ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 910/31870/15

Вищий господарський суд України в складі колегії:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Швеця В.О., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.10.2016у справі № 910/31870/15 Господарського суду м. Києваза скаргоюПублічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на діїЧеркаського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кремень НП"доПублічного акціонерного товариства "Птахогосподарство "Червоний Прапор" (нова назва - Публічне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард") в особі філії "Чорнобаївське" Публічного акціонерного товариства "Птахогосподарство "Червоний Прапор"простягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники :- позивачане з'явився - відповідачане з'явився- ВДВС не з'явився- скаржникаПетренко В.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 у справі № 910/31870/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 30.06.2016 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Птахогосподарство "Червоний прапор" в особі філії "Чорнобаївське" Публічного акціонерного товариства "Птахогосподарство "Червоний прапор" 1 223 401,10 грн., пеню у розмірі 270 010,19 грн., 3 % річних у розмірі 17 658,37 грн., інфляційних втрат у розмірі 10 140,29 грн. та судовий збір у розмірі 22 818,15 грн.

На виконання зазначеного рішення, Господарським судом міста Києва 28.04.2016 видано відповідний наказ № 910/31870/15, який стягувачем пред'явлено до виконання у Білозерський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

Постановою державного виконавця Білозерського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 12.05.2016 відкрито виконавче провадження № 51100269 з виконання наказу № 910/31870/15.

Постановою державного виконавця Білозерського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 15.08.2016 виконавче провадження з виконання наказу № 910/31870/15, закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

15.08.2016 Білозерський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області своїм листом № 1358 надіслав за належністю виконавчий документ та інші документи виконавчого провадження на адресу Черкаського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Постановами державного виконавця Черкаського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 17.08.2016 відкрито виконавче провадження № 51961532 з примусового виконання наказу № 910/31870/15 від 28.04.2016, накладено арешт на майно, що належить боржнику та заборонено останньому відчужувати це майно.

31.08.2016 Публічне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" звернулось до суду зі скаргою на дії державного виконавця про скасування постанов державного виконавця Черкаського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про відкриття виконавчого провадження № 51961532, про арешт майна божника та оголошення заборони на його відчуження від 17.08.2016 та визнання дій державного виконавця по їх винесенню незаконними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 (суддя Паламар П.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 (головуючий Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Руденко М.А.) у даній справі відмовлено у задоволенні скарги повністю.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення скарги на дії державного виконавця у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремень НП" не скористалось правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що постановою державного виконавця Білозерського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 12.05.2016 відкрито виконавче провадження № 51100269 з виконання наказу № 910/31870/15, виданого Господарським судом міста Києва 28.04.2016.

23.05.2016 державним виконавцем Білозерського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках у банківських установах у межах суми боргу.

22.07.2016 державним виконавцем Білозерського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області в складено акт опису й арешту майна боржника.

12.08.2016 стягувач - ТОВ "КРЕМЕНЬ НП" звернувся до Білозерського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області із заявою про закінчення виконавчого провадження для його подальшого виконання у Черкаському районному відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, оскільки заявнику стало відомо про майно боржника, яке знаходиться за адресою: 19603, Черкаська обл., Черкаський район, с. Хутори, вул. Центральна, 2 (т. 2, а.с. 107).

На підставі вказаної заяви стягувача, 15.08.2016 державним виконавцем Білозерського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 51100269 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

15.08.2016 Білозерський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області своїм листом № 1358 надіслав виконавчий документ, постанову про закінчення виконавчого провадження та інші документи виконавчого провадження за належністю на адресу Черкаського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (т. 2, а.с. 83).

Постановами державного виконавця Черкаського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 17.08.2016 відкрито виконавче провадження № 51961532 з примусового виконання наказу № 910/31870/15 від 28.04.2016, накладено арешт на майно, що належить боржнику та заборонено останньому відчужувати це майно.

Скарга на дії державного виконавця мотивована тим, що оскаржувані постанови в установлений строк стягувачу надіслані не були, що позбавило його можливості самостійно виконати рішення суду. Крім того, виконавчий документ було пред'явлено до органу державної виконавчої служби не за місцем виконання рішення.

Колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення скарги відповідача достатньо обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правововідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами 1, 6, 7, 8 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. У разі якщо у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, але майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому цим Законом, за умови, що стягувач авансує витрати на організацію та проведення виконавчих дій. У разі якщо стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, якщо їх обсяг недостатній для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, надсилає виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника. Виконавче провадження може бути передано від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого в порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Спори про місце здійснення виконавчих дій між органами державної виконавчої служби не допускаються.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Листом № 1358 від 15.08.2016 Білозерський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області надіслав, зокрема, виконавчий документ до виконання за місцезнаходженням майна боржника, а саме с. Хутори Черкаського району Черкаської області.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що державний виконавець Черкаського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області правомірно відкрив виконавче провадження на підставі отриманих документів.

Частиною 1 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів.

Отже, правовим наслідком порушення державним виконавцем встановленого п.5 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" строку надсилання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження є відкладення державним виконавцем виконавчих дій, якщо стягувачем або боржником подано відповідну заяву.

Суду не надано доказів того, боржник повідомляв державного виконавця про несвоєчасне одержання ним документів виконавчого провадження або наявність обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій.

З наявних у матеріалах справи супровідних листів державного виконавця судами попередніх інстанцій встановлено, що копії оскаржуваних постанов надсилалися сторонам виконавчого провадження своєчасно та в передбаченому Законом порядку.

Згідно вимог ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

17.08.2016 старшим державним виконавцем Черкаського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області винесено постанову № 51961532 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідачем не надано суду доказів порушення державним виконавцем його прав та законних інтересів під час вирішення питання про арешт належного йому майна та оголошення заборони на його відчуження.

Також встановлено, що Білозерським районним відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області було прийнято постанову від 12.05.2016 про відкриття виконавчого провадження № 51100269, провадження за якою, згодом було направлено до Черкаського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, в якій надавався боржнику строк для самостійного виконання зобов'язання. При цьому, матеріали справи не містять доказів вчинення боржником будь-яких дій щодо своєчасного його виконання.

До матеріалів справи залучено копію платіжного доручення № 16 від 18.08.2016 про сплату заборгованості згідно виконавчого провадження № 51961532 (т. 2, а.с. 128).

Визнавши встановленими зазначені обставини на підставі аналізу сукупності поданих до матеріалів справи доказів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що приймаючи постанови від 17.08.2016 про відкриття виконавчого провадження № 51961532 та про накладення арешту на майно, що належить боржнику, державний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень та з дотриманням вимог діючого законодавства, тому правові підстави для скасування оскаржуваних постанов, відсутні.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

Також, колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України № 475/97-ВР від 17.07.1997). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

За сутністю права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій вірно визначилися, що оскаржувані боржником дії органів ДВС по виконанню судового рішення у даній справі є правомірними, законними та такими, що направлені на своєчасне виконання рішення суду відповідно до національного та міжнародного законодавства з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а скасування оскаржуваних постанов державного виконавця призведе до суттєвого порушення права, наданого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 у справі № 910/31870/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді В.О.Швець

О.М. Сибіга