ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Справа № 923/314/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.суддіБакуліна С.В., Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 у справі№ 923/314/16Господарського судуХерсонської областіза позовомЗаступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі: 1. Міністерства освіти і науки України, 2. Херсонського державного університету до Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської областіза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кабінету Міністрів Україниза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:1. ОСОБА_5; 2. ОСОБА_4; 3. ОСОБА_6; 4. ОСОБА_7; 5. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8; 6. ОСОБА_9; 7. ОСОБА_10; 8. ОСОБА_11про визнання недійсним та скасування рішення

В засіданні взяли участь представники:

- позивача 1: - позивача 2:ОСОБА_12 ОСОБА_13- третіх осіб: - прокуратури:ОСОБА_14 Гришина Т.А.ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Херсонського державного університету звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Кабінету Міністрів України про визнання недійсним та скасування п. 1 рішення Лазурненської селищної ради від 18.12.2003 р. за № 237 "Про припинення права постійного користування земельної ділянки СОТ "Буревісник" та надання дозволу на виготовлення технічної документації по складанню Державного акту постійного користування земельної ділянки Херсонському державному університету".

Рішенням господарського суду Херсонської області від 30.06.2016 р. (суддя Сулімовська М.Б.) позов задоволено, визнано недійсним та скасовано п.1 рішення Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області від 18.12.2003р. №237 "Про припинення права постійного користування земельної ділянки СОТ "Буревісник" та надання дозволу на виготовлення технічної документації по складанню Державного акту постійного користування земельної ділянки Херсонському державному університету" з підстав, зазначених в позові.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 року (судді: Разюк Г.П., Гладишева Т.Я., Лисенко В.А.) рішення господарського суду Херсонської області від 30.06.2016 року залишено без зміни.

Господарські суди дійшли висновку, що передана у постійне користування земельна ділянка площею 5,25 га Херсонському державному педагогічному інституту ім. Н.К. Крупської під розміщення СОТ "Буревісник" належить до державної власності і перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України , тому повноваження по розпорядженню нею є компетенцією органів виконавчої влади, а тому рішення щодо припинення права постійного користування вищим учбовим закладом земельною ділянкою могло бути прийнято власником земельної ділянки, тобто державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування, з огляду на що Лазурненська селищна рада не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності.

ОСОБА_4 в касаційній скарзі, з врахуванням пояснень до неї, просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, в позові відмовити.

Скаржник вважає, що Херсонський державний педагогічний інститут ім. Н.К. Крупської припинив свою діяльність у 1998 р. з огляду на що згідно ч. 1 ст. 27 ЗК УРСР, що діяв на момент такого припинення, право користування земельною ділянкою припинилося. Оскільки за законодавством автоматичне переоформлення права землекористування не передбачено, Херсонський державний педагогічний університет для одержання земельної ділянки у постійне користування повинен був звернутися з відповідним клопотанням до Лазурненської селищної ради з огляду на норми ст.ст. 19, 22 ЗК України (в редакції від 13.03.1992р.).

Херсонський державний університет у відзиві на касаційну скаргу доводи скарги заперечує, доводить, що він є правонаступником, тому право постійного користування спірною земельною ділянкою перейшло до нього, а припинення цього права рішенням органу місцевого самоврядування порушує його права, тому просить у задоволенні скарги відмовити, оскаржувані судові рішення у справі залишити без зміни.

Прокурор у відзиві на касаційну скаргу доводи скарги заперечив як необгрунтовані та безпідставні, вважає, що встановлені обставини свідчать про правонаступництво, що вказує, що право постійного користування земельною ділянкою перейшло до Херсонського державного університету, тому слід дійти висновку, що право постійного землекористування ним не втрачалося, а оскаржуване рішення селищної ради неправомірно порушує це право користування, просить судові рішення у справі залишити без зміни, а скаргу без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом, у відповідності до рішень виконавчого комітету Херсонської обласної Ради депутатів трудящих №232 від 06.04.1965р. і №124 від 26.02.1966р. /т.1 а.с. 55, 56, 136,137/ та розпоряджень Ради Міністрів УРСР №22-р від 01.02.1991р. Херсонському педагогічному інституту ім. Н.К. Крупської було виділено земельну ділянку під розміщення спортивно-оздоровчого табору "Буревісник" загальною площею 5,25 га. 04.06.1996р Скадовською районною радою народних депутатів Херсонському педагогічному інституту ім. Н.К. Крупської видано державний акт на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою.

Згідно з постановою КМУ №744 від 25.05.1998р. Херсонський педагогічний інститут ім. Н.К. Крупської реорганізовано у Херсонський державний педагогічний університет, який розпорядженням Кабінету Міністрів України №641-р від 16.11.2002р. було перетворено у Херсонський державний університет, при цьому вносилися зміни в Статут установи тільки щодо назви університету - без його фактичної ліквідації, реорганізації чи зміни напрямку та організаційно-правової форми діяльності.

Той факт, що Херсонський державний університет є правонаступником Херсонського педагогічного інституту ім. Н.К. Крупської неодноразово встановлено чинними судовими актами, зокрема: постановою Скадовського районного суду Херсонської області від 09.01.2014р., ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2014р. у справі №663/1544/13а, рішенням господарського суду Херсонської області від 07.05.2014р. №923/294/14, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2014р. у справі №923/294/14, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2013р. у справі №923/953/13 та постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2014р. у справі №923/953/13, отже він не потребує доказування згідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на зазначене суд дійшов вірного висновку, що Херсонський державний університет є постійним землекористувачем земельної ділянки загальною площею 5,25 га за державним актом від 04.06.1996р., який не потребує переоформлення у відповідності до п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України, які втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) на підставі рішення Конституційного Суду №5-рп/2005 від 22.09.2005р.. Відповідно до абзацу 11 п. 5.3 цього рішення стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках за станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Право користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому порядку до 01.01.2002р., не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за новим Земельним кодексом України не є суб'єктом права постійного землекористуванні, а зберігається за ним до приведення прав і обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства як за правонаступником того землекористувача, якому було видано державний акт на право постійного землекористування, що відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній в постанові Верховного суду України від 26.09.2011р. у цивільній справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Чинадіївської селищної ради.

18.12.2003р. Лазурненською селищною радою Скадовського району Херсонської області прийнято рішення №237 "Про припинення права постійного користування земельної ділянки СОТ "Буревісник" та надання дозволу на виготовлення технічної документації по складанню державного акту постійного користування земельної ділянки Херсонському державному університету", за п. 1 якого припинено право постійного користування земельною ділянкою 5,25 га. Херсонському педагогічному інституту ім. Н.К. Крупської під розміщення спортивно-оздоровчого табору "Буревісник" в зв'язку зі зміною статусу учбового закладу.

Підставою розгляду питання про припинення землекористування на даній сесії Лазурненської селищної ради було клопотання дирекції Спортивно-оздоровчого табору /далі-СОТ/ "Буревісник", який на той час був структурним підрозділом Херсонського державного університету, отже не мав права на вчинення вказаної дії без згоди останнього та Міністерства освіти і науки України, яку отримано не було.

Задовольняючи позов місцевий суд зазначив, що передана у постійне користування земельна ділянка площею 5,25 га Херсонському державному педагогічному інституту ім. Н.К. Крупської під розміщення СОТ "Буревісник" належить до державної власності і перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України , тому повноваження по розпорядженню нею є компетенцією органів виконавчої влади, а тому рішення щодо припинення права постійного користування вищим учбовим закладом земельною ділянкою могло бути прийнято власником земельної ділянки, тобто державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування, тому Лазурненська селищна рада не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності.

У своїх доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_5 зазначила, що на її думку Лазурненська селищна рада у відповідності до п. 9 ст. 9 та ст. 27 ЗК України в редакції від 13.03.1992р. у галузі регулювання земельних відносин селищна рада уповноважена вирішувати питання про припинення права власності або користування земельною ділянкою, тому на її думку висновок суду першої інстанції про відсутність у неї повноважень приймати оспорювані рішення не відповідає вимогам законодавства України. Такі доводи є хибними, оскільки на момент прийняття рішення №237 від 18.12.2003р. діяв Земельний кодекс України 2001 року, ст. 12 якого чітко визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких не відноситься право розпорядження землями державної власності, тому Лазурненською селищною радою оспорюване рішення прийняте з явним перевищенням законних повноважень.

Згідно приписів ст. 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

У відповідності до ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Ст. 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За наведених обставин колегія суддів визнає законними висновки господарських судів, оскільки вони ґрунтуються на встановлених обставинах та правильному застоуванні норм права, що регулюють спіні правовідносини.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника до уваги не приймаються, оскільки не грунтуються на правильному тлумаченні норм права, зокрема приписи п."в" ст. 141 Земельного кодексу України слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво, тоді як у спірному випадку відбулася реорганізація і встановлено, що Херсонський державний університет є правонаступником Херсонського педагогічного інституту ім. Н.К. Крупської, з огляду на що твердження скарги правильність правових висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом вірно застосовані норми права, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної у справі постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 у справі № 923/314/16 Господарського суду Херсонської області залишити без зміни.

Головуючий, суддя СуддіО.В. Яценко С.В. Бакуліна О.І. Поляк