ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 914/1805/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3на рішення та постановуГосподарського суду Львівської області від 03 серпня 2016 року Львівського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2016 рокуу справі№ 914/1805/16за позовомфізичної особи - підприємця ОСОБА_3доприватного підприємства "Торгово-виробнича компанія "ДС"про стягнення 175 652,00 грн

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до господарського суду із позовом про стягнення з приватного підприємства "Торгово-виробнича компанія "ДС" 175 652,00 грн на підставі ст. 1212 ЦК України

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.08.2016 (суддя - Трускавецький В.П.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 (головуючий - Бойко С.М., судді - Михалюк О.В., Якімець Г.Г.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постановленні у справі судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, 01.08.2011 між ПП "Торгово-виробнича компанія "ДС" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення з двох кімнат і коридору, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі, загальною площею 71 м кв., інвентарний номер 892 від 29.07.2009 для підприємницької ювелірної діяльності.

За актом приймання-передачі майна від 03.08.2011 відповідачем об'єкт оренди був переданий позивачу (орендарю) у користування.

Рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 5015/1360/12 від 11.05.2012 позов ПП "ТВК "ДС" до ФОП ОСОБА_3 задоволено. Розірвано договір оренди нежитлового приміщення від 01.08.2011, зобов'язано ФОП ОСОБА_3 повернути орендовані приміщення за актом приймання-передачі та стягнуто заборгованість з орендної плати.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду України від 27.07.2012 рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2012 часткового скасовано. В частині розірвання договору та повернення об'єкта оренди орендодавцю відмовлено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 900,00 грн заборгованості за договором оренди.

Внаслідок підписання акту приймання передачі майна від 06.11.2012 (а.с. 124, т. 1) позивачем (орендар) передано об'єкт оренди відповідачу (орендодавцю), а договір оренди припинений.

Акт підписано сторонами з зауваженнями орендодавця, зокрема, останнім зазначено про те, що орендоване приміщення передано у стані, що унеможливлює його експлуатацію, в орендодавця наявні претензії щодо стану об'єкта оренди. Ремонтні роботи проведені без дозволу та погодження орендодавця. Орендарем не надано первинних документів на підтвердження обсягу проведених ним ремонтних робіт, а відображені в акті дані не відображають дійсного стану об'єкта оренди.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.12.2013, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду України від 05.03.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2014 у справі № 914/3548/13 відмовлено у позові ФОП ОСОБА_3 до ПП "ТВК "ДС" про стягнення 175 652,00 грн витрат на ремонт орендованого майна з підстав, визначених п. 1.3., 2.4., 4.1. договору оренди та ст. 778 ЦК України. Вказані рішення судів мотивовані тим, що була відсутня згода орендодавця на проведення ремонтних робіт.

ПП "Юридично-експертна компанія "Юрекс" здійснено експертне будівельно-технічне дослідження, про що складено висновок № 09/12с від 22.10.2012, за яким вартість проведених ремонтно-будівельних робіт ФОП ОСОБА_3 в нежитлових приміщеннях під літ. 18-1, 18-2, 18-3, 18-4, 18-5 за адресою АДРЕСА_1 станом після укладення договору оренди, станом на день проведення огляду складає 175 652,00 грн. Проведені ФОП ОСОБА_3 ремонтно-будівельні роботи відносяться до невід'ємних поліпшень.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що відповідач безпідставно збагатився в результаті ремонту та реконструкцію об'єкта оренди, а тому просить стягнути з відповідача 175 652,00 грн на підставі ст. 1212 ЦК України.

Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Господарські суди, врахувавши те, що правовідносини сторін виникли на підставі договору оренди майна від 01.08.2011, який припинив свою дію за домовленістю сторін та, що орендар втратив право на відшкодування вартості поліпшень об'єкта оренди на підставі ст. 778 ЦК України, оскільки здійснив їх без згоди наймодавця (про що встановлено рішенням у справі № 914/3548/13), прийшли до правильного висновку, що відповідач набув відповідні поліпшення в силу закону і підстав для стягнення з відповідача 175 652,00 грн згідно з ст. 1212 ЦК України немає.

Разом з тим, суди правильно зазначили, що висновок спеціаліста № 09/12с від 22.10.2012 (а.с. 28-31, т. 1) не узгоджується з встановленими обставинами у справі та не є належним доказом у справі.

Щодо доводів позивача про те, що суд безпідставно відхилив клопотання про призначення експертизи та відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову та повідомив про це після оголошення вступної та резолютивної частин, внаслідок чого позивач був позбавлений на апеляційне оскарження ухвал, то вони були предметом розгляду апеляційного суду, який правомірно зазначив про безпідставність цих доводів, адже підстави для проведення експертизи та задоволення відповідної заяви були відсутні, а факт щодо неповідомлення про відмову у задоволенні відповідних клопотань спростовується протоколом судового засідання від 03.08.2016 (а.с. 219, т. 3).

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на помилковому тлумаченні вказаних вище норм Цивільного кодексу України, практики Європейського суду з прав людини і правильності висновків судів не спростовують, а тому підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2016 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 03 серпня 2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2016 року у справі за № 914/1805/16 - без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. Вовк Суддя І. Кондратова