ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 904/754/15 Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Грека Б.М., Студенця В.І., за участі представників сторін ОСОБА_1 (договір від 08.08.2016), ОСОБА_2, ОСОБА_3 (дов. від 03.01.2017), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 7 липня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2015 року у справі № 904/754/15 за позовом комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 24 068 грн 99 коп.,

УСТАНОВИВ: У лютому 2015 року комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення вартості безпідставно набутого майна в розмірі 19 437 грн 41 коп., а також 3 793 грн 73 коп. інфляційних втрат і 837 грн 85 коп. річних.

Відповідач позов не визнав і заявив про застосування позовної давності.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 7 липня 2015 року (судді В. Бєлік, І. Колісник, І. Мілєва) позов задоволено в частині стягнення 19 437 грн 41 коп. вартості безпідставно набутого майна; у решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2015 року змінені мотиви задоволення позову та рішення залишено без змін.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування апеляційним господарським судом статті 1212 Цивільного кодексу України, статей 42, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України та передати справу на новий розгляд.

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 30 червня 2005 року позивач і відповідач, як власник нежитлового приміщення, уклали договір № 4626 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання та пари (далі-договір). Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2014 року у справі № 904/8416/13, яке набрало законної сили, задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про визнання цього договору недійсним. Рішенням було встановлено, що належне відповідачу нежитлове приміщення є частиною житлового будинку і використовується як офісне, а установки споживача приєднані до внутрішньо-будинкових мереж теплопостачання.

Позивач поставляв теплову енергію до будинку по вул. Леніна, 31 в м. Кривий Ріг у період з 30 червня 2005 року по 31 грудня 2014 року і зокрема відповідачу - на суму 37 756 грн 08 коп., з яких сплачено 18 318 грн 67 коп. і борг за період з 1 лютого 2012 року по 31 грудня 2014 року становить 19 437 грн 41 коп.

Задовольняючи частково позов, господарський суд застосував положення частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, статті 526, 530 Цивільного кодексу України та умови договору. Відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних і річних суд не вмотивував.

Переглядаючи рішення, господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що позовні вимоги про стягнення вартості теплової енергії, отриманої відповідачем за умови відсутності договору, підлягають задоволенню на підставі приписів статей 1212 і 1213 Цивільного кодексу України та законодавчих актів, які регулюють відносини в сфері теплопостачання і надання житлово-комунальних послуг.

За змістом статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Належних і допустимих доказів про неотримання теплової енергії, яку поставляв позивач чи надання неякісних послуг відповідач господарським судам не подав.

Апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про безпідставність посилання господарського суду на договір, який, на час розгляду даної справи був визнаний недійсним у судовому порядку.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. За правилами статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення вартості теплової енергії, отриманої відповідачем без договору, підлягають задоволенню на підставі статей 1212 і 1213 Цивільного кодексу України, а застосування до спірних правовідносин приписів статті 625 цього Кодексу України, якою передбачено обов'язок боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних від простроченої суми, неправомірним.

Водночас апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності, оскільки позивач зазначив початок періоду заборгованості - 1 лютого 2012 рік, а з позовом до суду звернувся 31 січня 2015 року.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2015 року у справі № 904/754/15 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя Б. М. Грек Суддя В. І. Студенець