ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 905/3385/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідача), Алєєвої І.В., Мачульського Г.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 21.06.2016у справі№ 905/3385/15 Господарського суду Донецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Альфамет"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод"простягнення попередньої оплати в сумі 63 334,00 грн.за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Альфамет"простягнення пені в розмірі 27 231,50 грн.

У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: Майструк Є.С. (представник за дов. від 06.09.2016);

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфамет" (позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод" (відповідач) про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 63 334,00 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.12.2015 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфамет" про стягнення пені в розмірі 27 231,50 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.02.2016 у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог відмовлено за їх недоведеністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2016, рішення місцевого суду скасовано в частині первісних позовних вимог. Позовні вимоги щодо стягнення суми попередньої оплати в розмірі 63 334,00 грн задоволено на підставі ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України. В решті рішення залишено без змін. Апеляційна інстанція встановила, що позивачем за первісним позовом здійснено попередню оплату вартості товару, проте отримано товару менше саме на заявлені 63 334,00 грн. При цьому суд підтримав висновки першої інстанції про те, що позивач за зустрічним позовом не довів направлення на адресу відповідача рахунку-фактури, що виключає настання його обов'язку з оплати товару в порядку визначеним п.3.1 Договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін. Скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ч.3 ст.220 та ч. 1 ст. 221 Господарського кодексу України, позаяк вважає вірним висновки саме місцевого господарського суду про те, що саме позивач відмовився від прийняття товару на спірну суну, тому відповідач не вважається таким, що прострочив.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваної постанови, знаходить необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції при розгляді даного спору встановлено, що між сторонами 05.12.2013 був підписаний договір поставки №241/13-ДрМЗ (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого відповідач зобов'язався передати в обумовлені цим договором строки позивачу лом чорних металів (далі по тексту - металобрухт), а позивач - прийняти вказаний металобрухт та сплатити за нього узгоджену ціну. Металобрухт, що поставляється, є відходами, отриманими в результаті виробничої діяльності відповідача.

Згідно п. 10.2 Договору, він набирає чинності з дати його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 31 грудня 2014р.

Відповідно до п. 2.1 Договору, об'єм, строк, місце поставки, ціна (шляхом ринкових котирувань) та загальна вартість поставки визначається сторонами в специфікаціях, які є складовою і невід'ємною частиною цього договору, та підписуються не пізніше 25-го числа місяця, попереднього місяцю відвантаження.

За змістом п. 3.1 Договору, оплата металобрухту здійснюється в національній валюті України, у безготівковому порядку впродовж 3-х банківських днів з моменту виставляння рахунку відповідачем у розмірі 100% попередньої оплати, на підставі виписаного відповідачем рахунку на оплату, на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п. 5 Договору, якість та кількість відвантаженого металобрухту, визначені при відправленні відповідачем, є остаточними та відбиваються в приймально-здавальних актах форми № 69.

Сторонами були підписані Специфікації до Договору на загальну суму 472 850,00 грн., якими сторони погодили поставку металобрухту із зазначенням його найменування, кількісних та якісних показників, ціни, строків поставки.

Базові умови поставки за всіма Специфікаціями: EXW згідно положень "Інкотермс" в редакції 2000р. Специфікації підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Апеляційним судом також встановлено, що на виконання умов Договору, позивачем, було здійснено передоплату на загальну суму 414 100,00 грн, проте відповідачем було передано, а позивачем прийнято товар на загальну суму 350 766,00 грн.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, відповідач не погоджується з постановою апеляційної інстанції саме в частині задоволення первісних вимог щодо повернення позивачеві решти 63 334,00 грн попередньої оплати.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. За змістом ч. 2 ст. 693 названого Кодексу, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відтак, договором на покупця може покладатися обов'язок здійснення попередньої оплати товару, тобто оплати до його передання продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути оплачена повна вартість товару або її частина. Розмір попередньої оплати та строки її оплати встановлюються договором. Договір купівлі-продажу, який містить обов'язок продавця щодо попередньої оплати, є різновидом комерційного кредиту (ст. 1057 Цивільного кодексу України). У даному випадку покупець здійснює кредитування продавця. Виконання сторонами договору купівлі-продажу своїх обов'язків має зустрічний характер, тому не передання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк, надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 1,3 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

За змістом п.п. 9.1, 11, 17, А.4, А7 Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" Міжнародної торгової палати, що введені в дію з 01.01.2000 р., передбачено, що термін "франко-завод" (група EXW) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього.

Розглядаючи даний спір апеляційний суд встановив, що відповідачем не було повідомлено позивача про готовність товару до передачі на складі відповідача в розумінні ст. 664 ЦК України, Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" Міжнародної торгової палати, що введені в дію з 01.01.2000. Судом встановлено і те, що товар на спірну суму позивачем так і не було отримано. Вказане підтверджує і сам скаржник у своїй касаційній скарзі.

Апеляційним судом при прийнятті оскаржуваної постанови надавалась оцінка доводам відповідача про те, що саме позивач відмовився від прийняття товару, тобто має місце прострочення кредитора, позаяк в товарно-транспортних накладних наявна графа "виписано", в якій зазначено більшу кількість товару, ніж в графі "відпущено", що свідчить про готовність про передачу більшої кількості товару відповідачем позивачеві.

Зазначені посилання обґрунтовано відхилені судом позаяк такі доводи не базуються на вимогах закону та Договору, оскільки, по-перше, за змістом п.п. 10.12, 10.13, 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортна накладна свідчить про кількість переданого та прийнятого товару, по-друге: визначення "виписано" не передбачено нормами правового регулювання, і за своїм змістом не може бути трактовано як підтвердження доводів відповідача щодо виконання ним вищенаведених вимог закону до Договору.

З огляду на встановлені обставини, висновок апеляційного суду щодо доведеності та обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 63 334,00 грн, що складає суму оплаченої, але не отриманої продукції, строк поставки якої сплинув, визнається касаційною інстанцією таким, що відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Посилання скаржника на висновки місцевого суду не можуть бути підставою для скасування законної постанови у справі, оскільки право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

Доводів на оскарження чи спростування постанови у справі в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог касаційна скарга не містить.

З огляду на те, що порушень норм матеріального чи процесуального права судом не виявлено, підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі №905/3385/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: І.В.Алєєва

Г.М.Мачульський