ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 року Справа № 910/23214/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Нєсвєтової Н.М., Могила С.К.,розглянувши матеріали касаційноїскаргифізичної особи-підприємця ОСОБА_4напостанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.16 та рішення господарського суду міста Києва від 17.11.15у справігосподарського суду міста Києва №910/23214/15за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4докомунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), товариства з обмеженою відповідальністю "Арктика Адвертайзинг"провідшкодування збитків в розмірі 114 274,65грн.,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_5,

від відповідача-1 - Кущенко О.В.,

від відповідача-2 - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

02.09.2015 фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення 114 274,65грн. збитків. Позовні вимоги обгрунтовані наявністю збитків унаслідок неправомірного та незаконного демонтажу посадовими особами комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) торгівельного павільйону (МАФ), що розташований за адресою: АДРЕСА_1. При цьому підприємець посилався на приписи статей 1166, 1190 Цивільного кодексу України, ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України.

17.11.2015 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Комарова О.С.), залишеним без змін 09.11.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Дідиченко М.А., Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.) у задоволенні позову відмовлено. Вмотивовуючи ухвалені судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності матеріалами справи понесення позивачем збитків унаслідок неправомірних дій відповідачів, відсутності доказів наявності збитків та документів, які б підтверджували їх розмір. При цьому, суди керувались положеннями ст.22 ЦК України, ст.ст.224, 225 ГК України, ст.15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", ст.ст.33, 34, 43 ГПК України.

У касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_4 посилався на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які просив скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та установлено судами обох інстанцій, 02.10.2014 Головним управлінням контролю за благоустроєм міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було видано припис №1407984, яким було запропоновано позивачу усунути виявлені порушення правил благоустрою м. Києва - протягом 7 (семи) робочих днів надати документацію на ТС демонтувати ТС власними силами, попереджено позивача про вжиття заходів згідно діючого законодавства у разі невиконання зазначеного припису.

14.08.2015 на підставі доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №263/08-15 від 03.08.2015 у зв'язку з невиконанням ФОП ОСОБА_4 припису №1407984 від 02.10.2014, посадовими особами товариства з обмеженою відповідальністю "Арктика Адвертайзинг" було проведено демонтаж павільйону по АДРЕСА_1 зі складенням акту демонтажу №298/КА від 14.08.2015.

Стверджуючи, що павільйон було демонтовано незаконно з усім наявним у ньому товаром та обладнанням, ФОП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та товариства з обмеженою відповідальністю "Арктика Адвертайзинг" 114 274,65грн. заподіяних демонтажем збитків, які за розрахунком позивача складаються з реальних витрат (29 795,00грн. - вартість торгівельного павільйону, 3 197,00грн. - вартість кондиціонеру, 26 012,00грн. - вартість торгівельного обладнання, 34 270,65грн. - вартість вивезеного товару, 13 800,00 - вартість холодильних камер), та недоотриманого прибутку в сумі 7 200,00грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, попередні судові інстанції виходили з того, що договір про сплату пайової участі (внеску) власника тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в утриманні об'єкта благоустрою м. Києва №50555-000142409-761-01/1627 від 05.04.2013, укладений між Департаментом промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, закінчився 01.01.2014. Тому установивши, що позивач у порушення положень пунктів 2.3, 2.4, 2.5, 2.6 Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об'єктів благоустрою міста Києва (в редакції рішення Київської міської ради №62/62 від 24.02.2011) не звертався до департаменту із заявою про укладення нового договору пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою, дійшли висновку про відсутність правових підстав для розміщення та використання торгівельного павільйону (МАФ) за адресою: АДРЕСА_1 для здійснення торгівлі.

За змістом пункту 13.3.1 Правил благоустрою міста Києва у разі виявлення самовільно встановлених малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив'язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вноситься припис його власнику (особі, яка здійснила встановлення) з вимогою усунути порушення шляхом демонтажу об'єкта протягом семи робочих днів, крім тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, відсутніх в матеріалах єдиної цифрової топографічної основи території міста Києва, на демонтаж яких надається один робочий день. Власник (особа, яка здійснила встановлення) проводить демонтаж з обов'язковим відновленням благоустрою території.

Згідно п.5.10 Положення про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює у встановленому порядку демонтаж та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених тимчасових споруд та елементів благоустрою, рекламних носіїв, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів тощо. Департамент має право, зокрема, здійснювати у встановленому порядку демонтаж та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених тимчасових споруд та елементів благоустрою рекламних носіїв, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів тощо, надавати відповідні доручення профільним структурним підрозділам, зокрема підпорядкованих комунальним підприємствам та контролювати їх виконання (п.п.6.7, 6.25 Положення).

Аналізуючи зміст спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для розміщення та використання знесеного торгівельного павільйону (МАФ) за адресою: АДРЕСА_1 для здійснення торгівлі, з огляду на вищезазначені положення закону та відсутність діючого договору про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 3 статті 225 ГК України установлено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для настання цивільно-правової відповідальності згідно ст.224 ГК України. Отже при вирішенні цього спору на позивача покладається обов'язок довести протиправність поведінки відповідачів, розмір збитків, причинний зв'язок між цим порушенням і збитками. У свою чергу, відповідач для звільнення від відповідальності має довести відсутність у своїх діях вини у заподіянні збитків.

Ураховуючи, що позивачем не надано доказів наявності елементів правопорушення, яке спричиняє покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив про безпідставність вимог позивача у частині стягнення 29 795,00грн. вартості торгівельного павільйону, який рішенням господарського суду міста Києва у справі №910/7130/16 від 30.06.2016 було зобов'язано КП "Київблагоустрій" повернути ФОП ОСОБА_4 Стосовно вимог у частині стягнення вартості кондиціонеру у сумі 3 197,00грн., торгівельного обладнання у сумі 26 012,00грн., холодильних камер у сумі 13 800,00грн., то доказів у підтвердження факту їх наявності в торгівельному павільйоні на час демонтажу останнього, позивачем не надано. Щодо стягнення 34 270,65грн. вартості вивезеного товару позивач надав накладні №1-6 від 16.08.2015, у той час як демонтаж було здійснено 14.08.2015.

Таким чином, при ухваленні оскаржуваних постанови та рішення у справі, апеляційний та місцевий господарські суди, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали належну оцінку, з дотриманням положень матеріального права та ст.ст.33,34 ГПК України, виконавши вимоги ст.43 ГПК України, дійшли обгрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що позивач не довів наявність правових підстав для стягнення з відповідача збитків у заявленому до стягнення розмірі.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій. Належних обґрунтувань, із посиланням на норми права, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.16 та рішення господарського суду міста Києва від 17.11.15 у справі №910/23214/15 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяН.М. Нєсвєтова СуддяС.К Могил