силу умов пункту 4.3.1 договору поруки та приписів частини 2 статті 556 Цивільного кодексу України перейшли права кредитора, що випливають із основного зобов'язання - договорів про надання поворотної фінансової допомоги, та права, що забезпечували виконання основного зобов'язання - права за договором іпотеки від 09.10.2015, тобто відбулась заміна кредитора в основному зобов'язанні та заміна іпотекодержателя в договорі іпотеки, в т.ч. з урахуванням укладеного договору про відступлення права вимоги від 24.02.2016; відповідач доказів виконання зобов'язань за договорами про надання поворотної фінансової допомоги на користь позивача, як нового кредитора, а саме щодо погашення заборгованості в сумі 440432,26 грн., суду не надав.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції у повному обсязі відповідно до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із вказаним висновком суду першої інстанції та виходив з того, що позивач, як новий кредитор, не здійснив державну реєстрацію своїх прав як іпотекодержателя предмета іпотеки, а тому не набув прав іпотекодержателя за договором іпотеки від 09.10.2015 на момент звернення з позовом, хоча вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки може бути заявлена лише іпотекодержателем; позивач як поручитель виконав за відповідача зобов'язання щодо повернення суми позики, а отже зобов'язання за Договорами про надання поворотної фінансової допомоги припинились внаслідок їх виконання, і ОСОБА_8 не мав жодних правових підстав 24.02.2016 укладати із Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельні суміші" договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 09.10.2015.

З огляду на вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні суміші" про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки б/н від 09.10.2015, шляхом визнання права власності задоволенню не підлягають.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 2 статті 556 вказаного кодексу передбачено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Згідно з частиною 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

При цьому, відповідно до статті 514 даного Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до позивача перейшли права кредитора за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Як визначено частиною 1 статті 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону, а згідно із частиною 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частин 1, 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у постанові від 29.04.2014 у справі № 10/110-12/14).

Разом з тим, ч.ч. 1, 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно із частиною першою статті 37 Закону України "Про іпотеку" правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду, натомість, врегульовано статтею 39 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 Цивільного кодексу України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 Цивільного кодексу України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", статей 328, 335, 376, 392 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України "Про іпотеку").

Вищенаведена правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду України від 02.11.2016 у справі № 6-2457цс16.

Умовами пунктів 4.7. - 4.8. договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити вимоги, забезпечені встановленою цим договором іпотекою, шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в договорі прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до вимог ст.37 Закону України "Про іпотеку". Право власності на предмет іпотеки, що переходить до іпотекодержателя підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому чинним законодавством. іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначено в момент набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, неправильно застосував до спірних правовідносин норми статей 36, 37, 38, 39 Закону України "Про іпотеку".

Вірно встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язань з повернення суми позики, суд першої інстанції, разом з тим, не з'ясував причин невиконання відповідачем забезпечених іпотекою зобов'язань, не визначив чи звертався позивач до державного реєстратора для реєстрації права власності на іпотечне майно та чи наявні у державного реєстратора підстави для відмови в державній реєстрації, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про задоволення позову.

В свою чергу суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого господарського суду, вищенаведеного також не врахував та помилково виходив з того, що позивач не мав права на звернення із позовом про звернення стягнення з підстав ненабуття прав іпотекодержателя, оскільки на момент прийняття рішення до позивача перейшли права кредитора у зобов'язанні, в тому числі права, що забезпечували його виконання - права за договором іпотеки від 09.10.2015, які були зареєстровані у встановленому порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій, допустили неповноту у дослідженні обставин справи та дійшли помилкових висновків щодо правового змісту тих правовідносин, які склалися між сторонами.

За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43, 101 ГПК України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні суміші" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2016 та рішення Господарського суду Запорізької області від 26.02.2016 у справі № 908/182/16 скасувати.

Справу № 908/182/16 передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир