ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 906/681/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Сибіги О.М., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2016у справі № 906/681/16 Господарського суду Житомирської областіза позовомКерівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах державидо1.Житомирської міської ради, 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, 3.Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Житомирській областіпровизнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернення земельної ділянкив судовому засіданні взяли участь представники :

- - ГПУТомчук М.О.- - відповідача-1не з'явився- - відповідача-2ОСОБА_6- - відповідача-3не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року Керівник Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Житомирської міської ради, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Житомирській області, в якій просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення 24 сесії 6 скликання Житомирської міської ради № 579 від 11.07.2013 "Про вилучення, припинення, надання права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам"; визнати недійсним договір оренди від 12.09.2013, укладений між Житомирською міською радою та ФОП ОСОБА_4; зобов'язати ФОП ОСОБА_4 повернути земельну ділянку площею 0,0060га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 13.09.2016 (суддя Тимошенко О.М.) провадження у даній справі припинено на підставі пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), оскільки є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про припинення провадження у справі, прокурор оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 (головуючий Грязнов В.В., судді: Розізнана І.В., Мельник О.В.) вказану судову ухвалу скасовано. Справу передано на розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу керівник Житомирської місцевої прокуратури заперечує проти доводів скаржника і просить суд залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Житомирська міська рада, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Житомирській області не скористалось правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Припинення провадження у справі не допускає повторного звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Статтею 80 ГПК України передбачено вичерпний перелік підстав припинення провадження у справі.

За приписами пункту 2 зазначеної статті, господарський суд припиняє провадження у справі у разі якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах. Така ж позиція викладена і в пункті 4.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Предметом позову вважається конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка випливає зі спірного матеріально-правового відношення і з приводу якого господарський суд повинен прийняти рішення у справі. Підстава позову складається з двох частин фактичної і правової. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину.

У господарській справі № 906/690/15 предметом спору була вимога про визнання частково протиправним та скасування рішення 24 сесії 6 скликання від 11.07.2013 № 579. Відмовляючи у задоволенні позову господарські суди виходили з того, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту. При цьому, Вищий господарський суд у своїй постанові від 22.03.2016 посилався на висновки Верховного суду України (постанова №21-40а14 від 11.11.2014), який започаткував нову практику щодо розгляду таких спорів.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що під час провадження у зазначеній справі питання правомірності прийняття Житомирською міською радою 11.07.2013 рішення № 579, яким, зокрема, затверджено проект відведення земельної ділянки та надано в оренду Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 спірну земельну ділянку судами не досліджувалась, тобто господарський спір у справі № 906/690/15 по суті не вирішувався.

Стосовно вимог прокурора до Житомирської міської ради та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, суд апеляційної інстанції встановив, що під час провадження з 28.02.2014 по 05.07.2016 у справі № 906/243/14 Господарський суд Житомирської області не досліджував правомірності укладення оспорюваного договору, не надавав правової оцінки самому договору, а відмову у позові обґрунтував відсутністю доказів скасування рішення міськради від 11.07.2013 № 579, на підставі якого укладено оспорюваний договір.

Суд апеляційної інстанції також обґрунтовано послався на те, що припинивши провадження у справі стосовно Житомирської міської ради та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, місцевий господарський суд продовжив вирішення спору щодо третього відповідача - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Житомирській області, чим фактично роз'єднав позовні вимоги, визначивши за позивача зміст позовних вимог і склад сторін, зобов'язаних у спорі, що не відповідає вимогам діючого господарського процесуального законодавства.

Крім того, судом першої інстанції не досліджувались матеріали позовних заяв у справах №№ 906/690/15, 906/243/14, не з'ясовувалися підстави їх подання, відтак висновок суду про тотожність цих справ із даною є передчасним. Відповідні матеріали позовних заяв до справи не залучено.

Таким чином, припиняючи провадження у даній справі на підставі п.2. ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд першої інстанції помилково виходив з того, що рішеннями Господарського суду Житомирської області у справах №№ 906/690/15, 906/243/14 вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав.

За таких обставин, апеляційний господарський суд правомірно скасував ухвалу місцевого господарського суду, як таку, що винесена при неповно з'ясованих обставинах справи з передачею справи на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судом апеляційної інстанції дана належна правова оцінка обставинам справи, норми процесуального законодавства застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування постанови, відсутні.

Викладені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 906/681/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

Судді О. М. Сибіга

В. О. Швець