ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 914/2360/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.суддів Данилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 914/2360/15 Господарського суду Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" до Комунального підприємства "Моршинтеплоенерго" про стягнення 30048, 11 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :- позивачаДеленко Б.В.- відповідача не з'явились

ВСТАНОВИВ:

В липні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Моршинтеплоенерго", в якому просило суд стягнути з відповідача 30048, 11 грн., з яких: 8 934, 15 пені; 454, 93 грн. 3% річних; 20 659, 03 грн. інфляційних втрат за період з 02.03.2015 по 29.04.2015.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.12.2015 (у складі головуючого судді Король М.Р., суддів: Запотічняк О.Д., Березяк Н.Є.) у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 52,15 грн. пені, 2,61 грн. 3% річних. В решті позову відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що відповідач прострочив оплату поза межами спільних протокольних рішень.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 (головуючий суддя Зварич О.В., судді: Гриців В.М., Хабіб М.І.) вказане судове рішення скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з Комунального підприємства "Моршинтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" 2223,10 грн. інфляційних нарахувань, 790,00 грн. пені та 3 % річних в сумі 39,77 грн. В цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "Моршинтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" 2223,10 грн. інфляційних нарахувань, 790,00 грн. пені та 3% річних в сумі 39,77 грн. В іншій частині рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2015 залишено без змін. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2016 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 та рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2015 у даній справі скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

При новому розгляді, рішенням Господарського суду Львівської області від 26.07.2016 (суддя Кидисюк Р.А.) залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 (головуючий Скрипчук О.С., судді: Марко Р.І., Михалюк О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Моршинтеплоенерго" на користь ПАТ "Львівобленерго" 842,15 грн. пені, 2223, 10 грн. інфляційних нарахувань, 42,38 грн. - трьох процентів річних. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Комунальне підприємство "Моршинтеплоенерго" не скористалося своїм правом передбаченим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзив на касаційну скаргу не надало. Проте в силу приписів згаданої норми відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 04.06.2007 між ПАТ "Львівобленерго" та Комунальним підприємством "Моршинтеплоенерго" було укладено договір про постачання електричної енергії № 90347.

Відповідно до умов договору постачальник зобов'язався продати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач - оплатити постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору. Точка продажу електричної енергії: зазначена в додатку № 6 "Однолінійна схема".

Згідно з п.п. 2.3.3, 2.3.4 договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 "Порядок розрахунків" та № 9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 7а "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Відповідно до пункту 4 додатку № 2 до договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.

Пунктом 2.1 договору визначено, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Пунктом 2.1.2 договору передбачено, що у випадку зміни чинного законодавства України, зокрема нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини, що виникають з приводу постачання електричної енергії та стосуються предмету цього договору; зобов'язань, прав, обов'язків та відповідальності сторін; порядку визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності; порядку обмеження та припинення електропостачання; обліку електричної енергії та порядку розрахунків; відносин із третьою стороною та інших правовідносин, які випливають з приводу постачання електричної енергії, застосовуються положення цих нормативно-правових актів, які мають перевагу перед положеннями цього договору. Сторони зобов'язуються керуватися вимогами цих нормативно-правових актів з дня набрання ними чинності незалежно від внесення змін до цього договору.

Під час розгляду справи судами встановлено, що на виконання укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії № 90347 від 04.06.2007 позивач протягом лютого-квітня 2015 року поставив, а відповідач прийняв активну електроенергію загальною вартістю 210823,95 грн. та реактивну електроенергію вартістю 15688,68 грн., про що виставлено для оплати відповідні рахунки.

Зокрема, згідно рахунку ПАТ "Львівобленерго" №300402/43558-1 за лютий 2015 року відповідачу нараховано 138116,26 грн. за активну енергію та рахунку №300302/43559-2 за лютий 2015 року відповідачу нараховано 4631,36 грн. за реактивну енергію. Строк оплати визначено до 27.02.2015 року.

Згідно рахунку ПАТ "Львівобленерго" №300403/45646-1 за березень 2015 року відповідачу нараховано 182344,07 грн. за активну енергію та рахунку №300303/45647-2 за березень 2015 року відповідачу нараховано 12447,72 грн. за реактивну енергію. Строк оплати визначено до 27.03.2015 року.

Згідно рахунку ПАТ "Львівобленерго" №300504/47669-1 за квітень 2015 року відповідачу нараховано 63032,16 грн. за активну енергію та рахунку №300304/47670-2 за квітень 2015 року відповідачу нараховано 15688,68 грн. за реактивну енергію. Строк оплати визначено до 24.04.2015 року.

Підставою звернення позивача з позовом до господарського суду є несвоєчасність здійснення розрахунків за поставлену активну електричну енергію та за реактивну електроенергію за період з лютого по квітень 2015 р., що стало підставою нарахування позивачем 8934,15 грн. пені на підставі пункту 4.2.1 договору, 20 659,03 грн. інфляційних нарахувань та 454,93 грн. трьох процентів річних на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

У спірному періоді відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" Головним управлінням Державної казначейської служби України (сторона №1), Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації (сторона №2), енергопостачальною компанією ПАТ "Львівобленерго" (сторона № 3) та ДП "Енергоринок" (сторона остання) було підписано два спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету з бюджетної заборгованості перед підприємствами ЖКГ з одночасним погашенням заборгованості за спожиту електроенергію перед ПАТ "Львівобленерго" від 17.02.2015 (№ 20/629 на суму 240000,00 грн.) та від 18.03.2015 (№ 20/1010 на суму 222000,00 грн.).

Спільні протокольні рішення укладались на загальну суму, у склад якої входила і сума заборгованості (за активну енергію) відповідача перед позивачем, визначена зведеними реєстрами, які є додатком до кожного протокольного рішення і погоджені його сторонами та скріплені мокрими печатками сторін.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, розрахунки по спільному протокольному рішенню від 17.02.2015 проводились на загальну суму 11792000,00 грн. Оплата була здійснена 02.04.2015 на суму 11792000,00 грн. платіжним дорученням № 353.

Розрахунки по спільному протокольному рішенню від 18.03.2015 р. проводились на загальну суму 3 398 900,00 грн. Оплата була здійснена 20.04.2015 року на суму 3398900,00 грн. платіжним дорученням № 414.

У графі "призначення платежу" вищезазначених платіжних доручень зазначено ПКМУ № 20, а платником виступає Департамент фінансів Львівської ОДА, що є доказом того, що оплата була здійснена не відповідачем і не на виконання укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії № 90347 від 04.06.2007.

В матеріалах справи відсутні докази про неприйняття чи повернення коштів, сплачених Департаментом фінансів Львівської ОДА на виконання спільних протокольних рішень в рахунок погашення заборгованості КП "Моршинтеплоенерго" перед енергопостачальною організацією.

Посилання позивача на те, що вказані спільні протокольні рішення не змінили строк оплати заборгованості, на яку нараховані у позові суми, з огляду на те, що відповідач не є стороною таких рішень, а положення договору щодо строку оплати за електроенергію сторонами не змінені визнаються неспроможними, оскільки цьому доводу надавалася належна правова оцінка судом апеляційної інстанції.

Незалежно від обставин участі КП "Моршинтеплоенерго" (відповідача) в укладені спільних протокольних рішень, пунктом 5 таких рішень (усі учасники перераховують кошти наступному учаснику не пізніше дня зарахування коштів на їх рахунок) змінений строк оплати визначених у них сум, оскільки вказаними протокольними рішеннями держава підтвердила свій обов'язок з перерахунку позивачу сум субсидій (складової заборгованості відповідача перед позивачем), змінивши при цьому, за взаємним погодженням з позивачем, строк виконання такого обов'язку.

А тому, право вимоги позивача щодо сплати визначених у спільних протокольних рішенням сум, виникає з моменту, що передбачений спільними протокольними рішеннями, зокрема пунктами 5 таких рішень.

Крім того, судами встановлено, що порушення строку виконання зобов'язання за спільними протокольними рішення позивачем не доведене.

Відтак, позовні вимоги, які стосуються виконання зобов'язань по оплаті за спожиту електроенергію в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20 (зі змінами) та спільними протокольними рішеннями про організацію взаємних розрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, стороною яких є позивач, задоволенню не підлягають.

Також, судами встановлено прострочення договірного зобов'язання відповідачем, яке було допущено поза межами спільних протокольних рішень.

Відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань невчасно розраховувався за спожиту в спірному періоді реактивну електроенергію, а саме, не оплатив у встановлені строки виставлені позивачем наступні рахунки за спожиту реактивну електроенергію: №300302/43559-2 за лютий 2015 року на суму 4631,36 грн., №300303/45647-2 за березень 2015 року на суму 12447,72 грн. та №300304/47670-2 за квітень 2015 року на суму 15688,68 грн.

Відповідно до наявних у справі копій платіжних доручень та розрахунку боргу по реактивній електроенергії, відповідач погасив заборгованість по оплаті за спожиту в період з лютого по квітень 2015 року реактивну електроенергію 28.04.2015 та 30.04.2015. Наведених обставин відповідач не заперечує.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій зроблено правомірний висновок про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 42,38 грн. та 2223,10 грн. індексу інфляції за невчасну оплату вартості спожитої реактивної електроенергії у спірному періоді за період з 02.03.2015 по 29.04.2015.

Крім того, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до пункту 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з обґрунтованістю стягнення з відповідача 842,15 грн. пені за період з 02.03.2015 по 29.04.2015

Колегія вважає зазначені висновки достатньо обґрунтованими та такими, що зроблені у відповідності до вимог діючого законодавства.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що апеляційним господарським судом дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Інші доводи викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого судами.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 914/2360/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

Судді М. В. Данилова

О. М. Сибіга