ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Справа № 910/8571/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Яценко О.В., суддівБакуліна С.В., Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі910/8571/16Господарського судуміста Києваза позовомЗаступника керівника Київської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс"проповернення земельної ділянки,в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Фартушний С.І., дов. від 01.12.2016,- відповідача:Башмаков К.О. дов. від 12.10.2016,- третьої особи: не з'явились,- Ген. Прокуратури:Гришина Т.А.,ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2016 (суддя Павленко Є.В.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 (колегія суддів: Тищенко О.В. - головуючий, судді: Тищенко Іоннікова І.А., Гончарова С.А.) у справі №910/8571/16 господарського суду міста Києва, задоволено позов Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" про повернення земельної ділянки. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" повернути Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві земельну ділянку за адресою: місто Київ, вулиця Соломії Крушельницької/вулиця Л. Руденко, площею 0,7921 га, кадастровий номер: 8 000 000 000:90:291:0063.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, натомість винести нове рішення, яким припинити провадження у справі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.212, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 43, 33, 34 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти касаційної скарги, просить залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

15 квітня 2014 року між ТОВ "Рент Інвест" (надалі - товариство) та КП "Київтранспарксервіс" (надалі - підприємство) на підставі рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №1051/1051 "Про Правила благоустрою міста Києва" було укладено договір, відповідно до пункту 1.1 якого третя особа надала за плату відповідачу право на організацію та експлуатацію 79 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 9 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: місто Київ, Дарницький район, вулиця Соломії Крушельницької/вулиця Л.Руденко, в межах ІІІ територіальної зони паркування міста Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними особами та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Договір був укладений строком до 31 грудня 2014 року з можливістю продовження ще на один календарний рік в разі відсутності заяв сторін про розірвання за місяць до закінчення строку дії цієї угоди (пункти 6.1. та 6.2. договору).

26 лютого 2015 року підприємство направило на адресу відповідача повідомлення про розірвання правочину з 13 березня 2015 року на підставі пунктів 6.7 та 6.8 договору через те, що спірна земельна ділянка передана Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві (надалі - управління) в постійне користування. Також третя особа просила позивача звільнити земельну ділянку в строк до 13 березня 2015 року.

Однак, вказана земельна ділянка продовжує використовуватися під паркування транспортних засобів, тобто не звільнена.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, прокуратурою було встановлено, що відповідно до державного акту серія ЯЯ № 070137, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 24 лютого 2010 року земельна ділянка за адресою: місто Київ, Дарницький район, вулиця Соломії Крушельницької/вулиця Л. Руденко, площею 0,7921 га, кадастровий номер: 8 000 000 000:90:291:0063, цільове призначення якої, будівництво, експлуатація та обслуговування пожежного депо, належить на праві постійного користування Головному управлінню Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Києві.

Відповідно до положення про управління, затвердженого наказом Державної служби з надзвичайних ситуацій України від 4 лютого 2013 року № 3, останнє є правонаступником Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Києві.

Згідно актів обстеження земельної ділянки від 18 березня 2015 року, 28 жовтня 2015 року, 31 березня 2016 року та 29 червня 2016 року Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації спірна земельна ділянка огороджена та за цільовим призначенням не використовується. Натомість ділянка зайнята товариством під розміщення автомобільної стоянки на підставі договору, укладеного з підприємством про надання на експлуатацію фіксованих місць паркування від 15 квітня 2014 року № ДНП-2014-04/07, який в подальшому було розірвано.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2 статті 152 ЗК України).

Відповідно до підпункту б частини 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

За нормами ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на обставини самовільного використання відповідачем спірної земельної ділянки, які не спростовані за відсутності у відповідача правових підстав для користування земельною ділянкою, висновки судів про задоволення вимог позову правомірні.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Доводи скарги про недоведеність обставин, що встановлені з акту обстеження земельної ділянки підлягають відхиленню з тих мотивів, що за нормою ст. 111 ГПК України не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи.

Доводи скарги про необгрунтованість підстав для участі прокурора слід відхилити з таких мотивів.

При зверненні до господарського суду з позовом в інтересах держави, прокурор обгрунтував підстави для свого звернення неналежним здійсненням позивачем захисту своїх порушених прав землекористування, оскільки правовстановлючі документи свідчать про наявність прав на земельну ділянку саме у позивача, що є достатньою підставою для прокурорського реагування у відповідності до вимог ст.2 ГПК України, з огляду на особливу охорону держави щодо землі, незаконність використання якої порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Вказівка наведених норм про можливість втручання прокурора у випадку, коли захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, або коли такий орган відсутній, а так само, на необхідність обґрунтування підстав для здійснення прокурором представництва підкреслюють позавідомчий характер діяльності прокурора, як інституту, що призначений для універсального та постійного ефективного захисту конституційно значимих цінностей та відповідно розповсюджується на ті сфери суспільних відносин щодо яких діє спеціальний (відомчий) державний контроль.

Інші доводи скарги суд відхиляє, оскільки вони не спростовують правильність правових висновків про неправомірність зайняття спірної земельної ділянки відповідачем, натомість свідчать, що скаржник по суті заперечує вимоги позову взаємовиключними твердженнями, зокрема доводячи, що він сам звільнив земельну ділянку з одночасним намаганням заперечити вимоги позивача про звільнення земельної ділянки.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі № 910/8571/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий, суддя О.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна О.І. Поляк