ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року Справа № 5023/5847/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс"на ухвалугосподарського суду Харківської області від 04.05.2016та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016у справі№ 5023/5847/11 господарського суду Харківської областіза заявою Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4провизнання банкрутомза участю представників сторін: представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" - Самсонович О.А.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.05.2016 у справі № 5023/5847/11 (суддя Міньковський С.В.) відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (далі - ТОВ "ФК "Поліс", заявник) про заміну кредитора.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 5023/5847/11 (головуючий суддя: Пуль О.А., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.) апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Поліс" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Харківської області від 04.05.2016 у справі № 5023/5847/11 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "ФК "Поліс" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 та ухвалу господарського суду Харківської області від 04.05.2016 у справі № 5023/5847/11, а справу № 5023/5847/11 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", ч. 1 ст. 1077 ЦК України, ст. 43 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Харківської області від 15.07.2011 порушено провадження у справі № 5023/5847/11 про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4, банкрут) на підставі ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції від 30.06.1999.

Постановою господарського суду Харківської області від 20.07.2011 ФОП ОСОБА_4 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, встановлено строк у 30 днів для пред'явлення вимог кредиторів до банкрута.

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк") подало до господарського суду Харківської області заяву про визнання кредиторських вимог до ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 3 692 435,23 грн, які забезпечені іпотекою відповідно до договору іпотеки № 1541-17/07-ДЮ1 від 08.11.2007, який укладений у забезпечення виконання умов кредитного договору № 15.41-17/07- СК від 08.11.2007, та відповідно до договору іпотеки № 119Ф- СК-400/z/1 від 17.06.2008, який укладений у забезпечення виконання умов кредитного договору № 119Ф- СК-400 від 17.06.2008 (а.с.15-а.с.42, том 2).

24.03.2016 від ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" до господарського суду Харківської області надійшло клопотання про заміну кредитора, відповідно до якого заявник просив суд замінити кредитора у справі № 5023/5847/11 про банкрутство ФОП ОСОБА_4, а саме: замінити кредитора ПАТ "ВТБ Банк" на його правонаступника ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" (а.с.128, том 7).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.03.2016 у справі № 5023/5847/11 клопотання заявника призначено до розгляду у судовому засіданні, зобов'язано заявника надати докази зарахування коштів у розмірі ціни додаткової угоди до договору на рахунок ПАТ "ВТБ Банк", що передбачено п. 3.1.3. договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 21МБ від 18.11.2015, а також надати оригінали документів, на які заявник посилається, для огляду у судовому засіданні.

Розглядаючи клопотання ТОВ "ФК "Поліс" про заміну кредитора, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 04.05.2016 встановив, що до вищевказаного клопотання додано копії договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 21МБ від 18.11.2015, який укладений у простій письмовій формі, та додаткова угода № 1 від 27.11.2015 до договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 21МБ від 18.11.2015, в якій міститься реєстр прав вимог № 1/3, відповідно до якого одним з боржників, право вимоги до якого було відступлено, є ОСОБА_4, а оригінали зазначених вище документів на вимогу ухвал суду від 28.03.2016 та від 14.04.2016 заявник не представив.

Відповідно до п. 2.1. договору № 21МБ первісний кредитором (ПАТ "ВТБ Банк") передає новому кредитору ТОВ "ФК "Поліс" вимоги до боржників за кредитними договорами та договорами забезпечення (іпотеки), а новий кредитор сплачує первісному кредитору грошову суму за відступлення права вимоги.

Згідно вимог з п. 3.1.3. договору про відступлення права вимоги за № 21МБ, відступлення права вимоги за договорами застави/іпотеки, що засвідчені нотаріально та укладені у забезпечення зобов'язань боржників за кредитними договорами, здійснюється шляхом укладення сторонами нотаріально засвідчених договорів про відступлення права вимоги за такими договорами в день укладання відповідної додаткової угоди до цього договору. При цьому всі витрати за нотаріальне посвідчення таких договорів здійснюється за рахунок нового кредитора - ТОВ "ФК "Поліс".

Керуючись ч. ч. 1, 2 ст. 513 ЦК України, господарський суд встановив, що ТОВ "ФК "Поліс" не було представлено належних доказів передання заявнику прав вимоги за договорами іпотеки № 1541-17/07-ДЮ1 від 08.11.2007 та № 119Ф- СК-400/z/1 від 17.06.2008 внаслідок укладення між сторонами (первісним та новим кредитором) договорів про відступлення права вимоги, які укладені нотаріально.

Також, господарський суд зазначив, що положення договору № 21МБ про передання прав за договорами забезпечення не можуть розглядатись як докази передання прав вимоги за договорами іпотеки, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Керуючись ч. 2 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ "ФК "Поліс" не було представлено належних доказів державної реєстрації іпотек, що підтверджує інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна станом на 18.02.2016.

Крім того, господарським судом зазначено, що згідно наданого ТОВ "ФК "Поліс" до договору № 21МБ витягу з реєстру прав вимог № 1/3, що підписаний 27.11.2015, не можливо стверджувати, що право вимоги по кредитному договору до ОСОБА_4 передано, оскільки, надану суду копію витягу з реєстру № 1/3 не затверджено належним чином, а саме: відсутні печатки та підписи сторін.

Як встановлено судом першої інстанції, пунктом 2.2. договору № 21МБ визначено, що новий кредитор набуває права вимоги шляхом підписання відповідної додаткової угоди до даного договору із зазначенням ціни додаткової угоди до договору, розміру заборгованостей боржників та підписанням реєстру прав вимог та акту приймання-передачі документації, зразок якого наведено у додатку 2 до договору. Розмір заборгованості боржників, права вимоги до яких відступається згідно реєстру прав вимог, вказується у кожній окремій додатковій угоді до цього договору, проте, ТОВ "ФК "Поліс" не було надано доказів сплати вартості договору № 21МБ, не було надано доказів укладення акту приймання-передачі за формою, що передбачена додатком № 2 до договору № 21МБ та додаткової угоди №1 до цього договору.

Крім того, господарським судом зазначено, що заявником на надано доказів виконання вимог п.3.1.3. договору № 21МБ, а саме: доказів зарахування заявником коштів у розмірі ціни додаткової угоди до договору № 21МБ на р/р ПАТ "ВТБ Банк", яке визначає момент переходу права від первісного кредитора (ПАТ "ВТБ Банк") до нового кредитора (ТОВ "ФК "Поліс") грошової вимоги з боржника ФОП ОСОБА_4; доказів того, що боржник ФОП ОСОБА_4 отримував повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні відповідно до умов договору № 21 МБ, а також, що копію договору про відступлення права вимоги № 21МБ надано не в повному обсязі, зокрема, відсутні пункти з 3.1.5. - 9.2., у зв'язку з чим, на думку суду першої інстанції, неможливо зробити повний висновок щодо укладеної угоди.

Також, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 04.05.2016 дійшов висновку про наявність між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "ФК "Поліс" договору факторингу, оскільки, зі змісту договору № 21 МБ, господарським судом встановлено, що первісний кредитор ПАТ "ВТБ Банк" уступив грошову вимогу до боржника в обмін на грошові кошти, які новий кредитор - ТОВ "ФК "Поліс" зобов'язався сплатити останньому, а, в зв'язку з тим, що відповідно до ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг є фінансовою послугою, ТОВ "ФК "Поліс" має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій, яких заявник при подачі до господарського суду клопотання про заміну кредитора у зобов'язанні не представив.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд Харківської області дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "ФК "Поліс" про заміну кредитора, оскільки заявником не надало достатніх доказів переходу до товариства права вимоги від ПАТ "ВТБ Банк".

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 15.06.2016 погодився із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання ТОВ "ФК "Поліс" про заміну кредитора.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що в ході судового розгляду заявник апеляційної скарги - ТОВ "ФК "Поліс" зазначив, що 04.05.2016 електронною поштою до господарського суду заявником надіслані документи, що підтверджують перехід до ТОВ "ФК "Поліс" права вимоги до ОСОБА_4.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції із матеріалів справи встановлено, що документи, зокрема, копія договору про відступлення права вимоги від 18.11.2015, копія додаткової угоди № 1від 27.11.2015 до договору про відступлення права вимоги від 18.11.2015, витяг з додатку № 1 до додаткової угоди №1, копії виписок по рахунках від 27.11.2015, від 24.12.2015 та від 26.02.2016, подані електронною поштою на адресу господарського суду 04.05.2016 о 9-46 год., тобто, у день проведення судового засідання, за п'ятнадцять хвилин до його початку, матеріали були отримані суддею після судового засідання, а відтак не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Суд другої інстанції оглянув зазначені документи в судовому засіданні 15.06.2016, та, зазначив, що вищевказані документи, в обґрунтування своєї заяви, заявник мав надати разом із клопотанням про заміну кредитора, та не був позбавлений можливості, не направляючи у судове засідання свого представника, надіслати копії цих документів до матеріалів справи.

Керуючись ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції зазначив, що вищевказані документи, у тому числі акт приймання-передачі документації від 27.11.2015 до додаткової угоди №1 від 27.11.2015 до договору про відступлення права вимоги за фінансовими кредитами №21МБ від 18.11.2015, не можуть бути прийняті ним до уваги, оскільки про неможливість надання зазначених документів в обґрунтування клопотання про заміну кредитора, заявник не навів жодної поважної причини та не надав жодного доказу неможливості надати усі необхідні документи для повного та всебічного розгляду справи у суді першої інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України із вищезазначеними висновками судів попередніх інстанцій не погоджується та вважає, що судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних ухвалі та постанові, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладені норми, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що уступка права вимоги означає лише заміну кредитора у зобов'язанні, ніяких змін у обсязі прав і обов'язків сторін при відступленні права вимоги не здійснюється. Новий кредитор набуває прав у тому ж обсязі і на тих саме умовах, які мав первісний кредитор на момент укладення договору уступки права вимоги. Заміна кредитора у зобов'язанні не припиняє самого зобов'язання, а тільки приводить до вибуття однієї з його сторін, на місце якої приходить інша особа (кредитор).

Також, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено заборони на перехід прав кредиторів за грошовими зобов'язаннями до іншої особи у провадженні у справі про банкрутство, в зв'язку з чим, вказані зміни повинні бути відображені у реєстрі вимог кредиторів боржника, на підставі ухвали господарського суду.

Особа, до якої перейшли права кредитора під час провадження у справі про банкрутство, отримує статус учасника провадження згідно спеціальних вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на права та обов'язки боржника і не потребує його згоди, якщо така згода не передбачена договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України "Докази прав нового кредитора у зобов'язанні" визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно з ст. 25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з статтями 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йог банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "ВТБ Банк" подало до господарського суду заяву про визнання кредиторських вимог до ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 3 692 435,23 грн, які забезпечені іпотекою відповідно до договору іпотеки № 1541-17/07-ДЮ1 від 08.11.2007, який укладений у забезпечення виконання умов кредитного договору № 15.41-17/07- СК від 08.11.2007, та відповідно до договору іпотеки № 119Ф- СК-400/z/1 від 17.06.2008, який укладений у забезпечення виконання умов кредитного договору № 119Ф- СК-400 від 17.06.2008 (а.с.15-а.с.42, том 2).

24.03.2016 від ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" до господарського суду Харківської області надійшло клопотання про заміну кредитора, відповідно до якого заявник просив суд замінити кредитора у справі № 5023/5847/11 про банкрутство ФОП ОСОБА_4, а саме: замінити кредитора ПАТ "ВТБ Банк" на його правонаступника ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" (а.с.128, том 7).

Суд касаційної інстанції зазначає, що перш ніж розглядати клопотання про заміну кредитора у справі про банкрутство, господарським судам належить з'ясувати, виходячи із спеціальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статус особи в межах справи про банкрутство, про заміну якої звертаються до суду .

В даному випадку, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не з'ясував статусу банку у справі про банкрутство, зокрема, не встановив, чи розглянуто заяву ПАТ "ВТБ Банк" про визнання кредиторських вимог до банкрута ФОП ОСОБА_4 та, чи визнано вимоги банку та в якому обсязі, на що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, в порушення вимог ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України, уваги не звернув та неповноту розгляду справи судом першої інстанції не усунув.

Також, в порушення вимог ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України, суди попередніх інстанцій фактично ухилились від надання належної правової оцінки змісту клопотання ТОВ "ФК "Поліс" про заміну кредитора, зокрема, ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції, в оскаржуваних ухвалі та постанові, не надано оцінки договору про відступлення права вимоги за фінансовими кредитами №21МБ від 18.11.2015, не встановлено, виходячи із умов вищевказаного договору, за якими із зазначених в заяві правочинів, банк уступив право вимоги до банкрута ФОП ОСОБА_4 та в якому обсязі було відступлено право вимоги.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що в даному випадку, висновки суду першої інстанції про ненадання заявником - ТОВ "ФК "Поліс" достатніх доказів переходу до товариства права вимоги від ПАТ "ВТБ Банк", а також витребуваних судом документів, що унеможливило, на думку господарського суду, встановлення такого переходу, з якими в оскаржуваній постанові погодився суд апеляційної інстанції, є неправомірними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки, як вбачається із матеріалів справи (т. 7 а.с. 191-207) та правомірно зазначено заявником касаційної скарги - ТОВ "ФК "Поліс", а також встановлено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 15.06.2016, до господарського суду на його електронну пошту 04.05.2016 о 9-46 год. від заявника - ТОВ "ФК "Поліс", разом із клопотанням про відкладення розгляду справи, надійшли документи, зокрема, копія договору про відступлення права вимоги від 18.11.2015, копія додаткової угоди № 1 від 27.11.2015 до договору про відступлення права вимоги від 18.11.2015, копія витягу з додатку № 1 до додаткової угоди №1 (витягу з реєстру прав вимог № 1/3), копії виписок по рахунках від 27.11.2015, від 24.12.2015 та від 26.02.2016, тобто, у день проведення судового засідання, за п'ятнадцять хвилин до його початку.

Згідно протоколу судового засідання від 04.05.2016 (т. 7 а.с. 180) судове засідання відкрито о 10 годині 00 хвилин.

Проте, в порушення вимог ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, суд першої інстанції ухилився від надання правової оцінки наданим заявником - ТОВ "ФК "Поліс" до судового засідання документам в обґрунтування клопотання про заміну кредитора, а суд апеляційної інстанції, оглянувши їх в судовому засіданні 15.06.2016, в порушення вимог ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України, також їм жодної правової оцінки не надав, зазначивши лише, що заявник мав надати зазначені документи разом із клопотанням про заміну кредитора, та не був позбавлений можливості, не направляючи у судове засідання свого представника, надіслати копії цих документів до матеріалів справи.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що акт приймання-передачі документації від 27.11.2015 до додаткової угоди №1 від 27.11.2015 до договору про відступлення права вимоги за фінансовими кредитами №21МБ від 18.11.2015, не може бути прийнятий ним до уваги, оскільки про неможливість надання зазначеного документу в обґрунтування клопотання про заміну кредитора, заявник не навів жодної поважної причини та не надав жодного доказу неможливості надати його для повного та всебічного розгляду справи у суді першої інстанції.

Проте, суд касаційної інстанції із такими висновками суду апеляційної інстанції не погоджується, та вважає, що суд другої інстанції, виходячи із вимог ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України, переглядаючи справу не був позбавлений можливості надати всім доданим до клопотання про заміну кредитора документам належну правову оцінку, зокрема, наданому заявником акту приймання-передачі документації від 27.11.2015 до додаткової угоди №1 від 27.11.2015 до договору про відступлення права вимоги за фінансовими кредитами №21МБ від 18.11.2015, тим більше, що суд першої інстанції зазначеного акту у заявника не витребував.

Щодо висновку суду першої інстанції, що заявником на надано доказів виконання вимог п.3.1.3. договору № 21МБ, а саме: доказів зарахування заявником коштів у розмірі ціни додаткової угоди до договору № 21МБ на р/р ПАТ "ВТБ Банк", яке визначає момент переходу права від первісного кредитора (ПАТ "ВТБ Банк") до нового кредитора (ТОВ "ФК "Поліс") грошової вимоги з боржника ФОП ОСОБА_4, суд касаційної інстанції вважає його безпідставним, оскільки, як вже зазначалось вище, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, ухилився від надання належної правової оцінки всім наданим заявником до судового засідання - 04.05.2016 документам до клопотання про заміну кредитора.

Також, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 04.05.2016 дійшов висновку про наявність між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "ФК "Поліс" договору факторингу, з яким погодився суд апеляційної інстанції, оскільки, зі змісту договору № 21 МБ, господарським судом встановлено, що первісний кредитор ПАТ "ВТБ Банк" уступив грошову вимогу до боржника в обмін на грошові кошти, які новий кредитор - ТОВ "ФК "Поліс" зобов'язався сплатити останньому, проте, в порушення вимог ст.ст. 43, 84 ГПК України, таких своїх висновків з посиланням на відповідні спеціальні норми права, не мотивував та не надав вказаним правовідносинам належної правової оцінки, на що суд другої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України, в оскаржуваній постанові уваги не звернув та неповноту розгляду справи господарським судом не усунув.

Отже, суди попередніх інстанцій, розглядаючи клопотання ТОВ "ФК "Поліс" про заміну кредитора, припустились порушень приписів ч. 1 ст. 43 та ст. 84 ГПК України, стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а також, щодо належного правового обґрунтування (мотивування) своїх висновків, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції від 04.05.2016 та постанова суду апеляційної інстанції від 15.06.2016 у справі № 5023/5847/11 підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 04.05.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 5023/5847/11 скасувати. Справу № 5023/5847/11 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк