ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Справа № 910/12041/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівБакуліної С.В., Данилової М.В.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торнадо"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.10.2016у справі№ 910/12041/16 Господарського суду міста Києваза позовомМіністерства оборони УкраїнидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Торнадо"простягнення 424 884,52 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Кривошея Д.А. (дов. від 30.12.2015),

відповідача: Багач Е.М. (дов. від 02.09.2016)

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торнадо" про стягнення пені в розмірі 146 298, 52 грн. та штрафу в розмірі 278 586 грн. Обґрунтовуючи вимоги позивач вказував на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 286/3/15/197 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби від 19.05.2015 в частині порушення строків поставки товару. При цьому позивач посилався на приписи статей 509, 526, 530, 552, 610, 611, 612, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 218, 230, 231 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2016, ухваленим суддею Підченко Ю.О., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 138 624,40 грн. пені та 278 586 грн. штрафу, у решті позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи факту порушення відповідачем строків постачання товару, а відтак визнав підставними стягнення зазначеного штрафу та пені з урахуванням здійсненого перерахунку. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 530, 551, 629, 638, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 180, 181, 193, 216, 230, 231, 233, 265 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Хрипуна О.О. - головуючого, Власова Ю.Л., Сухового В.Г., постановою від 27.10.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торнадо" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, з урахуванням додаткових пояснень, просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір штрафних санкцій на 80%. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами того, що товар відповідачем передано позивачу з незначним запізненням, товар прийнятий без зауважень щодо якості, позивач чи треті особи збитків не понесли, а застосування штрафних санкцій у спірному розмірі призведе до неможливості вчасного придбання матеріалів, затримки заробітної плати та до нових порушень за укладеними з позивачем договорами. Крім того, скаржник зазначає про невідповідність умов пункту 7.3.4. договору № 286/3/15/197 про поставку положенням законодавства в частині нормативного порядку обрахування штрафу, з огляду на що, на думку скаржника розмір штрафу має складати 167 758,67 грн. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 22, 551, 632 Цивільного кодексу України, статей 180, 189, 193, 218, 225, 231, 233 Господарського кодексу України, статей 43, 105 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 13.12.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Бакуліної С.В., Данилової М.В., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торнадо" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.12.2016.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.12.2016 зупинено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2016 у справі №910/12041/16 до закінчення перегляду даної справи в порядку касації.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.05.2015 між Міністерством оборони України (замовник) та ТОВ "Торнадо" (постачальник) відповідно до рішення комітету з конкурсних торгів замовника (протокол від 06.05.2015 № 75/125/13) був укладений договір № 286/3/15/197 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), за умовами якого постачальник зобов'язався у 2015 році поставити замовнику передбачений пунктами 1.1., 1.2. договору товар. Пунктом 1.2. договору визначено номенклатуру товару, передбаченого до поставки, вимоги до товару, строки поставки, що визначаються специфікацією, а саме: загальна кількість товару для постачання - 10 000 шт.; ціна товару з ПДВ складає: 3 979 800 грн.; строки (терміни) постачання - до 30.06.2015 (включно). Постачальник самостійно закуповує матеріали. Відповідно до пункту 5.1. договору товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положенням договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару визначений в специфікації договору (пункт 1.2.). Згідно з пунктом 5.3. договору датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника. Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором (пункт 6.3.1. договору). Відповідно до умов пункту 7.3.4. договору за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору. Судами також установлено, що на виконання умов договору відповідачем окремими партіями поставлено товар на суму 795 960 грн. за актом № 1 від 10.07.2015; на суму 533 273 грн. за актом № 2 від 20.07.2015; на суму 278 586 грн. за актом № 3 від 30.07.2015; на суму 853 667,10 грн. за актом № 4 від 07.08.2015; на суму 382 060,80 грн. за актом № 5 від 13.08.2015; на суму 745 018,56 грн. за актом № 6 від 20.08.2015; на суму 387 234,54 грн. за актом № 7 від 01.09.2015. Таким чином, матеріалами справи підтверджується несвоєчасність виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 286/3/15/197 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби від 19.05.2015. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Міністерства оборони України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торнадо" пені у розмірі 146 298, 52 грн. та штрафу у розмірі 278 586 грн. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, яка кореспондує зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з частинами 2, 3 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. За приписами статей 525, 526 вказаного Кодексу зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Відповідно до частини 1 статті 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з приписами статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до приписів статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Колегія суддів відзначає, що право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою статтею 627 цього Кодексу, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Водночас відповідно до приписів частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливе за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу. З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що погодження сторонами у пункті 7.3.4. договору іншого розміру штрафних санкцій, а саме пені та штрафу у розмірі 7 відсотків вартості всього договору, за прострочення понад 30 днів виконання не грошового зобов'язання не суперечить положенням частини 2 статті 231 Господарського кодексу України. Враховуючи установлений господарськими судами факт порушення відповідачем строків поставки товару, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача 278 586 грн. штрафу та 138 624,40 грн. пені з урахуванням здійсненого судом першої інстанції перерахунку. Довід скаржника про безпідставну відмову судів у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій на 80 %, не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки йому надавалась оцінка судом апеляційної інстанції і він мотивовано відхилений судом. Суди попередніх інстанцій не установили тих виняткових обставин, за наявності яких суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Решта доводів касаційної скарги також визнаються неспроможними, позаяк вони не спростовують встановленого судами попередніх інстанцій та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торнадо" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 у справі №910/12041/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2016 у справі № 910/12041/16, зупинене ухвалою Вищого господарського суду України від 16.12.2016.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: С. Бакуліна

М. Данилова