ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 910/10065/16

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді суддів Корсака В.А., Сибіги О.М., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиКомунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) "Київкомунсервіс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.10.2016у справі № 910/10065/16 господарського суду м. Києваза позовомКорпорації "Укрвторресурси"доКомунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"простягнення 783 139,95 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаОлійник Я.А.- - відповідача Башинський О.Д.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року Корпорація "Укрвторресурси" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс", про стягнення 783 139,95 грн., з яких 695 450,00 грн. - заборгованість, 54 598,62 грн. - пеня, 29 094,92 грн. - інфляційні втрати та 3% річних у розмірі 3 996,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням зобов'язання з оплати наданих послуг за договором №ВГВ-2015 від 05.08.2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 (суддя Плотницька Н.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Чорної Л.В., суддів Яковлєвої М.Л., Разіної Т.І.), позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) "Київкомунсервіс" на користь Корпорації "Укрвторресурси" заборгованість у розмірі 783 139,95 грн.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) "Київкомунсервіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги касатор послався на те, що договір № ВГВ-2015 від 05.08.2015 на новий термін сторонами не укладений та за своєю правовою природою є договором перевезення, а не договором надання послуг.

У відзиві на касаційну скаргу Корпорація "Укрвторресурси" не погоджується з доводами касатора і просить суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що 05.08.2015 між корпорацією "Укрвторресурси" (виконавець) та комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (замовник) укладено договір № ВГВ-2015.

За умовами договору виконавець зобов'язується у 2015 - 2016 роках самостійно надавати послуги із збирання та вивезення сміття (послуги підприємств щодо перевезення безпечних відходів (послуги щодо вивезення відходів), код ДК 016:2010 - 38.11.6), а саме послуги з перевезення великогабаритних відходів (без контейнерна схема), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість послуг (п.1.1 договору).

У відповідності до п.8.1 та 8.2 договору з урахуванням додаткової угоди 1 від 31.12.2015, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та закінчується 31.03.2016.

Замовник зобов'язаний подавати заявку виконавцю на надання послуг не пізніше ніж за 1 (один) робочий день до запланованої дати перевезення великогабаритних відходів. В заявці має бути зазначено адреси пунктів завантаження/розвантаження великогабаритних відходів, дата та при необхідності час подання автотранспорту (п. 2.4 договору).

Пунктом 4.3. договору встановлено, що розрахунок за надані послуги здійснюються за виписаним, на підставі акту здачі-приймання наданих послуг, виконавцем рахунком, до 25 числа поточного місяця за послуги, які були надані в місяці, що минув.

Приписами пунктів п. 4.4. та 4.5 договору сторонами встановлено, що акти наданих послуг складаються відповідно до здійснених заявок замовника протягом місяця та повинні бути підписані сторонами до п'ятого числа поточного місяця за минулий місяць.

У разі не підписання акту здачі-приймання наданих послуг замовником протягом 10-ти календарних днів з моменту його отримання та не надання протягом цього ж строку заперечень, акт вважається підписаним, а замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг ( п. 4.6. договору).

Господарськими судами встановлено, що по актах здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000027 від 31.12.2015, №ОУ-0000008 від 31.01.2016, №ОУ-0000009 від 29.02.2016, №ОУ-000010 від 31.03.2016 позивачем надані відповідачу послуги з перевезення великогабаритних відходів (безконтейнерна схема) на загальну суму 905 100,00 грн. (а.с. 13-16).

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник у зв'язку з тим, що відповідач порушив умови договору, а саме частково розрахувався за надані послуги, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 695 450,00 грн. за період з 01.12.2015 по 31.03.2016 та нарахування 54 598,62 грн. - пені, 29 094,92 грн. - інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 3 996,41 грн. за період з 26.01.2016 по 26.05.2016, що не оскаржується касатором.

Здійснивши аналіз сукупності встановлених у справі обставин, суди дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 525, 526, 549, 610, 611, 625, 629, 901, 903 ЦК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання горошових зобов'язань", дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.

Проте, Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) "Київкомунсервіс" вважає, що договір № ВГВ-2015 є договором перевезення, а не договором надання послуг. На думку скаржника, в результаті не вірного визначення господарськими судами попередніх інстанцій правової природи правовідносин (зобов'язань), які склалися між сторонами, до спірних правовідносин застосовані інші норми матеріального права ніж ті, які слід було застосувати.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст.ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві цю послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, які встановлено договором.

Умовами договору №ВГВ-2015 від 05.08.2015 встановлено надання послуг та оплата за надані послуги, що не спростовано відповідачем.

Відповідно, судами правомірно не взято до уваги твердження відповідача, про невірне визначення судом першої інстанції правової природи спірних правовідносин. Оскільки, за договором перевезення вантажу одна сторона зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. (ст. 909 ЦК України).

Також, як зазначалося, пунктом 1.1 договору встановлено зобов'язання виконавця надавати послуги із збирання та вивезення сміття, відповідно з ДК 016:2010-38.11.6 "Державний класифікатор продукції та послуг підприємств щодо перевезення безпечних відходів", що також визначає його, як договір про надання послуг.

Отже, колегія суддів вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій правомірно задоволено позов та зазначено про те, що за своєю правовою природою договір № ВГВ-2015 від 05.08.2015 є договором про надання послуг.

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника, які стосуються підставності призначення судової експертизи, оскільки призначення експертизи - право суду, що застосовується у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Доводи касаційної скарги про неукладеність договору на новий термін, оцінюються колегією суддів критично, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, 31.12.2015 додатковою угодою №1 до договору №ВГВ-2015 від 05.08.2015 сторони, керуючись п. 4 ч.5 ст.40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" та п.9.1 договору дійшли згоди внести зміни до договору та продовжити його дію до 31.03.2016 (а.с.12).

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування рішення та постанови, відсутні.

Доводам касатора судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка. Викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують наведених висновків судів та пов'язані з вирішенням питання про достовірність поданих ним доказів, які на думку касатора, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 у справі № 910/10065/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і О.М. Сибіга

В.О. Швець