Постанова ВГСУ від 22.06.2016 року у справі №915/2158/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року Справа № 915/2158/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіКондратової І.Д.(доповідач),суддіГончарука П.А.,суддіСтратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська торгово-промислова компанія"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 року у справі № 915/2158/15 Господарського суду Миколаївської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Украгровибухпром"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська торгово-промислова компанія"простягнення 314 946,21 грн

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Украгровибухпром" (далі - ПрАТ "Украгровибухпром", позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська торгово-промислова компанія" (далі - ТОВ "Вознесенська торгово-промислова компанія", відповідач) про стягнення основного боргу у сумі 303 861,52 грн, суми інфляційних втрат - 6 988,80 грн, 3 % річних - 4 095,89 грн, нараховних у зв'язку з невиконанням останнім договору на проведення буровибухових робіт від 10.06.2015 р. № 10/06 в частині повної оплати виконаних робіт.

Відповідачем надано відзив на позов, в якому він визнав позовні вимоги частково, а саме на суму 161481,75 грн основної заборгованості з посиланням на те, що вибухові роботи були проведені з порушенням вимог пунктів 3.2 та 3.5 договору: вихід негабаритного каменю перевищив 10 % по видобувним горизонтам та більше 15 % по розкривним горизонтам на різниці траншей від об'єму підірваного блоку. Також відповідачем зазначено, що для виконання вимог п.3.5 договору для створення двосторонньої комісії та для встановлення фактичного виконання позивачем зобов'язань по договору, викликались уповноважені представники позивача (керівник відособленого підрозділу позивача ОСОБА_4 та директор ОСОБА_5), які були присутні під час складання актів від 20.07.2015 р. та від 26.08.2015 р., але від підпису вказаних актів відмовились.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2016 р. у справі № 915/2158/15 (суддя Васильєва Л.І.) позовна заява ПрАТ "Украгровибухпром" залишена без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 р. у справі № 915/2158/15 (головуючий суддя: Головей В.М., судді: Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.) вказану ухвалу від 11.03.2016 р. скасовано, справу передано на розгляд Господарському суду Миколаївської області.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення і неправильне застосування норм процесуального права, а саме ст.ст. 35, 43, п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 р. та залишити в силі ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2016 р.

Позивач подав суду касаційної інстанції заяву, в якій просив суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 р. залишити без змін, а справу слухати без його участі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши згідно ст.ст. 1115, 1117 ГПК України доводи касаційної скарги щодо відповідності фактичних обставин справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а також наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо:

1) позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

2) у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

4) позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк;

5) позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору;

6) громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, виходив з того, що позивачем всупереч ст. 33 ГПК України не забезпечено явку в судове засідання посадових осіб - керівника відособленого підрозділу позивача ОСОБА_4 та директора - ОСОБА_5, явка яких визнавалась обов'язковою ухвалою суду від 08.02.2016 р. та не надали письмових пояснень по суті спору, відсутність яких унеможливлює підтвердження та спростування факту створення двосторонньої комісії та їх участі при складанні актів від 20.07.2015 р. та від 26.08.2015 р., що перешкоджає вирішенню спору по суті.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу місцевого суду, встановив, що, залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції послався на неявку посадових осіб в судове засідання та ненадання ними письмових пояснень, але при цьому не вказав, яким чином невиконання цих вимог позивачем перешкоджає розгляду спору по суті заявлених вимог.

Також, апеляційним судом було встановлено, що позивачем були надані всі необхідні для вирішення спору по суті документи, а суд першої інстанції повинен був на підставі наявних письмових доказів прийняти рішення щодо задоволення чи відмову в задоволені позову, у зв'язку з чим дійшов висновку про те, що підстави, які б надавали суду право на залишення позову без розгляду, відсутні, адже неявка в судове засідання керівника позивача та не надання ним письмових пояснень не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Суд касаційної інстанції погоджується з зазначеним висновком апеляційного суду, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо: позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

У п. 4.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

1) додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

2) витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

3) позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду, господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

З матеріалів справи вбачається, що з метою вирішення даного спору по суті, сторонами надано суду договір про проведення буровибухових робіт від 10.06.2015 р. № 10/16 з додатками, акт від 15.06.2015 р. № 189, акт по визначенню проценту негабариту від 26.08.2015 р., акти по визначенню об'єму негабариту та інші документи, належна правова оцінка яких дає можливість місцевому суду прийняти судове рішення по суті спору.

Місцевим господарським судом не обґрунтовано необхідність витребуваних пояснень в якості саме таких доказів, за відсутності яких суд позбавлений можливості вирішити спір по суті, а надання правової оцінки створенню двосторонньої комісії та участь відповідних осіб при складанні актів від 20.07.2015 р. та 28.08.2015 р. може бути бути здійснене на підставі наявних матеріалів справи та пояснень сторін в сукупності.

Враховуючи те, що місцевим судом не обґрунтовано, яким чином неявка та ненадання письмових пояснень від зазначених в оскаржуваній ухвалі суду осіб при наявності інших матеріалів справи (договір, акти, листування, письмові пояснення уповноважених осіб тощо) перешкоджає вирішенню спору по суті заявлених позовних вимог, то Вищий господарський суд України погоджується з висновком апеляційного суду про те, що суд першої інстанції повинен був на підставі наявних письмових доказів в залежності від встановлених обставин справи прийняти рішення про задоволення чи відмову в задоволенні позову,

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, Вищий господарський суд України вважає, що судом апеляційної інстанції обґрунтовано скасовано ухвалу про залишення позову без розгляду, а справу передано на розгляд місцевому господарському суду, а відтак підстави для скасування постанови апеляційного суду відсутні.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на невиконання позивачем вимог ухвал суду першої інстанції в якості обґрунтування належності підстав для залишення позовної заяви без розгляду спростовується судом касаційної інстанції на підставі ст. 83 ГПК України, відповідно до якої наслідком ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону є стягнення з винної сторони штрафу, а не залишення позову без розгляду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції не встановив порушення чи неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття неправильного судового рішення у справі, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України