ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Справа № 914/2321/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівКорсака В.А., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 06.10.2016у справі№ 914/2321/15 Господарського суду Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон-Тех"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Верболіз"простягнення 25 275,60 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Горбач М.В. (дов. від 23.12.2015),

відповідача: Гивель В.П. (адвокат, дог. від 05.10.2015)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верболіз", в якому просило стягнути з відповідача 25 275,60 грн. заборгованості. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань в частині повної оплати за договором № 05/02-15Ж про надання послуг з ремонту сільськогосподарської техніки від 05.02.2015. При цьому позивач посилався на приписи статей 525, 536, 549, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.10.2015, ухваленим суддею Мороз Н.В., позов задоволено.

Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Дубник О.П. - головуючий, Матущак О.І., Мирутенко О.Л., постановою від 12.01.2016 перевірене рішення суду скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2016, колегією суддів у складі: Швеця В.О. - головуючого, Добролюбової Т.В., Гоголь Т.Г., судові акти попередніх інстанцій скасовано, справу скеровано для нового розгляду до суду першої інстанції.

За наслідком нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2016, ухваленим суддею Крупник Р.В., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення місцевий господарський суд виходив з недоведеності позивачем погодження відповідачем спірної вартості послуг у порядку, визначеному договором №05/02-15Ж про надання послуг з ремонту сільськогосподарської техніки від 05.02.2015. Водночас суд, дослідивши електронне листування сторін щодо спірної суми, визнав його таким, що не підтверджує узгодження відповідачем надання позивачем послуг на спірну суму. При цьому суд керувався приписами статей 205, 206, 207, 208, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України.

Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Кузь В.Л. - головуючий, Костів Т.С., Малех І.Б., постановою від 06.10.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а рішення Господарського суду Львівської області від 01.10.2015 залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами того, що такими діями, як здійснення часткової оплати за договором та прийняття відремонтованого двигуна, відповідачем було погоджено обсяг здійснених ремонтних робіт на спірну суму боргу. З огляду на що, на думку скаржника виконання умов договору в частині подання письмової заявки-наряду є формальним. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 205, 853, 854 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 09.12.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Корсака В.А., Сибіги О.М., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.12.2016.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Верболіз" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Верболіз" судом також отримано клопотання про відкладення розгляду справи, яке залишається колегію суддів без задоволення через обмеженість строків розгляду касаційної скарги, крім того колегія суддів зауважує, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" за клопотанням представника відповідача здійснювався у відкритому судовому засіданні з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 05.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верболіз" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" (виконавець) укладено договір № 05/02-15Ж про надання послуг з ремонту сільськогосподарської техніки, відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати комплекс послуг з ремонту сільськогосподарського трактора Claas 936RZ, випуску 2005 року, №Н4532ЕА4531129, наробіток трактора 8000 мот/год., а замовник зобов'язується прийняти надані послуги (виконані роботи) і оплатити їх на умовах цього договору. У пункті 2.3. договору сторони погодили, що приймання техніки в ремонт здійснюється виконавцем за попередньо оформленим наряд-замовленням. Надання послуг (виконання робіт) розпочинається не раніше оплати замовником вартості запасних частин та витратних матеріалів у відповідності до пункту 3.2. договору. Пунктом 2.4. цього ж договору визначено, що перелік робіт та (або) послуг, строки їх надання (виконання), перелік запасних частин та матеріалів, що підлягають заміні (застосуванню), вартість робіт та (або) послуг, з урахуванням вартості запчастин і витратних матеріалів, зазначаються у відповідному наряд-замовленні, який погоджується уповноваженим представником замовника шляхом його підписання. Наряд-замовлення є невід'ємною частиною договору та підставою для складання рахунків фактур. Відповідно до пункту 2.5. договору, якщо при виконанні відповідного наряд-замовлення виникла необхідність в проведенні додаткових робіт чи наданні додаткових послуг, виконавець наділений правом припинити їх надання до моменту погодження з замовником наступного наряд-замовлення. Згідно з пунктом 3.1. договору, загальна вартість послуг (виконаних робіт) за цим договором визначається за підсумком наряд-замовлень до нього, підписаних уповноваженими представниками сторін упродовж терміну дії даного договору. Пунктом 3.2 договору сторонами визначено, що замовник здійснює оплату вартості запасних частин та витратних матеріалів, в повному обсязі, на підставі виставленого виконавцем рахунку, до початку надання послуг (виконання робіт) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в строк до 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін відповідного наряд-замовлення. Замовник здійснює кінцевий розрахунок за надані послуги (виконані роботи) на підставі виставленого виконавцем рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в строк до 2 (двох) банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт (наданих послуг) (пункт 3.3. договору). Судами також установлено, що відповідно до акта прийому-передачі повнокомплектної техніки в ремонт від 13.02.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Верболіз" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" прийняло для здійснення ремонту двигун вищевказаного трактора. З матеріалів справи вбачається, що для оплати виконаних робіт з ремонту двигуна трактора позивачем виставлялись відповідачу рахунки: № 3808 від 19.03.2015, № 3818 від 19.03.2015, № 3981 від 23.03.2015, № 2399 від 24.02.2015 (коригований рахунок № 4997 від 08.04.2015, кінцевий рахунок № 6076 від 24.04.2015). Установлено судами і те, що частина виставлених до оплати рахунків, зокрема, на суму 122 687,94 грн. відповідачем оплачено, про що свідчать наявні у матеріалах справи платіжні доручення: № 506 від 23.03.2015, № 515 від 23.04.2015, № 513 від 31.03.2015, № 508 від 27.03.2015, № 512 від 31.03.2015. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верболіз" 25 275,60 грн. заборгованості. Підставою позову визначено порушення відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати у повному розмірі виставленого позивачем рахунку № 2399 від 24.02.2015 (коригований рахунок № 4997 від 08.04.2015, кінцевий рахунок з визначенням неоплачених робіт/послуг № 6076 від 24.04.2015 на суму 25 275,60 грн.). Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов'язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію, передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договір. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Судом апеляційної інстанцій установлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою містить елементи договору про надання послуг та договору підряду (змішаний договір), а відтак, до нього застосовуються як загальні положення про підряд (глава 61 Цивільного кодексу України) так і положення глави 63 Цивільного кодексу України "Послуги. Загальні положення". За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку у разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Згідно зі статтею 33 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Отже, враховуючи вимоги даного позову, та заперечення відповідача, предметом доказування при вирішенні даного спору є встановлення судами обставин щодо наявності між сторонами договірних відносин, обставин погодження відповідачем та виконання (надання) позивачем робіт (послуг) на спірну суму, виконання чи невиконання відповідачем зобов'язань з прийняття і оплати робіт (послуг), умови проведення розрахунків, перевірка суми позову тощо. За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Вирішуючи спір у справі суди попередніх інстанцій виходили з того, що за умовами пунктів 2.2., 2.5., 2.7., 3.1., 3.2., 4.4. договору, які в силу їх погодження між сторонами є обов'язковими до виконання, сторони визначили необхідним погодження відповідачем виконання позивачем робіт/послуг на спірну суму виключно шляхом складання та підписання сторонами договору відповідних нарядів-замовлень. При цьому посилання позивача на погодження нарядів-замовлень в усній формі, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали такими, що суперечать наведеним умовам договору. Водночас як установили суди попередніх інстанцій у матеріалах справи відсутні підписані сторонами наряд-замовлення, які б свідчили про погодження між сторонами переліку необхідних до виконання робіт/послуг на спірну суму, строки їх надання (виконання), перелік запасних частин та матеріалів, що підлягають заміні (застосуванню), вартість робіт/послуг, з урахуванням вартості запчастин і витратних матеріалів тощо. Суди також визнали не доведеним позивачем належними доказами того, що всі неузгоджені відповідачем позиції необхідно було виконати для належного ремонту двигуна. Окрім цього, виконуючи вказівки суду касаційної інстанції, суди надали оцінку електронному листуванню сторін та визнали його таким, що не свідчить про погодження відповідачем виконання всіх неузгоджених робіт на спірну суму. За таких установлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову визнається колегією суддів правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 у справі № 914/2321/15 Господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: В. Корсак

О. Сибіга