ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року Справа № 906/246/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Малетича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрем" на рішеннягосподарського суду Житомирської області від 23.05.2016 р. (суддя: Маріщенко Л.О.) та на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 р. (судді: Демидюк О.О., Дужич С.П., Савченко Г.І.) у справі№906/246/16 господарського суду Житомирської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стрем" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаПублічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"провизнання укладеним договору № 2015/ТП-КП-701237 від 16.10.2015 р. з додатками № 1,2, 3 за участю представників: від позивача Богдан С.В., довіреність №414/1 від 01.02.2016 р.від відповідача Грабовський П.П., керівник, наказ №1 від 11.08.2003 р. Удод П.М., довіреність б/н від 20.04.2016 р. від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрем" про визнання укладеним договору №2015/ТП-КП-701237 від 16.10.2015 р. з додатками №1, 2, 3.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.05.2016 р. у справі №906/246/16 позов задоволено. Визнано договір про постачання природного газу за врегульованим тарифом №2015/ТП-КП-701237 від 16.10.2015 р. з додатками №1, 2, 3 укладеним з 01.07.2015 р. в редакції позивача.

Місцевий господарський суд, зокрема, прийшов до висновку, що нормами діючого законодавства передбачено обов'язкове укладення відповідного договору.

При цьому, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, господарським судом першої інстанції відхилено заперечення відповідача про помилковість віднесення позивачем його обладнання до шафових газорегуляторних пунктів.

Таким чином, місцевим господарським судом було врегульовано розбіжності, які виникли між сторонами при укладенні договору №2015/ТП-КП-701237 від 16.10.2015 р., та визнано даний договір укладеним в редакції позивача з 01.07.2015 р.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 р. у справі №906/246/16 вищевказане рішення господарського суду першої інстанції скасовано, провадження у даній справі припинено.

Постанова апеляційного господарського суду обґрунтована тим, що між сторонами не виникло переддоговірного спору, який може бути переданий на розгляд суду.

Відтак, за висновками господарського суду апеляційної інстанції провадження у справі №906/246/16 підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмету спору (п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду та постановою господарського суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стрем" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 23.05.2016 р., змінити постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 р. та відмовити в задоволенні заявленого позову.

Касаційна скарга мотивована відсутністю повного та всебічного встановлення господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник, зокрема, зазначає, що він не погодився із запропонованою позивачем редакцією договору, у зв'язку з чим відмовився підписувати даний договір, а, отже, договір №2015/ТП-КП-701237 від 16.10.2015 р. не був укладений сторонами справи.

За твердженнями відповідача, підставою відмови в укладенні зазначеного договору стало те, що позивачем було не вірно визначено обсяг виробничо-технологічних втрат газу, який має істотний вплив на розмір ціни за договором.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2016 р. справу №906/246/16 передано колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Нєсвєтова Н.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.10.2016 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Нєсвєтова Н.М., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрем" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 21.11.2016 р.

До початку судового розгляду представник позивача скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/5717 від 21.11.2016 р., у зв'язку з перебуванням судді Нєсвєтової Н.М. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якої у справі №906/246/16 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Малетич М.М. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.11.2016 р.).

В судове засідання 21.11.2016 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання не з,явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника третьої особи.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі, просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, з 01.07.2015 р. функції з постачання природного газу споживачам, до яких, зокрема, належить Товариство з обмеженою відповідальністю "Стрем", перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут".

У зв'язку з цим, позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти відповідний договір та направляв останньому проекти договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №2015/ТП-КП-701237 від 16.10.2015 р. з додатками №1, 2, 3.

При цьому, у додатку №2 до договору в редакції позивача визначено, що у відповідача встановлено наступний тип обладнання: регулювальні клапани, які не потребують для своєї роботи стороннього джерела енергії і розміщені в шафовому регульованому пункті з допустимими витратами 15,4 м3 газу за добу.

У відповідь на пропозицію укласти договір відповідач звернувся до позивача з вимогою надати пояснення щодо визначення відповідного типу обладнання та зазначив, що без даних пояснень Товариство з обмеженою відповідальністю "Стрем" не може підписати договір в запропонованій позивачем редакції.

З огляду на незгоду споживача з обсягами виробничо-технологічних втрат газу, постійно діючої інвентаризаційної комісії по нарахуванню таких втрат надано відповідачу рекомендації щодо зменшення цих втрат шляхом реконструкції системи газопостачання.

Однак, відповідач вказаної реконструкції не провів і в листі №04 від 03.12.2015 р. повторно вказав на неможливість підписання договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №2015/ТП-КП-701237 з додатками №1, 2, 3 в редакції позивача.

Вказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" до господарського суду з позовом про визнання договору укладеним.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №35 від 22.01.2015 р. затверджено типовий договір на постачання природного газу за врегульованим тарифом.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

В свою чергу, особливості укладення господарських договорів на основі типових договорів визначені в ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України, нормами якої передбачено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок укладення господарських договорів.

Разом з цим, за приписами ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

В процесі розгляду даного позову, місцевий господарський суд визначив, що відповідно до приписів чинного законодавства надання послуг постачання природного газу, має відбуватись виключно на договірних засадах. При цьому, умови таких договорів обов'язково мають відповідати умовам типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №35 від 22.01.2015 р., що була чинною на момент виникнення спірних правоввідносин.

З огляду на це та враховуючи, що проект договору №2015/ТП-КП-701237 з додатками №1, 2, 3, який направлявся позивачем відповідачу, не суперечить положенням типового договору, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та наявність підстав для задоволення позову.

Одночасно, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, зокрема, дозвіл на пуск газу №118 від 13.11.2008 р., акт обстеження та висновок за результатами обстеження від 19.05.2016 р., а також керуючись положеннями Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України №264 від 30.05.2003 р., господарський суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність віднесення позивачем обладнання відповідача до шафових газорегуляторних пунктів.

В свою чергу, апеляційний господарський суд, зауважив, що приймаючи рішення про задоволення позову місцевий господарський суд не перевірив чи дотримано сторонами порядок укладення господарських договорів, викладений в ст. 181 Господарського кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 184 Господарського кодексу України.

Так, господарським судом апеляційної інстанції було встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази складання відповідачем протоколу розбіжностей до запропонованого позивачем проекту договору, як відповідно і докази направлення такого протоколу позивачу у визначений чинним законодавством строк.

Зважаючи на це, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що між сторонами справи не виникло переддоговірного спору, що підлягає вирішенню у судовому порядку.

Крім того, господарський суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що в матеріалах справи містяться акти приймання-передачі природного газу від 31.07.2015 р. та від 10.09.2015 р., підписані відповідачем без зауважень, а також, акти приймання-передачі природного газу від 30.09.2015 р., від 16.11.2015 р., від 03.12.2015 р. та від 11.01.2016 р., підписані останнім із зауваженнями щодо нарахування виробничо-технологічних втрат газу.

Оскільки у наведених актах є посилання на договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стрем", господарський суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідний договір слід вважати укладеним, а, отже, у такому випадку у справі №906/246/16 відсутній предмет спору. Вказане стало підставою для припинення провадження у даній справі (п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Здійснюючи касаційний перегляд справи №906/246/16 в межах своїх повноважень, закріплених в ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України щодо наведених висновків попередніх судових інстанцій вбачає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів викладені в цій статті.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, вирішуючи спір, що є предметом розгляду у справі, суд має в першу чергу встановити наявність або відсутність у позивача порушеного права, яке може бути захищено в обраний ним спосіб.

Всупереч наведеному, припиняючи провадження у справі апеляційний господарський суд не дослідив та належним чином не оцінив наведені обставини, враховуючи, що позивачем та відповідачем не спростовується факт постачання та прийняття газу у спірний період.

Крім того, передчасним є і висновок апеляційного господарського суду про наявність підстав для припинення провадження у даній справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Так, в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

При цьому, дійшовши висновку про відсутність предмету спору, у зв'язку з тим, що договір про постачання природного газу за врегульованим тарифом №2015/ТП-КП-701237 від 16.10.2015 р. є укладеним у запропонованій позивачем редакції, апеляційний господарський суд не визначив з якого саме моменту цей договір є укладеним, тобто, з якого моменту у даному випадку предмет спору припинив своє існування.

Одночасно, відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, справа №906/246/16 підлягає передачі на новий розгляд до апеляційного господарського суду, під час якого суду необхідно встановити фактичні обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, а саме:

- дослідити вимоги та заперечення сторін;

- встановити чи є право позивача порушеним, оспореним або невизнаним відповідачем;

- вирішити питання про можливість захисту цього права способом, обраним заявником позову;

- у разі відсутності предмету спору, визначити з якого моменту він припинив своє існування, тобто, залежно від моменту укладення договору зробити висновок про наявність підстав для відмови в позові або припинення провадження у справі.

Отже, під час нового розгляду справи №906/246/16 апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене та в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрем" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 р. у справі №906/246/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

М.М. Малетич