ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року Справа № 910/25866/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Корнілової Ж.О., Малетича М.М., розглянувши матеріали касаційноїскаргиприватного підприємства "Реалспецсервіс"напостанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.16у справігосподарського суду міста Києва №910/25866/14за позовомприватного підприємства "Реалспецсервіс"доКабінету міністрів України, Державної казначейської служби України, Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Земельний фонд",третя особа, відповідача: яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Міністерство аграрної політики, за участі прокуратури міста Києва,простягнення грошових коштів у сумі 3 232 066,50грн.,

за участі представників сторін:

від позивача - Гуртовенко Р.М.,

від відповідача-1 - Тищенко А.В.,

від відповідача-2 - не з'явилися,

від відповідача-3 - не з'явилися,

від третьої особи - Пантелеєнко Р.М.,

від ГПУ - Попенко О.С.,

У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Реалспецсервіс" звернулися до господарського суду міста Києва з позовом до Кабінету міністрів України, Державної казначейської служби України, державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Земельний фонд" про стягнення 3 232 066,50грн. витрат, що полягають у збільшенні вартості майна унаслідок здійснених підприємством поліпшень. В обгрунтування позовних вимог зазначали, що будучи добросовісним набувачем, здійснили поліпшення цілісного майнового комплексу загальною площею 5 428,4 кв. м., розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, які підлягають відшкодуванню на їх користь через списання Державною казначейською службою України указаної суми коштів.

14.03.2016 рішенням господарського суду (Мудрий С.М.) позов задоволено повністю, стягнуто на користь ПП "Реалспецсервіс" у рахунок грошового зобов'язання Кабінету Міністрів України з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України грошових коштів у сумі 3 243 901,00грн. у якості відшкодування витрат на поліпшення майна - цілісного майнового комплексу площею 5 428,4 кв. м., розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, що належить державі Україна в особі Кабінету Міністрів України та перебуває на праві господарського відання в державному підприємстві "Сільськогосподарське підприємство "Земельний фонд".

26.07.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Ільєнок Т.В., Тарасенко К.В., Отрюх Б.В.) рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2016 скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі приватне підприємство "Реалспецсервіс" посилалися на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.388, 390 ЦК України, ст.ст.35, 43 ГПК України тому просили скасувати постанову апеляційного суду, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, 30.12.2005 приватне підприємство "Лард-Стайл-Житомир" придбали у Державного комплексного торгівельного підприємства "Хрещатик" на підставі договору купівлі-продажу індивідуально визначеного окремого нерухомого майна у відповідності до Протоколу засідання конкурсної комісії з продажу нерухомого майна ДКТП "Хрещатик" від 29.12.2005.

27.01.2006 між сторонами зазначеного договору укладено додаткову угоду, якою визначено, що нерухоме майно належить державі в особі Верховної Ради України та знаходиться в господарському віданні ДКТП "Хрещатик" на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Житомирської міської ради 27.10.2005.

19.02.2008 між приватним підприємством "Реалспецсервіс" та приватним підприємством "Лард-Стайл-Житомир" було укладено договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна - нежитлових приміщень, будівель та споруд загальною площею 5 428,4 кв. м., розташованих за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, до складу якого входить: адміністративний будинок літера Б, загальною площею 1774,6 кв. м.; станція техобслуговування, літера В, загальною площею 1894,4 кв. м.; прохідна, літера Г, загальною площею 125,4 кв. м; котельня, літера Д, загальною площею 376,8 кв. м; приміщення для охорони машин, літера З, загальною площею 374,4 кв. м; склад, літера Л, загальною площею 530,5 кв. м; будівля для зберігання води, літера Е, загальною площею 86,7 кв. м; електроцех, акумуляторна, літера М, загальною площею 65,6 кв. м; приміщення ПММ, літера С, загальною площею 94,5 кв. м; кузня, загальною площею 34,8 кв. м; будівля мийки загальною площею 10,8 кв. м; склад загальною площею 15,5 кв. м: уборна загальною площею 16,3 кв. м; гараж, загальною площею 28,2 кв. м.

02.03.2010 постановою Житомирського апеляційного господарського суду у справі №14/145-Д, яка вступила у законну силу, позов прокурора задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2005 та додаткову угоду від 27.01.2006.

24.01.2012 рішенням господарського суду Житомирської області у справі №5/5007/17/11, яке вступило в законну силу, позов прокурора задоволено, визнано за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 5 428,4 кв. м., розташованих за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, передавши у господарське відання державного підприємства комплексного торговельного підприємства "Хрещатик", яке ухвалою від 13.12.2012 господарського суду Житомирської області у виконавчому провадженні було змінено на державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Земельний фонд".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із положень ст.388, ч.4 ст.390 ЦК України, визнав позивача добросовісним набувачем спірного майна та стягнув вартість здійснених ним невід'ємних поліпшень.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у позові, апеляційний господарський суд виходив із того, що спірні об'єкти нерухомості відносились до об'єктів державної власності в особі Верховної Ради України, а потім Кабінету Міністрів України. Придбані відповідачем поза волею власника, що стало підставою для визнання права власності спірного майна за державою та його витребування із чужого незаконного володіння, що убачається зі змісту чинного рішення господарського суду Житомирської області від 24.01.2012 у справі №5/5007/17/11.

Погоджуючись із такими висновками, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до положень статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом зазначеної статті закону випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на час укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані судом правомірними. Тому апеляційний суд обгрунтовано дійшов висновку, що на час здійснення позивачем поліпшень існував судовий спір, а також була чинна ухвала господарського суду Житомирської області від 03.11.2008 року у справі №14/145-Д, якою накладено арешт на спірне нерухоме майно, що виключає можливість застосування ч.4 ст.390 ЦК України.

Касаційна інстанція також погоджується із висновками апеляційного господарського суду, якими відхилено твердження позивача, що рішенням господарського суду Житомирської області від 24.01.2012 у справі №5/5007/17/11 його визнано добросовісним набувачем, оскільки мотивація судових рішень у зазначеній справі, на яких грунтуються висновки судів про задоволення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, є оцінкою наданих суду доказів, а не фактом, який не потребує доведення у цій справі. За правовими висновками у названих судових рішеннях не вбачається встановленого факту визнання того, що ПП "Реалспецсервіс" є добросовісним набувачем, а тому, твердження позивача, що він являється добросовісним набувачем є безпідставними.

Статтею 111-7 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Реалізуючи зазначені положення Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалена судом апеляційної інстанції постанова відповідає вимогам ст.43 ГПК України та грунтується на повному з'ясуванні усіх обставин, на які посилалися особи та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору і доказів на підтвердження цих обставин. Надано правильну кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи. Правильно застосовано положення діючого законодавства при вирішенні спору. Виходячи з чого, суд апеляційної інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги відповідно до положень ст.33 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б їх спростовували, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови, при ухваленні якої здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Реалспецсервіс" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 у справі №910/25866/14 господарського суду міста Києва - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. КарабаньСуддяЖ.О. КорніловаСуддяМ.М. Малетич