ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 906/1265/15

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Селіваненка В.П.,за участю представників сторін позивача - Сівко Й.Л.; відповідача - не з'явився; третьої особи - не з'явився;розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 15" Житомирської міської радина постановуРівненського апеляційного господарського суду від21.09.2016та на рішенняГосподарського суду Житомирської областівід07.07.2016у справі№ 906/1265/15за позовомКомунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 15" Житомирської міської радидоЖитомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Виконавчий комітет Житомирської міської радипровизнання недійсним рішення

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 15" Житомирської міської ради (далі - КП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 15") звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.06.2015 № 36-р/к у справі № 3.5-34/2015 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу на КП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 15".

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.08.2015 порушено провадження у справі № 906/1265/15 за позовом КП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 15" до Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 23.06.2015 № 36-р/к у справі № 3.5-34/2015.

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Виконавчий комітет Житомирської міської ради.

Рішенням Господарського суду Житомирської області (суддя Машевська О.П.) від 07.07.2016 у позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Петухов М.Г., Савченко Г.І.) від 21.09.2016 рішення Господарського суду Житомирської області від 07.07.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 та рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.07.2016, КП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 15" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2016 касаційну скаргу КП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 15" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.11.2016.

На адресу суду 22.11.2016 від Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. Житомирським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України також подано відзив на касаційну скаргу КП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 15", в якому підприємство просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами адміністративною колегією Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, за результатами розгляду справи №3.5-34/2015 23.06.2015 прийнято рішення №36-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

За змістом рішення, відділенням АМК було встановлено такі обставини.

У ході проведення дослідження ринку з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлено, що діючі тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлені рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 17.09.2014 №401 "Про внесення до рішень виконавчого комітету міської ради від 16 травня 2013 року №191, 193, 195, 197, 199, 201, 202, 203, 205, 206, 208", яке опубліковане в газеті "МІСТО" 18.09.2014.

Відповідно до квитанцій на сплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій КП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 15" почало застосовувати тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з 01.07.2014, тобто ще до прийняття рішення виконавчим комітетом Житомирської міської ради від 17.09.2014 №401, що суперечить чинному законодавству України. При цьому враховуючи те, що рішенням виконавчим комітетом Житомирської міської ради від 17.09.2014 №401 тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлені з 01.06.2014, КП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 15" у жовтні 2014 року було проведено донарахування плати мешканцям будинків за червень 2014 року.

Відповідно до даного рішення, тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкрвих територій, встановлені рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 17.09.2014 №401, повинні застосовуватись з 03.10.2014.

Позивач при розрахунку з мешканцями житлових будинків за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій застосовував тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з порушенням чинного законодавства України.

Дії КП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 15", які полягають у застосуванні з 01 червня 2014 року по 02 жовтня 2014року тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій порушенням чинного законодавства України, були кваліфіковані відділенням АМК як такі, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченої пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зокрема у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

З урахуванням вищевикладеного, відділенням АМК встановлено, що:

- КП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 15" протягом 2011-2014 років та поточного періоду 2015 року займало монопольне становище на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах відповідної зони обслуговування м. Житомира з частками 100 відсотків відповідно;

- дії КП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 15", які полягають у застосуванні з 01 червня 2014 року по 02 жовтня 2014 року тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з порушенням порядку введення їх в дію, визначеного Законом України "Про житлово-комунальні послуги" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

- за вчинення порушення, зазначеного в пункті 2 цього рішення, відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" КП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 15" зобов'язане сплатити штраф у розмірі 68 000 грн 00 коп.;

- КП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 15" зобов'язано у місячний строк з дня одержання рішення припинити порушення, зазначене у пункті 2 цього рішення, шляхом проведення мешканцям житлових будинків, які обслуговує останній, перерахунку плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01 червня 2014 року по 02 жовтня 2014 року.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога КП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 15" до Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.06.2015 № 36-р/к у справі № 3.5-34/2015 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу на КП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 15".

Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Відповідно до частини другої цієї статті монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Відповідно до п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Частиною першою ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

У п. 15.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" № 15 від 26 грудня 2011 року зазначено, що установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.

Підпунктом 15.4 цієї ж постанови роз'яснено, що обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Водночас за змістом приписів статті 12 Закону, суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

Судами попередніх інстанцій відповідно до рішення адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.06.2015 встановлено, що згідно з пунктом 3.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку (надалі - Методика), затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України 05 березня 2002 року №49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2002 року за №317/6605 об'єкти аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є:

- КП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 15";

- послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

При визначенні товарних меж ринку та основних продавців, покупців цих товарів щодо яких має визначатись монопольне становище встановлено, що основними споживачами послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є фізичні особи (населення), які проживають у житлових будинках, обслуговування (утримання) яких здійснює підприємство у відповідності до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 10.09.2013 №436 "Про визначення виконавців послуг за результатами проведеного конкурсу на право надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в житловому фонді комунальної власності" за тарифами, встановленими для позивача рішенням Виконкому від 17.09.2014 №401.

Територіальними (географічними) межами ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначена відповідна зона обслуговування м. Житомира.

Часовими межами ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначено 2011-2014 роки та поточний період 2015 року.

Судами попередніх інстанцій відповідно до матеріалів справи встановлено обставини, які підтверджено також у справі № №906/1277/15 Господарського суду Житомирської області, а саме у рішенні місцевого господарського суду від 03.11.2015, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.01.2016та постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2016, а саме.

Відділенням АМК проведено аналіз ринків, на яких діють КП ВЖРЕПи №№ 1, 3, 5, 6. 9, 11, 13, 14, 15 та 16, відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, із урахуванням пункту 2.2 цієї Методики, згідно з яким етапи визначення монопольного (домінуючого) становища, їх кількість та послідовність проведення можуть змінюватись залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо. В результаті проведеного дослідження встановлено, що КВЖРЕПи №№ 1, 3, 5, 6, 9, 11, 13, 14, 15 та 16 діють на ринках послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до Методики, ринок товару (товарний ринок) - це сфера обороту товару, на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Таким чином, товаром є послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що не є взаємозамінними з будь - якими іншими послугами.

Оскільки послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є досить специфічними та не мають товарів замінників, то товарними межами ринків, що досліджуються, є послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Основними споживачами послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є фізичні особи (населення), які проживають у житлових будинках, обслуговування (утримання) яких здійснюють КВЖРЕПи №№ 1, 3, 5, 6, 9, 11, 13, 14, 15 та 16 відповідно до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 10.09.2013 № 436 "Про визначення виконавців послуг за результатами проведеного конкурсу на право надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в житловому фонді комунальної власності" за тарифами, встановленими для КВЖРЕПів №№ 1, 3, 5, 6, 9, 11,13,14, 15 та 16 рішенням Виконкому від 17.09.2014 № 401, та кордонів прибудинкових територій, які визначені рішенням виконкому Житомирської міської ради від 08.07.2010 року № 496 "Про визначення площ прибудинкових територій, що призначені для обслуговування житлових будинків".

Відповідно до п.6.1. Методики, територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються, шляхом установлення мінімальної території, за межами якої, з точки зору споживачів, придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.

При визначенні територіальних (географічних) меж ринків послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, на яких діють КВЖРЕПи №№ 1, 3, 5, 6, 9, 11, 13, 14, 15 та 16, відділення виходило з того, що у будинках, які перебувають на балансі підприємств, вказані послуги надають лише підприємства, так як саме вони визначені виконавцями послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідно до зазначеного вище рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 10.09.2013 № 436. Таким чином, територіальними (географічними) межами ринків послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначені відповідні зони обслуговування м. Житомира для КВЖРЕПів №№ 1, 3, 5, 6, 9, 11, 13, 14, 15 та 16.

Відповідно до пункту 6.1. Методики бар'єрами вступу на ринки є обставини, що перешкоджають новим суб'єктам господарювання почати конкурувати на рівних із суб'єктами господарювання, що вже діють на певному товарному ринку. Бар'єрами для вступу нових потенційних конкурентів на ринок послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є адміністративні обмеження, встановлені чинним законодавством України. Мешканці будинків не мають договорів з іншими суб'єктами господарювання, що надають послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, крім КВЖРЕПів №№ 1, 3, 5, 6, 9, 11, 13, 14, 15 та 16. Для того щоб змінити надавача житлово-комунальних послуг власникам квартир спочатку потрібно створити ОСББ, прийняти на баланс будинок і лише потім об'єднання співвласників будинку матиме можливість обирати виконавця послуг. Тому інші надавачі послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у м. Житомирі, на час дослідження ринків фактично не були конкурентами КВЖРЕПів №№ 1, 3, 5, 6, 9, 11, 13, 14, 15 та 16 на ринках послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

КП "КВЖРЕП №№ 1, 3, 5, 6, 9, 11, 13, 14, 15 та 16 протягом 2011-2014 років та поточного періоду 2015 року, а КП "ВЖРЕП № 8" протягом 2011-2013 років та січня-червня 2014 року, займали монопольне становище на ринках послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах відповідних зон обслуговування м. Житомира, з частками 100% відповідно.

Вказані підприємства при розрахунках з мешканцями житлових будинків за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій застосовували тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з порушенням порядку введення їх в дію, визначеного Законом України "Про житлово-комунальні послуги";

Такі дії КП ВЖРЕПів №№1, 3, 5, 6, 8, 9, 11, 13, 14, 15, 16 містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом вчинення дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів.

Суди у справі №906/1277/15 дійшли висновку про те що Житомирським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України в процесі розгляду справи №3.5-40/2015 доведено, що дії виконавчого комітету Житомирської міської ради з прийняття рішення від 17.09.2014 №401, (яким застосовано зворотну дію рішення в часі, а саме, з 01.06.2014 встановлено для мешканців житлових будинків м. Житомира, які обслуговують КВЖРЕПи м. Житомира тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), мають ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 7 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді дій, заборонених ст. 1 цього Закону.

На підставі ч.2 ст. 35 ГПК України та з врахуванням п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарські суди у справі, що розглядається враховували факти, встановлені рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.11.2015 у справі №906/1277/15, які не підлягали доведенню знову при вирішенні цього спору, в якому брали участь ті самі учасники судового процесу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що дії КП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 15", які полягають у застосуванні з 01 червня 2014 року по 02 жовтня 2014 року тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з порушенням порядку введення їх в дію, визначеного Законом України "Про житлово-комунальні послуги" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи КП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 15", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 15" Житомирської міської ради залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 та рішення Господарського суду Житомирської області від 07.07.2016 у справі № 906/1265/15 - без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Селіваненко В.П.