ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року Справа № 906/748/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2016у справі№906/748/16 Господарського суду Житомирської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства теплозабезпечення м. Коростеньпростягнення коштів

за участю представників сторін від:

позивача: Єфременко О.О. (дов. від 18.04.2014),

відповідача: Грищенко О.М. (дов. від 03.01.2017)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з позовом до Комунального підприємства теплозабезпечення м. Коростень про стягнення 453 343,06 грн. пені, 56 034,04 грн. 3% річних та 978 501,90 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості природного газу, поставленого за період січень - травень та жовтень - грудень 2014 року за договором купівлі-продажу від 18.12.2013 №801/14-БО-10. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 511, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 231, 232 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.10.2016, ухваленим суддею Прядко О.В., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 222 876,97 грн. пені, 55 179,58 грн. 3% річних та 558 031,37 грн. інфляційних втрат. В решті позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд першої інстанції виходив з обставин порушення відповідачем зобов'язань зі своєчасної сплати вартості отриманого природного газу. Окрім цього, врахувавши наявність підстав для задоволення клопотання відповідача, суд зменшив розмір пені на 50% грн. Часткова відмова у стягненні 7 589,23 грн. пені, 854,46 грн. 3% річних та 420 470,53 грн. інфляційних втрат вмотивована судом помилковим їх розрахунком. При цьому суд керувався приписами статей 254, 525, 526, 549, 551, 611, 625 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Рівненський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Олексюк Г.Є. - головуючий, Маціщук А.В., Гудак А.В., постановою від 12.12.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду змінив, виклавши резолютивну частину рішення в редакції, відповідно до якої з відповідача на користь позивача стягнуто 222 876,97 грн. пені, 55 179,58 грн. 3% річних та 482 267,07 грн. інфляційних втрат. В решті рішення залишив без змін. Вмотивовуючи постанову суд апеляційної інстанції виходив з допущеної судом першої інстанції арифметичної помилки при визначенні суми інфляційних втрат, яка підлягає до стягнення.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні 222 876,97 грн. пені, 420 470,53 грн. інфляційних втрат та прийняти у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами того, що зазначена відповідачам підстава, а саме важкий фінансовий стан, не є винятковим випадком у розумінні закону та підставою для зменшення неустойки, яка підлягає до стягнення. На думку скаржника, зменшуючи розмір пені суди не прийняли до уваги і негативні наслідки, спричинені позивачу від прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором. Окрім цього, на думку скаржника, суди неправильно визначили розмір інфляційних втрат, безпідставно відмовивши у стягненні їх решти. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 551, 617, 625 Цивільного кодексу України, статей 218, 233 Господарського кодексу України, статей 4, 42, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 27.02.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.03.2017.

Проте, у зв'язку з перебуванням судді-доповідача Швеця В.О. на лікарняному з 06.03.2017 судове засідання не відбулось, про що учасників процесу було завчасно повідомлено телефонограмами.

У зв'язку з виходом судді-доповідача Швеця В.О. з лікарняного, ухвалою суду від 14.03.2017 судове засідання у цій справі було призначено на 23.03.2017 на 12 год. 10 хв.

На адресу Вищого господарського суду України від Комунального підприємства теплозабезпечення м. Коростень надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства теплозабезпечення м. Коростень про стягнення 453 343,06 грн. пені, 56 034,04 грн. 3% річних та 978 501,90 грн. інфляційних втрат. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, визнав доведеним факт порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості отриманого газу у визначені договором купівлі-продажу від 18.12.2013 №801/14-БО-10 строки, у зв'язку з чим стягнув з відповідача на користь позивача 222 876,97 грн. пені, 55 179,58 грн. 3% річних та 482 267,07 грн. інфляційних втрат, з урахуванням зміни судом апеляційної інстанції резолютивної частини рішення суду першої інстанції. Як убачається зі змісту касаційної скарги, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджується з судовими рішеннями у справі в частині зменшення судом розміру пені на 50 % та відмови у стягненні 420 470,53 грн. інфляційних втрат, відтак рішення і постанова переглядаються судом касаційної інстанції в оскаржуваній частині. Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання через застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Згідно зі статтею 549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. За приписами статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи. Як убачається зі змісту судових рішень у справі, суд першої інстанції, з чим погодився і апеляційний суд, зменшуючи розмір заявлених позивачем до стягнення пені до 222 876,97 грн. пені, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру пені. Зокрема, судами установлено, що відповідач є комунальним підприємством, створеним з метою забезпечення постачання теплової енергії, що виробляється цим підприємством, бюджетним установам та організаціям, та фактично не є споживачем газу; невиконання відповідачем зобов'язань за договором виникло з об'єктивних причин, зокрема через не проведення з ним розрахунків вказаними споживачами. Також, судами попередніх інстанцій взято до уваги збитковість діяльності підприємства, недофінансування і нестабільність надходжень коштів із бюджету, внаслідок чого відповідач не мав змоги своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за отриманий газ. Враховано судами і повну сплату відповідачем заборгованості за поставлений природний газ. Щодо доводу скаржника про те, що зменшення судом розміру пені завдає йому збитків, і при зменшенні пені суди не дослідили негативні наслідки спричинені позивачеві, то відповідно до приписів статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, між тим, під час вирішення даного спору, позивачем не надано, а відтак матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих наявність у позивача збитків, які б були спричинені простроченням саме відповідача. Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру пені, так і визначення розміру, до якого вона підлягає зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, враховуючи установлені судами обставини, висновок судів обох інстанцій про наявність правових підстав для зменшення розміру пені до 222 876,97 грн., а також відмову у стягненні їх решти, визнається правомірним. Окрім цього, установивши, що позивачем при розрахунку інфляційних нарахувань не було враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції має визначатися з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав би бути здійснений, а не на конкретну дату місяця, суд першої інстанції, з урахуванням зміненої судом апеляційної інстанції резолютивної частини рішення, обґрунтовано відмовив у стягненні 420 470,53 грн. інфляційних втрат. Посилання скаржника, як на судову практику, на інші постанови Вищого господарського суду України, не можуть бути підставою для скасування судових рішень у даній справі, оскільки вони ухвалені за різних установлених судами попередніх інстанцій обставин справи. Доводи касаційної скарги щодо порушення судами приписів статей 551, 617, 625 Цивільного кодексу України, статей 218, 233 Господарського кодексу України, статей 4, 42, 83 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. Інші доводи скаржника також визнаються необґрунтованими, оскільки не спростовують установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 у справі №906/748/16 Господарського суду Житомирської області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

О. Сибіга