ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 908/1491/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В., Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2016у справі№ 908/1491/16 Господарського суду Запорізької області за позовомпублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" простягнення 16 074 508,66 грн

за участю представників сторін:

позивача: Севрук В.О.,

відповідача: Волощук П.Ю.,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" про стягнення з останнього суми боргу в розмірі 16 074 508,66 грн, з яких: 13 964 592, 46 грн - боргу, 1 311 593,35 грн - пені, 93 867,60 грн - 3 % річних, 704 455, 25 грн - штрафу.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.08.2016 у справі № 908/1491/16 в частині позовних вимог про стягнення боргу в сумі 8 397 722,51 грн відмовлено, в частині - про стягнення боргу в сумі 5 566 869,95 грн припинено провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1 311 593,35 грн пені, 93 867,60 грн 3 % річних та 704 455,25 грн штрафу відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2016 у справі № 908/1491/16 рішення господарського суду Запорізької області від 04.08.2016 у справі № 908/1491/16 змінено.

Абзац перший резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 04.08.2016 у справі №908/1491/16 викладено у наступній редакції: "Припинити провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 7 380 050 грн10 коп."

Абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 04.08.2016 у справі № 908/1491/16 викладено у наступній редакції: "Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6 584 542 грн 36 коп. боргу, 1 311 593 грн 35 коп. пені, 93 867 грн 60 коп. 3 % річних та 704 455 грн 25 коп. штрафу".

Доповнено резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області від 04.08.2016 у справі № 908/1491/16 абзацом третім наступного змісту: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" (69035, вул. Заводська, 7, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 39587271) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, код ЄДРПОУ 30019801) судові витрати за подання позову в сумі 94 899 грн 10 коп."

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, ПАТ "Укртрансгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2016 та рішення господарського суду Запорізької області від 04.08.2016 скасувати в частині відмови у задоволенні позову в частині стягнення 1 311 593,35 грн пені, 93 867,60 грн 3 % річних, 704 455,25 грн штрафу, прийняти в цій частині нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.07.2015 між ПАТ "Укртрансгаз" та ТОВ "Запоріжгаз Збут" було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000168/Н015 (далі - договір), відповідно до умов якого встановлено, що газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченим договором (п.1.1.).

Річний плановий обсяг транспортування природного газу, замовника складає 140617 тис. куб. м., у тому числі по місяцях, згідно переліку (пункт 1.2. договору).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що розрахунки за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Газотраспортне підприємство зобов'язується розміщувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації.

Відповідно до п. 5.4. вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Пунктом 5.5. договору сторони узгодили, що оплата вартості послуг за транспортування природного газу здійснюється замовником (крім Гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 (ста) відсотків попередньої оплати за 10 (десять) днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно з п. 5.6. договору у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Умовами п. 7.3. договору сторонами погоджено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 11.1. договору передбачено, що він набирає чинності з дня підписання сторонами та діє в частині транспортування газу з 1 липня 2015 р. по 31 грудня 2015 р., а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов..

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач надав у період з липня 2015 по березень 2016 відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 103 466 599,20 грн, що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами:

- № 07-15-1506000168/Н015 від 31.07.2015 року на суму 2 395 185 грн 83 коп.,

- № 08-15-1506000168/Н015 від 31.08.2015 року на суму 2 282 786 грн 42 коп.,

- № 09-15-1506000168/Н015 від 30.09.2015 року на суму 2 127 556 грн 80 коп.,

- № 10-15-1506000168/Н015 від 31.10.2015 року на суму 4 741 401 грн 01 коп.,

- № 11-15-1506000168/Н015 від 30.11.2015 року на суму 10 770 341 грн 05 коп.,

- № 12-15-1506000168/Н015 від 31.12.2015 року на суму 15 468 935 грн 58 коп.,

- № 01-16-1506000168/Н015 від 31.01.2016 року на суму 29 006 144 грн 26 коп.,

- № 02-16-1506000168/Н015 від 29.12.2016 року на суму 19 353 772 грн 40 коп.,

- № 03-16-1506000168/Н015 від 31.03.2016 року на суму 17 320 475 грн 86 коп.

Вищевказані акти підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Матеріалами справи підтверджено, що протягом з липня 2015 по березень 2016 відповідач здійснив часткову оплату за надані позивачем послуги, проте, з порушенням строку оплати, встановленого п. 5.5. договору, відтак на момент звернення з позовом до суду борг становив 13 964 592,46 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення боргу в сумі 8 397 722,51 грн, місцевий господарський суд, виходив з того, що борг в цій сумі було погашено відповідачем до моменту порушення провадження у даній справі.

Також суд першої інстанції припинив провадження у даній справі на підставі до п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідач сплатив частково після порушення провадження у даній справі борг в сумі 5 566 869,95 грн.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1 311 593,35 грн пені, 93 867,60 грн 3 % річних, вказали про те, укладення сторонами договору про організацію взаєморозрахунків потягло за собою зміну порядку і строку проведення розрахунків та, відповідно, унеможливило застосування до відповідача наслідків за порушення грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Також, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7 % штрафу в сумі 704 455,25 грн, суди, як місцевий, так і апеляційний, вказали, що дана санкція застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання.

Крім того, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок вимог, змінив рішення місцевого господарського суду в частині припинення провадження на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК в сумі 7 380 050,10 грн та в частині відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення боргу в сумі 6 584 542,36 грн, посилаючись на невірний розрахунок позивача, який було прийнято судом першої інстанції, та розподілив судові витрати.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо правомірного висновку щодо припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 7 380 050,10 грн боргу на підставі до п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК, а також з висновком суду другої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення боргу в сумі 6 584 542,36 грн.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що рішення та постанова в частині боргу не оскаржується.

Предметом касаційного оскарження у даній справі є питання щодо необґрунтованості відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3 % річних та 7% штрафу.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення пені за період з 21.09.2015 по 17.05.2016 в сумі 1 311 593,35 грн, на підставі п. 7.3. договору, та 3% річних за період з 21.09.2015 по 17.05.2016 в сумі 93 867,60 грн, а також 704 455,25 грн штрафу (7% від суми простроченого платежу з оплати простроченої заборгованості).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Департаментом фінансів Запорізької облдержадміністрації, відповідачем та позивачем, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладені спільні протокольні рішення, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

За змістом даних протокольних рішень сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків відповідно до умов договору, на підставі якого заявлений позов у даній справі, що виключає застосування до відповідача санкцій та наслідків за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 09.09.2014 № 3-105гс14, укладенням договору про організацію взаєморозрахунків сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу. Отже, для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.3. договору, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 17 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Відповідно до вимог частини 2 статі 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що правові підстави для нарахування пені, річних та штрафу у позивача відсутні.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2016, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2016 року у справі № 908/1491/16 - без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова

Судді І. Вовк

Л. Стратієнко