ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року Справа № 915/709/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.суддіБакуліна С.В., Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Новий ринок"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі№ 915/709/16Господарського судуМиколаївської областіза позовомКомунального підприємства "Новий ринок"до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Веселинівська селищна рада Веселинівського району Миколаївської областіпро усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою в засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився- відповідача:ОСОБА_5, ОСОБА_6- третя особа: не з'явився ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.09.2016 р. (суддя Семенчук Н.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем у порушення приписів ст. 33 ГПК України не доведено відповідними доказами порушення його права власності, встановлення межі його земельної ділянки та вчинення відповідачем дій, що перешкоджають позивачу належним чином користуватися та розпоряджатися майном тим чи іншим способом, та не доведено підстави для зобов'язання відповідача знести спірну будівлю на підставі приписів статті 376 ЦК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2016р. (судді: Гладишева Т.Я., Головей В.М., Савицький Я.Ф.) рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.09.2016 р. залишено без зміни.

Комунальне підприємство "Новий ринок" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

За доводами заявника суди неправильно застосували ст. 152 Земельного кодексу України ст. 376 Цивільного кодексу України, за нормами яких позивач як землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою; як особа, права якої порушено, вправі вимагати знесення самочинно збудованого нерухомого майна за умови доведеності факту порушення своїх прав самочинною забудовою.

Заявник вважає, що судами не враховані обставини, на які він посилався у позові, зокрема на наявність права, яке підлягає захисту, факт порушення нрава скаржника відповідачем, а також законність та правомірність обраного способу захисту свого порушеного права, що призвело до винесення передчасних та протиправних судових рішень.

Ухвалою від 30.01.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Поляк О.І. касаційна скарга комунального підприємства "Новий ринок" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 23.02.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в позові суд виходив з тих мотивів, що позивач фактично просить суд позбавити відповідача права власності, яка набула це право на законних підставах, встановивши, що ФОП ОСОБА_4 є власником нежитлового приміщення магазину промислових товарів, загальною площею 175, 2 кв. м., право власності на спірне майно зареєстровано в установленому порядку, про що свідчать наявні в матеріалах справи свідоцтво про право власності від 01.02.2009 року, видане на підставі рішення виконкому Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області № 369 від 18.12.2008 року та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.02.2009 року, які є чинними, що виключає визнання правового статусу спірного майна як самочинного.

Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що як вбачається з акта перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13.09.2016, за результатами проведеної Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області позапланової перевірки дотримання вимог законодавства ОСОБА_4 у вказаній сфері на об'єкті будівництва - нежитловій будівлі, магазині промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на момент перевірки порушень містобудівного законодавства не встановлено. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з тих мотивів, що частина 4 статті 376 ЦК України не стосується спірних правовідносин, оскільки вона може застосовуватися лише у випадку, коли особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок не є власником (користувачем) земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) таке будівництво; за змістом ч. 7 ст. 376 ЦК України право вимагати знесення за рішенням суду самочинного будівництва у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил надано лише відповідним органам державної влади або органу місцевого самоврядування і можливість звернення інших осіб з таким позовом у наведених випадках зазначеним положенням не передбачено.

Разом з тим, з такими висновками касаційна інстанція не погоджується з наступних мотивів.

Звертаючись з даним позовом позивач, посилаючись на ст. 376 ЦК України, вказував, що відповідачем здійснено самовільну прибудову до наявного об'єкту нерухомого майна, що належить відповідачу чим порушив встановлені норми, зокрема п. 3.5 ДБН 360-92.

Таким чином, для вимог позивача щодо знесення самовільної прибудови даний спір спрямований на встановлення підстав для визнання нерухомого майна самочинним будівництвом, тому в межах даного провадження підлягали встановленню обставини, що свідчать про наявність ознак самочинного будівництва.

За змістом частини першої ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, з наведених положень слід дійти висновку, що для визнання нерухомого майна самочинним будівництвом необхідно встановити хоча б одну із наведених ознак такого будівництва (якщо воно збудоване (будується) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил).

Відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Не можна погодитися із висновками суду, що позов спрямований на позбавлення права власності відповідача, що має законні підстави, оскільки позивач доводить порушення свого права здійсненням самовільної прибудови, а не самою наявністю об'єкта права власності до якого така прибудова здійснена.

Тому, касаційна інстанція вважає, що суди при розгляді спору не встановили обставин, що стосуються дотримання правил забудови земельної ділянки, з огляду на що висновки про відсутність порушення прав та інтересів позивача не відповідають встановлених обставинам.

При цьому, не можна погодитися і з висновком апеляційного господарського суду про відсутність порушень містобудівного законодавства, що вбачається з акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13.09.2016 за результатами проведеної Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області перевірки дотримання вимог законодавства ОСОБА_4 у вказаній сфері на об'єкті будівництва - нежитловій будівлі, магазині промислових товарів.

За висновком перевірки на момент проведення такої ознаки проведення будівельних робіт відсутні, порушень містобудівного законодавства не встановлено.

Разом з тим, в обгрунтування своїх доводів про порушення відповідачем у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил позивач посилався на акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 25.07.2014 за результатами проведеної Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області перевірки дотримання вимог законодавства ОСОБА_4.

За висновками перевірки встановлено порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил.

Наявним суперечностям за наслідками проведених перевірок суд належної оцінки не надав, тому відхилення доводів позивача з прийняттям до уваги лише доказів, які спростовують доводи позивача не грунтується на принципі рівності сторін та обов'язку забезпечити повноту встановлення всіх обставин справи та оцінки доказів за вимогами ст. 43 ГПК України.

За змістом норми частини четвертої ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Отже, у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України).

За нормою частини п'ятої ст. 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Інший підхід суду апеляційної інстанції щодо відсутності у позивача права на пред'явлення позову, оскільки таке право належить лише органам державної влади та органам місцевого самоврядування у даному розглядуваному випадку не відповідає наведені нормі права, не забезпечує захисту порушеного права інших осіб.

Право власника не може бути витлумачено як таке, що дозволяє йому набувати переваг використовуючи об'єкт самочинного будівництва.

Касаційна інстанція вважає, що судами було порушено норми процесуального права.

Позивачем для встановлення обставин справи щодо вчинених відповідачем порушень, зокрема, що стосується фактичного розміщення прибудови відносно меж земельних ділянок правовстановлюючим документам та технічній документації із землеустрою заявлялося клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

За нормою ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Доводи позивача суд відхилив з мотивів відсутності потреби у спеціальних знаннях.

Разом з тим, не надавши оцінку обставинам розташування спірного об'єкту нерухомого майна, суд не встановив обставин, що мають значення для справи, не навів тих доказів, оцінка яких давала суду можливість встановити ці обставини без спеціальних знань.

Питання щодо дотримання норм та правил, що стосується фактичного розміщення прибудови відносно меж земельних ділянок правовстановлюючим документам та технічній документації із землеустрою відносяться до питань, що потребують спеціальних знань, тому суд неправомірно дійшов висновку про відсутність потреби у спеціальних знаннях.

За нормою ст. 41 ГПК України учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом.

Таким чином, визначення кола питань залежить від обставин, які підлягають встановленню з точки зору їх стосунку до предмету експертизи, остаточне встановлення яких, як і виду експертизи, що може дати відповідь на такі питання, належить до компетенції суду.

Враховуючи наведені висновки, необхідність встановлення фактичних обставин справи, що виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.1117 ГПК України), є підставою для скасування оскаржуваних рішення та постанови і передачі справи на новий розгляд до місцевого господарського суду у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням ним обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.3 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані рішення та постанова скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Комунального підприємства "Новий ринок" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.09.2016 у справі № 915/709/16 Господарського суду Миколаївської області скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий, суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна О.І. Поляк