ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2017 року Справа № 922/2617/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддяЯценко О.В.суддіБакуліна С.В., Корсак В.А.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Укрпромобладнання"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.12.2016у справі№ 922/2617/16Господарського судуХарківської областіза позовомДержавного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція"до Приватного акціонерного товариства "Укрпромобладнання"про стягнення 16841,50грн,в засіданні взяли участь представники:
- позивача:Свернюк С.П. дов. від 11.11.2016,- відповідача :не з'явились, ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "УКРПРОМОБЛАДНАННЯ" пені в сумі 7398,70грн за порушення терміну постачання товару та штрафу в сумі 9442,80грн за прострочення постачання понад 30 календарних днів. Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання товару № 53-123-01-15-01795 від 26.08.2015 щодо строків постачання товару.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.10.2016 р. (суддя Чистякова І.О.) позов задоволено частково в сумі 10703,68 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "УКРПРОМОБЛАДНАННЯ" на користь Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южноукраїнська АЕС" пеню в сумі 7398,70грн за порушення терміну постачання товару, штраф в сумі 3304,98грн за прострочення постачання понад 30 календарних днів та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 875,79грн В решті частині позову в сумі 6137,82 грн відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що нарахування позивачем пені повністю відповідає положенням п. 4.1. договору та фактичним обставинам справи, перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем штрафу, судом встановлено, що сума штрафу дорівнює 3304,98грн.
В решті позовних вимог щодо сплати штрафу в сумі 6137,82грн позовна вимога є безпідставною.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 р. (судді: Пушай В.І., Могилєвкін Ю.О., Білецька А.М.) рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.16 р. залишено без змін з тих же мотивів.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції та рішенням господарського суду першої інстанції приватне акціонерне товариство "Укрпромобладнання" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 та рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст..180 ГК України, ст.ст. 712, 663, 530 ЦК України.
Скаржник доводить, що сторонами договору не було узгоджено, що нібито номером та датою самого договору поставки є реєстраційний номер та дата в ДП НАЕК Енергоатом, тобто - 25.09.2015; вважає, що термін поставки знаходиться у прямій взаємодії із реєстрацією договору, тому оскільки він був позбавлений відомостей про дату початку строку постачання, такий строк не можна вважати узгодженим.
Ухвалою від 06.03.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Поляк О.І. касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Укрпромобладнання" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 23.03.2017.
Розпорядженням керівника апарату палати Вищого господарського суду України від 20.03.2017 року № 08.03-04/1051 для розгляду касаційної скарги у справі № 922/2617/16, у зв'язку з відпусткою судді Поляк О.І. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів, у зв'язку з чим в подальшому сформовано колегію суддів у складі: головуючий (доповідач)- Яценко О.В., судді Бакуліна С.В., Корсак В.А.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція" у запереченні на касаційну скаргу доводи скарги заперечує, просить постанову апеляційної інстанції залишити без зміни, а скаргу без задоволення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарським судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.08.2015 між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція" (надалі - Покупець) та Приватним акціонерним товариством "УКРПРОМОБЛАДНАННЯ" (надалі - Постачальник) був укладений договір на постачання товару № 53-123-01-15-01795 (надалі - Договір), згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати Покупцю, а Покупець приймає на себе зобов'язання прийняти та оплатити апаратуру електричну для комутації чи захисту електричних кіл, на напругу не більше ніж 1000 В (вимикачі, міліамперметри, арматура сигнальна, перемикачі пакетні, клема, пости кнопкові, світлодіодні лампи, штовхальники кнопок, допоміжні контакти, рубильники, містки штекерні, колодки). Рік виготовлення товару - не раніше 2014 року.
П.2.1. Договору передбачена загальна вартість товару, яка складає: разом: 120060,00грн, крім того ПДВ 20 % - 24012,00грн, всього - 144072,00грн.
Оплата, згідно з п.2.2. Договору за даним договором відбувається на протязі 45 днів після постачання товару згідно специфікації № 1 (Додаток до договору № 1).
Відповідно до п.3.1. Договору постачання здійснюється на протязі 70 днів після укладання договору автотранспортом Постачальника на умовах DDР, м. Южноукраїнськ Миколаївської області, Южноукраїнське відділення ВП "Складське господарств, відповідно до Правил Інкотермс-2000. Термін постачання може бути змінений за погодженням сторін, шляхом укладання додаткової угоди.
Згідно з п.4.1. Договору у разі порушення зобов'язань за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, "Постачальник" зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів Постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого в строк товару.
Відповідно до п.11.3.1. Постачальник зобов'язаний забезпечити постачання товарів у строки, встановлені цим Договором.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати реєстрації в ДП "НАЕК" "Енергоатом" (п.12.1. Договору).
Дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.12.1 цього Договору, та закінчується 31.12.2016 (п.12.2. Договору).
Отже, товар мав бути поставлений за даним договором в термін не пізніше 04 листопада 2015 року.
П. 3.1. Договору постачання визначено термін поставки.
П. 12.1. Договору визначено, що договір є укладеним і набирає чинності з дати реєстрації в ДП "НАЕК" "Енергоатом".
Відповідачем не доведено суду, що даний договір постачання не зареєстровано в ДП "НАЕК" "Енергоатом" або зареєстровано іншою датою ніж вказана у договорі - 26.08.2015.
Крім того, судом встановлено обставини, що відповідач розпочав виконання даного договору 25.09.2015, зокрема відповідач вчасно поставив товар позивачу на суму 77418,00грн, що підтверджується видатковою накладною № 562 від 25.09.2015; за видатковою накладною № 739 від 19.11.2015 відповідач здійснив поставку товару на суму 19440,00грн.
Таким чином, відповідачем не здійснено поставку товару на суму 47214 грн.
Позивач вважаючи, що його права порушені відповідачем, внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань та порушення термінів поставки товару, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення пені в сумі 7398,70 грн. за порушення терміну постачання товару та штрафу в сумі 9442,80грн за прострочення постачання понад 30 календарних днів.
Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог з таких мотивів.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності зі ч. 1 ст. 230, ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань, що передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.
Сторони договору передбачили п. 4.1., що у разі порушення зобов'язань за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, "Постачальник" зобов'язався сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення; у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов'язався сплатити штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого в строк товару.
В спірному випадку позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, тому застосування відповідальності, передбаченої сторонами договору є правомірним.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи скарги слід відхилити, як такі, що зводяться до намагання заперечити правові висновки суду апеляційної інстанції на підставі встановлення інших обставин справи, що стосується не погодження строку поставки та спрямовані на переоцінку доказів, що виходить за межі касаційного перегляду справи, визначені нормами процесуального закону.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укрпромобладнання" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 у справі № 922/2617/16 Господарського суду Харківської області залишити без змін.
Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна В.А. Корсак