ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 917/2111/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В., Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2016у справі№ 917/2111/15 Господарського суду Полтавської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1.Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія "Укртатнафта" 2.Державне підприємство "Придніпровська залізниця" простягнення 209 345,98 грн

за участю представників сторін:

позивача:Давиденко А.О.,

відповідача: Астаф'єва Л.О.,

третьої особи 1:Сухорук А.М.,

третьої особи 2:не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", Державне підприємство "Придніпровська залізниця", про стягнення 209 345,98 грн збитків, завданих нестачею дизельного пального в кількості 19,028 тонн в партії поставки за залізничними накладними № 43107127 та № 43107150 від 20.09.2012.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.08.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з з рішеннями судів, ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2016 та рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.12.2011 між ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" (покупець) та ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (постачальник) було укладено договір № 3858/2/2118 поставки нафтопродуктів (далі-договір).

На виконання умов пункту 3.5 договору позивач платіжним дорученням № 13829 від 14.09.2012 перерахував на користь ПАТ ТФПНК "Укртатнафта" 2 236 327,35 грн передоплати за дизельне паливо згідно рахунку постачальника № 93117275 від 13.09.2012.

Оскільки згідно пункту 4.2 договору при відвантаженні залізничним транспортом товаровідправником за спірним договором є ТОВ "Торговий дім "Укртатнафта", останнє 20.09.2012 за залізничними накладними № 43107127 та № 43107150 відвантажило на адресу позивача дизельне пальне в двох цистернах масою 90,15 тонн вартістю 991 829,98 грн (згідно виписаного ПАТ "Укртатнафта" супровідного рахунку - фактури № 26296 від 20.09.2012).

24.09.2012 на станції П'ятихатки державного підприємства "Придніпровська залізниця" за наслідками проведеного контрольного зважування вагоно-цистерн № 72804529 та № 72849649, в яких надійшло дизельне пальне за вищевказаними залізничними накладними, встановлено відхилення маси наявного дизельного пального від маси, зазначеної товаровідправником в залізничних накладних.

Про виявлену нестачу ДП "Придніпровська залізниця" складено комерційні акти Форми ГУ-22 № 039514/21 та № 039515/22 від 24.09.2012, в яких констатовано факт нестачі та зазначено, що ЗПП відправника справні, витікання вантажу та доступу до вантажу немає.

27.09.2012 після надходження товару на адресу позивача комісією останнього проведено приймання товару за кількістю шляхом зважування, під час якого також виявлено нестачу пального в загальній кількості 19,60 тонн. Вказане посвідчене Актом № 6-2 від 27.09.2012 про нестачу пального в цистерні № 72849649 в кількості 7,65 тонн та Актом № 6-3 від 27.09.2012 про нестачу пального в цистерні № 72804529 в кількості 11,95 тонн.

27.09.2012 позивач направив телеграму на адресу ТОВ "Торговий дім "Укртатнафта" про виклик повноважного представника для участі в прийманні дизельного пального за кількістю та складання двохстороннього акту про фактичну кількість поставленого пального.

28.09.2012 комісією позивача за участю представника відповідача за результатами приймання дизельного пального було складено двохсторонній Акт № 32 Форми № 5-НП, яким встановлено розмір фактичної нестачі з врахуванням норми природних втрат та похибки в кількості 19,028 тонн. У даному акті зазначено, що на вагоно-цистерні № 72804529 запірно-пломбувальний пристрій "Варта-Універсал МІ" № С828907 має видимі сліди пошкодження тросу, а на вагоно-цистерні № 72849649 при відкручених барашках без зняття ЗПП присутня сегментна щілина 2,5-3 см; при піднятті кришки на буртику горловини є свіжі сліди пошкодження металу у вигляді вм'ятин і потертостей; трос запірно-пломбувального пристрою "Варта-Універсал МІ" № С828916 має різкий перегиб.

Позивач звернувся із претензіями № 53-02/10577 від 04.10.2012 та № 53-02/8590 від 29.10.2013 до відповідача, оскільки відповідно до пункту 6.4. договору претензії по нестачі товару подаються до вантажовідправника. Листом № 23ю/157 від 12.12.2013 ввідповідач послався на наявність видимих слідів механічного впливу на ЗПП, що може бути наслідком несанкціонованого доступу до вантажу під час слідування залізничними шляхами, тобто, під час перевезення.

Позивач, звертаючись із даним позовом посилався на те, що цистерни № 72849649 та № 72804529 надійшли на його адресу у справному стані, ЗПП не пошкоджені, вантаж під час перевезення супроводжувався, а відтак вважає, що комерційні Акти залізниці та Двохсторонній акт вантажоодержувача та вантажовідправника свідчать про невірне зазначення маси вантажу вантажовідправником у перевізних документах та недовантаження товару. При цьому позивач зазначив, що за дизельне пальне в кількості 90,15 тонн останнім у повному обсязі сплачено постачальнику ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (виходячи з його договірної вартості 9 168,33 грн. за одну тонну без ПДВ), то нестача дизельного пального в кількості 19,028 тонн, яка була виявлена на станції П'ятихатки, завдала позивачу збитки в сумі 209 345,98 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, зазначив про те, що матеріали справи не містять доказів порушення відповідачем будь-якого зобов'язання щодо відвантаження дизельного пального, відтак позивачем не доведено факт передачі відповідачем перевізнику дизельного пального в кількості, меншій, ніж зазначено у перевізних документах; відсутні усі елементи складу цивільного правопорушення в діях (бездіяльності) відповідача, отже, цивільна відповідальність відповідача у вигляді відшкодування збитків в даному випадку не може настати.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду, виходячи з наступного.

Згідно з нормами 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 226 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Згідно з ч. 2 ст.623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

За загальним застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

І лише у разі наявності всіх елементів (умов) складу господарського правопорушення воно тягне майнову відповідальність перед боржником.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено наявність чотирьох складових правопорушення відповідно до чинного законодавства (наявність неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та понесеними позивачем збитками і розміром відшкодування) з боку відповідача щодо понесених позивачем збитків, визначених як ціна позову.

Крім того, як правильно встановлено і судом першої інстанції, і апеляційним, матеріали справи не містять доказів порушення відповідачем будь-якого зобов'язання щодо відвантаження дизельного пального, а відтак позивачем не доведено факт передачі відповідачем перевізнику дизельного пального в кількості, меншій, ніж зазначено у перевізних документах.

Відповідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2016, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2016 року у справі № 917/2111/15 - без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова

Судді І. Вовк

Л. Стратієнко