Постанова ВГСУ від 21.12.2016 року у справі №910/32578/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 910/32578/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Мачульського Г.М., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.11.2016за заявою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про відстрочку виконання судового рішенняу справі№910/32578/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТУТКОВСЬКИЙ ІНТЕГРОВАНІ РІШЕННЯ"доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про відстрочку виконання рішеннятретя особа, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Володар"простягнення 718 680, 00 грн.,У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Корчагін М.П. (представник за дов. від 10.02.2016);

від відповідача: Громніцький Ю.П. (представник за дов. від 13.05.2014);

від третьої особи: не з'явилися;

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТУТКОВСЬКИЙ ІНТЕГРОВАНІ РІШЕННЯ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Володар" про стягнення заборгованості у розмірі 718 680, 00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.02.2016 року у справі №910/32578/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року, позовні вимоги задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУТКОВСЬКИЙ ІНТЕГРОВАНІ РІШЕННЯ" 718 680,00 грн. - заборгованості, та 10780,21 грн. - судового збору.

07.07.2016 року на виконання рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2016 року у справі № 910/32578/15 видано відповідний наказ.

В подальшому, 08.07.2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до господарського суду міста Києва заяву про відстрочку виконання рішення, в якій заявник просив суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 року у справі № 910/32578/15 на 6 (шість) місяців.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року у справі № 910/32578/15, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 року, у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2016 у справі № 910/32578/15 - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в які просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року, прийняти нове рішення, яким заяву про відстрочку виконання рішення задовольнити.

Скаргу мотивовано доводами про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник касаційної скарги зазначає, що судами не було надано належної оцінки фінансовому стану компанії, не враховано матеріальні інтереси сторін, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інше.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ТУТКОВСЬКИЙ ІНТЕГРОВАНІ РІШЕННЯ" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, з підстав, викладених у відзиві.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

За приписами частини 1 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи в обґрунтування поданої заяви, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначало, що відповідно до звіту про фінансові результати загальна сума дебіторської заборгованості станом на 31.12.2015 року перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ТУТКОВСЬКИЙ ІНТЕГРОВАНІ РІШЕННЯ" становить 33 999 240, 00 грн.; внаслідок зовнішньополітичних чинників, у зв'язку із втратою контролю над ПАТ "Чорноморнафтогаз" та інших підприємств, що знаходяться на території АР Крим, відбулося знецінення інвестицій у вказаних підприємствах на суму 899 806, 00 грн., а також запасів природного газу, розташованого у підземних сховищах АР Крим у сумі 1 903 484, 00 грн.

Надавши правову оцінку викладеним у заяві доводам, суди попередніх інстанцій, дійшли вірного висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки доказів в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують скрутне фінансове становище товариства, доказів на підтвердження виняткових обставин у боржника, що ускладнюють виконання рішення суду подано не було. Доказів відсутності в нього коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення та наявної загрози банкрутства до заяви не додані.

З огляду на викладене, оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2016, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 відповідає вимогам чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для її зміни або скасування.

При цьому доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування ухвали та постанови у справі, оскільки були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції з наданням їм відповідної оцінки, а також не спростовують обставин спору, а ґрунтуються на оцінці доказів у справі, що знаходяться за межами компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-