ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 902/1246/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),суддів:Білошкап О.В., Ткаченко Н.Г.,розглянувшикасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс -1",на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2016 року,та ухвалуГосподарського суду Вінницької області від 9 вересня 2016 року,у справі № 902/1246/15,за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс -1" (с.Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область),доДержавного підприємства "Бджілянський спиртовий завод" (с.Бджільна, Теплицький район, Вінницька область),про стягнення 203 482 грн. 96 коп.,-за участю представників: від ТзОВ "Транс-Сервіс-1": Сабан М.Р. - представник (довіреність від 26.09.2016 року); від ДП "Бджілянський спиртовий завод": Бойко О.В. - арбітражний керуючий (розпорядник майна); представники інших учасників судового провадження не з'явились; в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 09.09.2016 року у справі № 902/1246/15 (суддя - Міліціанов Р.В.) поновлено Державному підприємству "Бджілянський спиртовий завод" (далі за текстом - ДП "Бджілянський спиртовий завод") процесуальний строк на звернення до господарського суду із Скаргою на Постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 12.07.2016 року по заведеному виконавчому провадженню № 39903768 (№ 34239593) про арешт коштів боржника; Скаргу ДП "Бджілянський спиртовий завод" (вих. № 191 від 25.07.2016 року) задоволено частково; скасовано Постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвської О.М. від 12.07.2016 року по зведеному виконавчому провадженню № 39903768 (№ 34239593) (в частині накладення, в процесі виконання Наказу Господарського суду Вінницької області від 22.06.2016 року у справі № 902/1246/15, у межах суми 165 842 грн. 79 коп.) арешту на рахунки ДП "Бджілянський спиртовий завод"; в задоволенні скарги ДП "Бджілянський спиртовий завод" в іншій частині відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року у справі № 902/1246/15 (головуючий суддя - Саврій В.А., судді: Мамченко Ю.А., Тимошенко О.М.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" (далі за текстом - ТзОВ "Транс-Сервіс-1") залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 09.09.2016 року у справі № 902/1246/15 залишено без змін. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що ухвала господарського суду першої інстанції прийнята із врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для її зміни чи скасування.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, ТзОВ "Транс-Сервіс-1" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 09.09.2016 року у справі № 902/1246/15, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ДП "Бджілянський спиртовий завод" відмовити повністю. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.12.2016 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ТзОВ "Транс-Сервіс-1" прийнято до провадження та призначено її до розгляду (у режимі відеоконфернції) у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

За Розпорядженням №08.03-04/6592 від 21.12.2016 року В.о. керівника апарату Вищого господарського суду України, на підставі Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.12.2016 року, у в'язку з перебуванням судді Удовиченка О.С. на лікарняному, для розгляду справи № 902/1246/15, було сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Поліщук В.Ю. (головуючий), Білошкап О.В., Ткаченко Н.Г.

21.12.2016 року, до початку судового засідання, від Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області надійшло Клопотання (вих. №9525/02.2-27/3 від 21.12.2016 року) про розгляд справи № 902/1246/15 за відсутністю представника, з вимогою задовольнити касаційну скаргу ТзОВ "Транс-Сервіс-1" та скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року і ухвалу Господарського суду Вінницької області від 09.09.2016 року у справі № 902/1246/15.

21.12.2016 року до Вищого господарського суду України від ДП "Бджілянський спиртовий завод" надійшов Відзив на касаційну скаргу ТзОВ "Транс-Сервіс-1", в якому відповідач проти вимог та доводів скаржника заперечив, просив господарський суд касаційної інстанції постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 09.09.2016 року у справі № 902/1246/15 залишити без змін.

Представник ТзОВ "Транс-Сервіс-1" в засіданні суду касаційної інстанції (в режимі відеоконференції) повністю підтримав заявлені вимоги касаційної скарги, з підстав наведених у ній; просив господарський суд касаційної інстанції скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 09.09.2016 року у справі № 902/1246/15, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ДП "Бджілянський спиртовий завод" відмовити повністю.

Розпорядник майна ДП "Бджілянський спиртовий завод" арбітражний керуючий Бойко О.В., в засіданні суду касаційної інстанції, проти вимог та доводів ТзОВ "Транс-Сервіс-1" наведених в касаційній скарзі заперечив, з підстав наведених у Відзиві; просив Вищий господарський суд України постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 09.09.2016 року у справі № 902/1246/15 залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.11.2015 року у справі №902/1246/15 позов ТзОВ "Транс-Сервіс-1" задоволено; присуджено стягнути з ДП "Бджілянський спиртовий завод" на користь ТзОВ "Транс-Сервіс-1" 165 842 грн. 79 грн., з яких: 121 700 грн. 00 коп. - основний борг (за надані послуги з перевезення); 19 295 грн. 00 коп. - пеня; 17 362 грн. 29 коп. - втрати від інфляції; 4 233 грн. 69 коп. -10% річних; 3 251 грн. 81 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

На виконання цього рішення, 22.02.2016 року місцевим господарським судом було видано відповідний Наказ, який стягувачем пред'явлений до виконання.

На підставі Наказу господарського суду першої інстанції головним державним виконавцем відділу виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції, Пролєєвою Т.В., прийнято Постанову ВП № 50600075 від 23.03.2016 року про відкриття виконавчого провадження.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ВП № 50600075 від 14.06.2016 року прийнято до виконання виконавче провадження з примусового виконання Наказу Господарського суду Вінницької області від 22.02.2016 року у справі № 902/1246/15.

12.07.2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвською О.М. у зведеному виконавчому провадженні №39903768 (№34239593) прийнято Постанову про накладення (в межах суми 637 310 грн. 47 коп.) арешту на кошти, що містяться на банківських рахунках ДП "Бджілянський спиртовий завод", а саме: р/р № 26001010832394 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023; р/р № 26002310747921, № 60073107479 в ВФ ОУАТ "Ощадбанк", МфО 302076; р/р № 26007279471002, № 26008279471001, № 6045060123190 в ВФ ПАТ КБ "Приват Банк", МФО 302689; р/р № 26008010043090, № 26008010043090, № 26008010043090, № 26059000143090 в АТ "Укрексімбанк", МФО 322313; р/р №26004411187, № 26002411446 в АТ "Райффайзен банк Аваль" у м.Києві МФО 380805; р/р 26002411446 в АБ "Укргазбанк".

29.07.2016 року ДП "Бджілянський спиртовий завод" звернулось до Господарського суду Вінницької області (в межах справи №902/1246/15) зі Скаргою (вих.№191 від 25.07.2016 року) на Постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області (у зведеному виконавчому провадженні №39903768) від 12.07.2016 року про накладення арешту на кошти боржника, до складу якого входить Наказ Господарського суду Вінницької області від 22.02.2016 року у справі № 902/1246/15, з вимогами скасувати цю Постанову, зняти арешт на кошти боржника та зобов'язати орган виконавчої служби відкликати з банківських установ Постанови про арешт коштів боржника. Вказана Скарга мотивована, зокрема тим що, накладаючи арешт на кошти боржника, державний виконавець не взяв до уваги обставини, які зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, у відповідності до положення п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" та не врахував, що відносно ДП "Бджільнянський спиртовий завод" ухвалою Господарського суду Вінницької області від 29.10.2010 року порушено провадження у справі № 15/109-10 про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Розглядаючи Скаргу ДП "Бджілянський спиртовий завод", господарські суди встановили, що: ухвалою Господарського суду Вінницької області від 29.10.2010 року порушено справу № 15/109-10 про банкрутство ДП "Бджілянський спиртовий завод"; ухвалою місцевого господарського суду від 07.12.2010 року у справі №15/109-10 підготовчого засідання визнано безспірні грошові вимоги кредитора - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Міщишина М.О.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 09.09.2016 року у справі № 902/1246/15 поновлено ДП "Бджілянський спиртовий завод" процесуальний строк на звернення до господарського суду із Скаргою на Постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області від 12.07.2016 року по заведеному виконавчому провадженню № 39903768 (№ 34239593) про арешт коштів боржника; Скаргу ДП "Бджілянський спиртовий завод" № 191 від 25.07.2016 року задоволено частково; скасовано Постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвської О.М. від 12.07.2016 року по зведеному виконавчому провадженню № 39903768 (№ 34239593) в частині накладення, в процесі виконання Наказу Господарського суду Вінницької області від 22.06.2016 року у справі № 902/1246/15, у межах суми 165 842 грн. 79 коп. арешту на рахунки ДП "Бджілянський спиртовий завод"; в задоволенні скарги ДП "Бджілянський спиртовий завод" в іншій частині відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року у справі № 902/1246/15 апеляційну скаргу ТзОВ "Транс-Сервіс-1") залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 09.09.2016 року у справі № 902/1246/15 залишено без змін.

Приймаючи оскаржені судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що накладення арештів на всі рахунки боржника фактично унеможливлює здійснення ним поточної фінансово-господарської діяльності та має наслідком нарощування заборгованості перед кредиторами (в т.ч. по заробітній платі, з податків, зборів (обов'язкових платежів), що в подальшому може унеможливити вихід підприємства з банкрутства. При цьому, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій була врахована позиція Верховного Суду України, про те, що хоча мораторій за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у попередній редакції) водиться щодо вимог конкурсних кредиторів, однак правові наслідки його введення забороняють стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, відповідно до законодавства, незалежно від строків виникнення заборгованості до (конкурсні вимоги) або після порушення провадження у справі про банкрутство (поточні вимоги). За висновками господарських судів попередніх інстанцій, вимоги поточних кредиторів не віднесені до категорії осіб на вимоги яких не поширюється дія мораторію, за правилами законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а відтак, протиправним є вчинення заходів примусового стягнення, зокрема, накладення арешту на рахунки боржника.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, ТзОВ "Транс-Сервіс-1" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 09.09.2016 року у справі № 902/1246/15, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ДП "Бджілянський спиртовий завод" відмовити повністю. При цьому, скаржник посилається на те, що вимоги ТзОВ "Транс-Сервіс-1" до боржника ґрунтувалися на зобов'язаннях, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Бджілянський спиртовий завод" (встановлено судовими рішеннями у цій справі), є поточними, а відтак, на такі вимоги не розповсюджується дія мораторію. Крім того, по переконанню скаржника, не виконання судового рішення є прямим порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Задовольняючи частково подану ДП "Бджілянський спиртовий завод" касаційну скаргу, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ст.1212 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

За приписами ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст. 11 цього Закону, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно п.1) ч. 1 ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Положеннями ч.2 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 37 вказаного Закону унормовано, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі, зокрема, порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

В цьому випадку, ДП "Бджілянський спиртовий завод", в порядку ст.1212 ГПК України, оскаржується Постанова Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області від 12.07.2016 року по заведеному виконавчому провадженню № 39903768 (№ 34239593) про арешт коштів боржника, в частині виконання рішення Господарського суду Вінницької області у справі №909/1246/15.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 29.10.2010 року у справі № 15/109-10, порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Бджілянський спиртовий завод" (відповідача у цій справі) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. На час розгляду цієї справи, боржник (відповідач) перебуває у процедурі розпорядження майном.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013 року), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом із тим, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 4 ст. 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, з моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема, у Постановах від 18.12.2012 року у справі № 5/34-09 та від 12.03.2013 року у справі № 29/5005/16170/2011.

Ухвалюючи оскаржені судові рішення, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи приписи ст.ст.34, 37 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013 року), дійшли висновку, що вимоги поточних кредиторів не віднесені до категорії осіб на вимоги яких не поширюється дія мораторію, за правилами законодавства яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин. При цьому, господарські суди попередніх інстанцій вказали на те, що оскаржена (в порядку ст.1212 ГПК України) постанова органу виконавчої служби прийнята про накладення арешту на кошти, що містяться на банківських рахунках ДП "Бджілянський спиртовий завод", всупереч прямої заборони нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у визначеній редакції) здійснювати органом державної виконавчої служби виконавчих дій щодо примусового стягнення з боржника заборгованості.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 ГПК України).

У п.п. 1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року вказано, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, зокрема, яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Проте, приймаючи оскаржені судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій, в порушення ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України, наведене вище не врахували та не дослідили і не надали належної правової оцінки наявності зведеного виконавчого провадження, до складу якого, зокрема, включено й виконання рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/1246/15 за Наказом від 22.02.2016 року; не встановили чи включає в себе зведене виконавче провадження № 39903768 виконавчі провадження, які, у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство ДП "Бджілянський спиртовий завод", мають бути зупинені; чи є виконавче провадження № 39903768 зупиненим; не встановили категорії рахунків, на які (в межах зведеного виконавчого провадження №39903768) було накладено арешт, за оскарженою Постановою державної виконавчої служби (враховуючи доводи та посилання ДП "Бджілянський спиртовий завод" у Скарзі (вих. № 191 від 25.07.2016 року та відповідних доповнень).

За переконанням колегії суддів касаційної інстанції, вказане має суттєве значення для вирішення спору щодо правомірності та законності прийняття головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області (у зведеному виконавчому провадженні №39903768) Постанови ВП № 34239593 від 12.07.2016 року про накладення арешту на кошти ДП "Бджілянський спиртовий завод" (до складу якого входить Наказ Господарського суду Вінницької області від 22.02.2016 року у справі № 902/1246/15).

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним зауважити на тому, що господарськими судами попередніх інстанцій, не було встановлено на підставі якого документу виконавче провадження № 50600075 було включено у зведене виконавче провадження № 39903768.

Згідно зі ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно зі ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких підстав, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року та ухвала Господарського суду Вінницької області від 09.09.2016 року у справі № 902/1246/15 мають бути скасовані, а справа направлена на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи, господарському суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи з урахуванням матеріалів та обставин справи № 910/9621/16, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс -1" задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2016 року та рішення Господарського суду Вінницької області від 9 вересня 2016 року у справі № 902/1246/15 скасувати.

3. Справу № 902/1246/15 передати на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддяВ.Ю. Поліщук судді: О.В. Білошкап Н.Г. Ткаченко