ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 904/2388/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Кравчука Г.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід05.09.2016у справі№904/2388/16Господарського судуДніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"доПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення суми

за участю

- позивача:Русакова В.В. (довіреність від 25.10.2016)- відповідача:Матвєєва Т.В. (довіреність від 24.12.2015),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд за даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - позивач) просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) 16 603, 80 грн. плати за користування вагонами та 1615,92 грн. збору за зберігання вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання, у зв'язку з чим, у нього утворилась заборгованість.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2016 (суддя Мартинюк С.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Іванов О.Г., судді Подобєд І.М., Дмитренко Г.К.), позов задоволено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані вище судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на безпідставність доводів, викладених у ній, та вказує на законність судових рішень.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.11.2013 між позивачем (залізницею) та відповідачем (власником колії) укладено договір №ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії відповідача, яка примикає до станцій Кривий Ріг Придніпровської залізниці, згідно з умовами п.1 якого експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою №2/4 в парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Згідно з п.5 договору повідомлення про подачу вагонів на під'їзну колію передаються старшим прийомоздавальником станції Кривий Ріг по телефону оператору диспетчера зовнішнього транспорту УЗТ не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.

Пунктами 8, 11 договору передбачено, що про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг. Повідомлення передається не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2. Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

Відповідно до п.15 договору власник колії сплачує залізниці плату:

- за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України;

- за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.

15.12.2015 сторонами зі справи укладена додаткова угода №9 до договору, якою у зв'язку з проведенням реєстрації ПАТ "Укрзалізниця", яке є правонаступником Укрзалізниці та підприємств і установ, реорганізованих шляхом злиття відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"" назву договору викладено у новій редакції: "Договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг філії "Придніпровська залізниця" ПАТ"Укрзалізниці".

Судами встановлено, що згідно низки накладних позивачем прийнято до перевезення порожні власні вагони та вагони з вантажем на адресу відповідача.

На шляху прямування на підставі наказів від 02.11.2015 № 593, від 02.11.2015 №595 вагони було затримано через зайнятість колій станції призначення Кривий Ріг, у зв'язку з несвоєчасним забиранням відповідачем вантажу на свою під'їзну колію. За цим фактом станціями затримки Приворот, Кривий Ріг Західний складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 17 від 02.11.2015, №88 від 02.11.2015, акт загальної форми ГУ-23 № 43 від 02.11.2015, №91 від 02.11.2015.

Час затримки вагонів на станції підходу Приворот до станції призначення по наказу № 593 складав період з 20 год. 15 хв. 02.11.2015 по 04.11.2015 - 16 год. 10 хв. та час затримки вагонів на станції підходу Кривий Ріг Західний до станції призначення згідно наказу № 595 становив період з 21 год. 40 хв. 02.11.2015 по 04.11.2015 - 09 год. 00 хв.

Також встановлено, що за час затримки вагонів з вини відповідача було нараховано плату за користування спірними вагонами за відомостями форми ГУ-46 № №05119321, 05119322, 05119323, 06119324 у загальній сумі 16603,80грн. та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками форми ФДУ-92 № № 10119058, 10119059 у загальній сумі 1615,92 грн., які відповідач підписав із запереченням: "З нарахованою сумою не згодні. Колії приймання були вільні, готові прийняти вагони".

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції мотивував свою постанову тим, що, що вина відповідача в затримці вагонів доведена, а розрахунок заборгованості є вірним та обґрунтованим.

Підстави для скасування оскарженої постанови відсутні виходячи із наступного.

Відповідно до приписів частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі статтею 42 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення.

Відповідно до статті 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

За приписами п. 3 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 №113, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, облік часу користування вагонами та нарахування відповідної плати провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

Відповідно до п. п. 4, 6 цих Правил користування вагонами усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.

Згідно з п. 8 Правил користування вагонами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Відповідно ж до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855) акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, при відмові вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); затримці вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Яке встановлено судом апеляційної інстанції жодних заперечень про складені акти форми ГУ - 23 зі сторони відповідача не викладено.

Матеріали справи містять повідомлення відповідача про готовність позивача передати на під'їзну колію відповідача вагони, записи-повідомлення відображено у відповідних Книгах за формою ГУ-2.

За вказаних обставин суд апеляційної інстанції дійшов правових висновків про те, що ці обставини свідчать, що відповідач визнав свою вину в затримці спірних вагонів за період, який відображений у відповідних актах.

Таким чином правові підстави для звільнення відповідача від плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, відсутні.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 07.10.2014 зі справи № 904/5778/13, від 02.09.2014 зі справи № 904/6846/13, яка відповідно до приписів статті 11128 Господарського процесуального кодексу України має враховуватися судами.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності постанови суду апеляційної інстанції.

Твердження відповідача про відсутність підстав для розгляду позовних вимог позивача внаслідок відсутності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей щодо припинення державного підприємства "Придніпровська залізниця", були предметом дослідження апеляційним судом, який дав їм належну правову оцінку та обґрунтовано відхилив, з огляду на безпідставність.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржених рішень, немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 у справі Господарського суду Дніпропетровської області №904/2388/16, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук