ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року Справа № 910/3743/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Малетича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної ради України"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 27.04.2016 р. (суддя Сташків Р.Б.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 р. (судді: Яковлєв М.Л., Рудченко С.Г., Власов Ю.Л.)у справі№910/3743/16 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інвестспецкомплекс"доДержавного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної ради України"простягнення 320 485 грн. 46 коп. за участю представників: від позивача Козуліна А.В., довіреність №1/17 від 18.11.2016 р.від відповідача Мірошниченко О.В., довіреність №218/16 від 06.05.2016 р.В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інвестспецкомплекс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами апарату Верховної Ради України" з вимогою щодо стягнення, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, 320 485 грн. 46 коп., з яких: 172 983 грн. 62 коп. - основного боргу, 11 232 грн. 00 коп. - 3% річних, 136 269 грн. 84 коп. - інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2016 р. у справі №910/3743/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 р., позов задоволено повністю.

Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій обґрунтовано доведеністю факту невиконанням відповідачем свого обов'язку з повної та своєчасної оплати робіт, виконаних позивачем на підставі договору №1411/13П від 18.11.2013 р.

Не погодившись з судовими актами, прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами, Державне підприємство "Державний будівельний комбінат Управління справами апарату Верховної Ради України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2016 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 р. та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В своїй касаційній скарзі заявник посилається на невірне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2016 р. справу №910/3743/16 передано колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Нєсвєтова Н.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.10.2016 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Нєсвєтова Н.М., касаційну скаргу Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами апарату Верховної Ради України" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 21.11.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/5716 від 21.11.2016 р., у зв'язку з перебуванням судді Нєсвєтової Н.М. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якої у справі №910/3743/16 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Малетич М.М. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.11.2016 р.).

До початку судового розгляду представником відповідача подано клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2016 р. у справі №910/3743/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 1211 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою сторони чи прокурора або за свою ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Враховуючи диспозитивний характер норм вказаної статті, з огляду на зміст заявлених скаржником клопотань про зупинення виконання судових рішень, колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні даних клопотань.

В свою чергу, представник позивача до початку судового розгляду скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.

В судове засідання 21.11.2016 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 18.11.2013 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інвестспецкомплекс" (виконавець) та Державним підприємством "Державний будівельний комбінат Управління справами апарату Верховної Ради України" (замовник) укладено договір №1411/13П.

В подальшому, 10.12.2013 р. сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору, якою змінена загальна вартість робіт.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі вказаного договору, виконавцем були надані замовнику послуги з виготовлення проектно-кошторисної документації (стадія "П") загальною вартістю 345 967 грн. 24 коп., що передбачено договором в редакції додаткової угоди №1 від 10.12.2013 р. та підтверджується актом виконаних робіт від 25.12.2013 р., який підписаний представниками сторін без зауважень.

При цьому, керуючись приписами ст. 525 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 188 Господарського кодексу України, якими встановлено заборону односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, господарськими судами попередніх інстанцій правомірно зроблено висновок, про відсутність з боку позивача односторонньої зміни умов договору щодо вартості робіт, враховуючи, що сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору та, в подальшому, підписано акт виконаних робіт №1 від 18.12.2013 р. без зауважень.

Разом з тим, місцевим та апеляційним господарськими судами, відхилено посилання відповідача на прострочення виконання позивачем усього комплексу передбачених договором робіт та відсутність кінцевого акту за договором, оскільки дослідження та встановлення наявності чи відсутності даних обставини не має значення для вирішення спору, що розглядається в межах справи №910/3743/16, враховуючи що заявлена в даній справі вимога стосується виключно оплати стадії "П" передбачених договором робіт, а не всіх робіт в цілому. Одночасно, умовами договору встановлено, що після завершення кожного з етапів проектних робіт сторонами підписується акт здачі-приймання виконаних робіт, на підставі якого замовником здійснюється оплата (п.п. 3.2, 4.2 договору №1411/13П від 18.11.2013 р.)

Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Вказана норма кореспондується зі змістом ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем здійснено оплату за актом здачі приймання виконаних робіт №1 від 25.12.2013 р. не в повному обсязі, а саме, не перераховано другу частину платежу в сумі 172 983 грн. 62 коп. у встановлений договором строк, з урахуванням додаткової угоди №1 від 10.12.2013р. та затвердженого нею нового графіку розрахунків (5 днів з дати підписання акта).

Разом з цим, попередніми судовими інстанціями не прийнято до уваги твердження відповідача щодо протиправного неврахування позивачем 27 492 грн. 00 коп. в якості оплати за договором №1411/13П від18.11.2013 р., оскільки як вбачається з призначення платежу та залучених до справи документів, відповідачем даний платіж здійснено не у погашення заборгованості за надані по договору послуги стадії "П", а за поставку протипожежних систем згідно рахунку від 19.12.2013 р.

Зважаючи на викладене, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 172 983 грн. 62 коп. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 625 вказаного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, судова колегія Вищого господарського суду України вважає правомірним задоволення позовних вимог і в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 136 269 грн. 84 коп. та 3% річних в розмірі 11 232 грн. 00 коп.

Крім того, судова колегія господарського суду касаційної інстанції погоджується з викладеною в оскаржуваному рішенні та постанові попередніх судових інстанцій позицією про неможливість зменшення відповідальності за порушення грошового зобов'язання, оскільки таке зменшення не передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи, що висновки місцевого та апеляційного господарських судів про юридично значиму поведінку сторін справи, відповідають дійсності, ґрунтуються на матеріалах справи та не суперечать приписам законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових актів.

При цьому, касаційна скарга залишається без задоволення, оскільки Вищий господарський суд України визнає, що рішення господарських судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права та при повному з'ясуванні всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд поданої ним касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2016 р. у справі №910/3743/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

М.М. Малетич