ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 рокуСправа № 904/5315/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В., суддів -Куровського С.В., Поліщука В.Ю.,за участю представників сторін:

ПАТ "УкрСиббанк" - Карпіва О.Я.,

Ліквідатора Вітер Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 904/5315/16 за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос-Крим" про визнання банкрутом, -

в с т а н о в и в:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 р. у справі № 904/5315/16 (суддя Полєв Д.М.) Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-КРИМ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців до 14.01.2017р.; ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Вітер Діану Михайлівну; кандидатуру арбітражного керуючого Шестопалова О.В. відхилено.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 (колегія суддів: Кузнецов В.О.- головуючий, Науменко І.М., Євстигнеєв О.С.) апеляційне провадження за скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області припинено, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишено без задоволення, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 р. у справі №904/5315/16 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 та припинити провадження по справі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2016 р. прийнята до розгляду заява голови ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-КРИМ" про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2016 р. порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-КРИМ" за процедурою, передбаченою ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-КРИМ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців до 14.01.2017р.; ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Вітер Діану Михайлівну.

Так, визнаючи Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-КРИМ" банкрутом в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів та дотримання підприємством вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Однак, з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є дотримання боржником вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Відповідно до частин 1-3, 5 статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Згідно ч.3 ст.110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частиною 8 ст. 111 ЦК України передбачено що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Таким чином, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою, проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, аналіз пасиву боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч.ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України, повідомлення кредиторів про ліквідацію юридичної особи боржника з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості. Проведення аналізу активу та пасиву боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого ст. 105 ЦК України.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а докази на підтвердження всіх цих передумов для порушення провадження в порядку цієї статті подаються саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство (в тому числі, і до заяви, яка подається боржником) встановлені ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 16.11.2016 р. учасником товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-КРИМ" ОСОБА_10 прийнято рішення про припинення діяльності підприємства та призначення головою ліквідаційної комісії ОСОБА_10 (протокол б/н загальних зборів учасників від 16.11.2016 р.)

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 10010115791 станом на 09.06.2016 р. у реєстрі міститься запис про перебування товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-КРИМ" в стані припинення за рішенням власників.

В Бюлетені державної реєстрації від №336 (31) за 2015 рік міститься оголошення про припинення товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-КРИМ" шляхом ліквідації.

Однак, суди попередніх інстанцій, перевіряючи дотримання ліквідатором вимог ст. 105 ЦК України щодо публікації оголошення в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації про припинення юридичної особи, не звернули уваги на те, що копія відповідного аркушу Бюлетеня державної реєстрації (т.1, а.с. 26) не містять дату випуску цього Бюлетеня, що унеможливлює визначити дату публікації оголошення та встановити строк, передбачений ст. 105 ЦК України, після закінчення якого можливо звернення до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Частиною 7 ст.111 ЦК України передбачено, що для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Відповідно до ч.8 ст.111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Статтею 78 Податкового кодексу України передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, відповідно до підпункту 78.1.7 документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Отже, дотримуючись вимог частин 7 та 10 статті 111 Цивільного кодексу України щодо добровільної ліквідації боржника, ліквідаційна комісія (ліквідатор) повинна забезпечити органам державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування можливість проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та права заявити свої претензії боржнику (за їх наявності) в досудовій процедурі ліквідації боржника.

Суди попередніх інстанцій не дослідили, чи додано до заяви про порушення справи про банкрутство докази складання та подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період.

Отже, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили дотримання ліквідаційною комісією вимог частин 7 та 10 статті 111 Цивільного кодексу України щодо добровільної ліквідації боржника, а порушення такої процедури позбавляє органи державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування можливості проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та права заявити свої претензії боржнику (за їх наявності) в досудовій процедурі ліквідації боржника.

За наведених обставин, судами попередніх інстанцій належним чином не було перевірено дотримання заявником всіх передбачених законом дій, що передують зверненню до суду із заявою про визнання боржника банкрутом на підставі статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також не проведено аналізу активів і пасивів боржника та належним чином не з'ясовано питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Дослідження всіх вищевказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення справи, проте суди попередніх інстанцій на них уваги не звернули і залишили без належної правової оцінки.

Таким чином, суди попередніх інстанцій припустились порушень норм процесуального права щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. (ст. 43 ГПК України).

За вказаних обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос-Крим" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури є передчасним та зробленим без надання належного правового аналізу поданим доказам, на які посилаються учасники провадження у справі та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно ч.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного та виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 та постанова господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 прийняті з порушенням норм ст.43 ГПК України та законодавства про банкрутство, тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

При новому розгляді справи суду першої інстанції належить дослідити та надати правовий аналіз поданим письмовим доказам на підтвердження вказаних обставин і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 у справі № 904/5315/16 скасувати.

Справу № 904/5315/16 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Куровський С.В. Поліщук В.Ю.