ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року Справа № 912/2554/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Корсака В.А.розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2016у справі№912/2554/16 Господарського суду Кіровоградської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доКіровоградської міської радиза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПриватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі"провизнання незаконним пункту рішення, визнання недійсними змін до державного акту

Представники сторін та третьої особи в судове засідання не з'явились, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась з позовом до Кіровоградської міської ради, в якому просила: визнати незаконним пункт 14 рішення Кіровоградської міської ради № 334 від 17.09.1999 "Про надання земельних ділянок"; визнати недійсними зміни (доповнення) до державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою третьої особи у справі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний пункт рішення відповідача порушує законні права позивача, як орендаря, оскільки відповідно до договору оренди від 15.08.2007, позивач користується своєю земельною ділянкою, а надання спірним рішенням у постійне користування Приватному малому підприємству по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" земельної ділянки спричинило невідповідність її конфігурації і як наслідок - вона не є відведеною та не сформована, як об'єкт цивільних прав. При цьому позивач посилався на приписи статей 15, 16, 21 Цивільного кодексу України, статей 17, 19, 102, 152, 153, 154, 155 Земельного кодексу України, статті 27 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 21.09.2016, ухваленим суддею Вавренюк Л.С., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з недоведеності позивачем того, що оскарженим пунктом рішення, прийнятим відповідачем, порушено права позивача як орендаря земельної ділянки, оскільки право оренди на неї у позивача виникло лише з 13.12.2007, тобто з моменту реєстрації договору оренди землі №632 від 15.08.2007, в той час як оскаржуване рішення відповідачем було прийнято 17.09.1999. При цьому суд керувався приписами статті 21 Цивільного кодексу України, статей 10, 19 Земельного кодексу України, статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Кузнецова В.О. - головуючого, Науменка І.М., Кощеєва І.М., постановою від 22.11.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судами того, що позивач є користувачем земельної ділянки на умовах оренди згідно договору від 20.01.2014 №5, а тому його право на орендовану земельну ділянку підлягає захисту нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 15, 21 Цивільного кодексу України, статей 2, 10, 19, 152 Земельного кодексу України, статей 42, 35 Господарського процесуального кодексу України, статті 27 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою від 06.02.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Корсака В.А., касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.02.2017.

На адресу Вищого господарського суду України від Приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому третя особа вказала про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 17.03.2009 у справі №14/280, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2009, фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позовних вимог до Кіровоградської міської ради, Кіровоградського приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" та Кіровоградського міського управління земельних ресурсів про скасування пункту 14 рішення Кіровоградської міської ради від 17.09.1999 № 334 в частині надання права постійного користування земельною ділянкою Приватному малому підприємству по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі". Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2015 у справі №912/4547/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2015, фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позову до Кіровоградського приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі" та Кіровоградської міської ради про визнання недійсними та скасування доповнення до державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданого Кіровоградською міською радою 06.12.1995 Кіровоградському приватному малому підприємству по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі", в частині виділення відповідачу земельної ділянки площею 2 221,8 кв.м. та земельної ділянки площею 2 327,5 кв.м. Постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2015 постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 у справі №912/4547/14 залишена без змін. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.01.2016 у справі №912/4488/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2016, відмовлено в задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Кіровоградської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" про визнання недійсним пункту 14 рішення Кіровоградської міської ради №334 від 17.09.1999 "Про надання земельних ділянок". Постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2016 у справі №912/4488/15 постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 залишена без змін. Зазначеними судовими рішеннями встановлено наступні обставини. 14.11.1995 виконавчим комітетом Кіровоградської міської Ради народних депутатів прийнято рішення № 716 "Про надання земельної ділянки ПП "Кіровоградпромторгмеблі", згідно з яким третій особі у справі надано земельну ділянку площею 0,095 га в комунальній зоні АДРЕСА_1 в постійне користування під будівництво будинку з виготовлення та ремонту меблів. Також цим рішенням зобов'язано Управління по містобудівництву, архітектурі, землеустрою та землекористуванню по замовленню забудовника видати правовстановлюючі документи на землекористування. 06.12.1995 Кіровоградською міською Радою народних депутатів видано Приватному малому підприємству по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №505. В подальшому 04.11.1998 директором Приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" подано клопотання № 9 міському голові Кіровоградської міської ради про надання земельної ділянки для розміщення техніки, для благоустрою прилеглої території, а також для розташування стоянки гостьового транспорту. Кіровоградською міською радою було прийнято таке клопотання, підготовлено матеріали на розгляд міської ради по виділенню земельної ділянки Приватному малому підприємству по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі", надано дозвіл №1119/22 від 30.04.1999 на підготовку матеріалів попереднього погодження, виготовлено акт про вибір земельної ділянки для будівництва. 17.09.1999 Кіровоградською міською радою прийнято рішення № 334 "Про надання земельних ділянок", відповідно до пункту 14 якого Приватному малому підприємству по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" надано за рахунок земель резервного фонду міста у постійне користування земельну ділянку площею 0,5 га під розміщення техніки, будівельних матеріалів та стоянки гостьового транспорту біля існуючої території по АДРЕСА_2. На підставі рішення Кіровоградської міської ради №334 "Про надання земельних ділянок" від 17.09.1999 землекористування Приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" збільшено на площу розміром 0,4549 га (2221,8 кв.м + 2327,5 кв.м), про що свідчить запис, зроблений в державному акті серії НОМЕР_1. Відповідно до державного акта серії НОМЕР_1 Приватне мале підприємство по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" є землекористувачем земельної ділянки загальною площею 5 499,3 кв.м (2221,8 кв.м + 2327,5 кв.м. (земельна ділянка виділена на підставі рішення міської ради № 334 від 17.09.1999) + 950 кв.м. (земельна ділянка виділена на підставі рішення міської ради № 716 від 14.11.1995). Крім того, 15.08.2007 на підставі рішень Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 №1590 "Про врегулювання земельних відносин" та від 26.09.2006 № 112 "Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин" між Кіровоградською міською радою (орендодавцем) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендарем) було укладено договір оренди землі №632, відповідно до умов якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3000,54 кв.м. (в томі числі по угіддях: 3000,54 кв.м. інші відкриті землі). Договір укладено на 5 років. Договір набирає чинності після його державної реєстрації (пункт 3 договору). Зазначений договір підписаний сторонами та зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.12.2007 за № 195. В подальшому 20.01.2014 на підставі пункту 7 рішення Кіровоградської міської ради від 11.12.2012 №2161 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок" та від 18.12.2013 №2730 "Про внесення змін до рішення Кіровоградської міської ради від 11.12.2012 №2161" між Кіровоградською міською радою (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендар) був укладений договір оренди землі №5, відповідно до умов якого орендарю передана земельна ділянка загальною площею 0,3001 га - землі, які використовуються для транспорту та зв'язку для розміщення автостоянки власного транспорту, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, кадастровий номер НОМЕР_2. Договір від 20.01.2014 № 5 укладено на 20 років. Право оренди за вказаним договором зареєстровано 05.03.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень. Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. У абзаці 3 пункту 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. З урахуванням наведеного, не підлягають доказуванню обставини, встановлені господарськими судами у справах № 14/280, №912/4547/14 та №912/4488/15. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Кіровоградської міської про визнання незаконним пункту 14 рішення Кіровоградської міської ради № 334 від 17.09.1999 "Про надання земельних ділянок"; визнання недійсними змін (доповненнь) до державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою третьої особи у справі. Відповідно до приписів частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, яка діяла на час прийняття спірного рішення) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Згідно з частиною 10 статті 59 названого Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Частиною першою статті 15 Цивільного Кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.12.2004 зі справи №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст. З викладеного вбачається, що за своєю правовою природою підставами визнання недійсними окремих умов рішення органу місцевого самоврядування є такі порушення прав та охоронюваних законом інтересів конкретної особи, яка звертається із позовом про їх захист, які б існували на час прийняття цього рішення. Тобто такі порушення прав чи інтересів позивача мали існувати на час прийняття оспореного рішення. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, на підставі повного та всебічного розгляду справи, суди попередніх інстанцій установили, що оспорюване рішення в частині передачі земельної ділянки третій особі було прийняте відповідачем 17.09.1999, а договір оренди землі №632 був укладений між позивачем та відповідачем лише 15.08.2007. Тобто, виходячи із наведених норм права, на момент прийняття оспорюваного рішення та внесення змін (доповнень) до державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, права та охоронювані законом інтереси позивача не були порушенні. За таких установлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову визнається колегією суддів правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі №912/2554/16 Господарського суду Кіровоградської області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

В. Корсак