ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року Справа № 905/1294/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівПопікової О.В. Євсікова О.О., Кролевець О.А.за участю представників: позивача:Коровін П.О., дов. від 10.12.2015 №ББУ/ДУ152/ВП/15;відповідача 1:Прохоров Ю.Г., дов. від 11.10.2016 №Ц/3-04/287-16;відповідача 2:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішенняГосподарського суду Донецької області від 11.07.2016та на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 06.09.2016у справі№ 905/1294/16 Господарського суду Донецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля"до відповідача 1Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"та відповідача 2Державного підприємства "Донецька залізниця"простягнення вартості недостачі вугілля у розмірі 3 689,92грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (далі - ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", товариство) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі ПАТ "Укрзалізниця") про стягнення вартості нестачі вугілля у розмірі 3 689,92 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.05.2016 залучено до участі у справі №905/1294/16 ще одного відповідача - Державне підприємство "Донецька залізниця" (далі - ДП "Донецька залізниця").

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.07.2016 (суддя Паляниця Ю.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2016 (головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Попков Д.О.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" на користь ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" вартість нестачі вугілля у розмірі 2410,88 грн. та 1378,00 грн. судового збору. В іншій частині позов залишено без задоволення. Відмовлено у задоволенні позову ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" до ДП "Донецька залізниця".

Не погодившись із рішенням Господарського суду Донецької області від 11.07.2016 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2016, ПАТ "Укрзалізниця" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до ПАТ "Укрзалізниця".

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги, посилаючись на порушення та неправильне застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 43 Господарського процесуального кодексу України, наголошує на тому, що суди залишили поза увагою доводи товариства про те, що оскільки на момент розгляду справи у суді у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відсутній запис про припинення ДП "Укрзалізниця", то передчасно стверджувати, що ПАТ "Укрзалізниця" є правонаступником ДП "Укрзалізниця".

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 25.12.2012 між ТОВ "ДТЕК Трейдінг" (за договором - покупець) та ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" (за договором - постачальник) укладено договір поставки №25/12-ДУ-12.2-956, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця кам'яне вугілля і вугільну продукцію (далі - вугілля), в кількості, асортименті, за ціною і на умовах, погоджених сторонами у договорі і специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1 договору).

Покупець на умовах, передбачених цим договором, зобов'язується прийняти вказане вугілля і сплатити його вартість (п.1.2 договору).

Додатковою угодою до договору поставки №25/12-ДУ-12.2-956 від 25.12.2012 сторони продовжили строк дії договору та виклали п. 3.1 договору та п.11.1 договору у наступній редакції: договір укладається сторонами на поставку вугілля в 2012-2015 роках, датою закінчення строку дії договору: при належному виконанні обома сторонами своїх зобов'язань, обумовлених договором, датою закінчення терміну дії договору є 31.12.2015, а в разі невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань, датою закінчення терміну дії договору є дата повного і належного виконання сторонами всіх прийнятих на себе за договором зобов'язань.

Договір та додаткова угода до нього підписані сторонами у встановленому порядку та скріплені печатками підприємств.

Специфікацією до договору поставки №25/12-ДУ-12.2-956 від 25.12.2012 сторони визначили, що постачальник зобов'язаний передати, а покупець прийняти і сплатити вказане у таблиці 1 вугілля (далі - таблиця №1). "Строк відвантаження вугілля 01 вересня - 30 вересня 2015р., строк поставки вугілля 01 вересня - 30 листопада 2015".

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2015 за залізничною накладною №48050819 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (вантажовідправник) зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію Роя Донецької залізниці відвантажило в адресу Відокремленого підрозділу "Курахівська теплова електрична станція" Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" (вантажоодержувач) у вагонах №62007471, №53541405 вугілля кам'яне. Відповідно до накладної №48050819, маса нетто у вагоні №62007471 - 70000 кг, у вагоні №53541405 - 69000 кг.

Під час прибуття вагону на станцію призначення Роя Донецької залізниці на підставі статті 24 Статуту залізниць України була проведена перевірка та виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, з посиланням на складені вказаною станцією акти загальної форми №480 від 10.09.2015, №484 від 10.09.2015 було здійснено комісійне переваження вагонів №62007471, №53541405, про що складені Комерційні акти №БН723072/67 від 10.09.2015 та №БН722977/71 від 10.09.2015, відповідно до яких:

- вагон №62007471: брутто - 90250 кг, тара - 23400 кг, нетто - 66850 кг, що менше задокументованої на 3150 кг;

- вагон №53541405: брутто - 88550 кг, тара - 21800 кг, нетто - 66750 кг, що менше задокументованої на 2250 кг.

Крім того у вагоні №62007471 спостерігалось поглиблення з правої сторони по ходу потяга довжиною з 2 по 3 люк, ширина 1,50 м, глибина 0,80 м; у вагоні №53541405 - поглиблення довжиною 1-й люк на всю ширину вагону, глибиною - 0,50 м.

На час складення комерційних актів двері люків закриті, течі вантажу немає, переваження вантажу здійснювалось на 200 т вагонних вагах одержувача при повній зупинці вагонів та їх розчепленні. При повторному переваженні недостача у вказаних вагонах підтвердилась.

Відповідно до рахунку-фактури №1527 від 30.09.2015 вартість відвантаженого вугілля в кількості 40731,262 т. становить 37480279,52 грн. з ПДВ, Вартість 1 т. становить 920,18 грн. з ПДВ. (37480279,52 грн. : 40731,262 т.).

Предметом позову у справі, що переглядається, є вимога позивача відшкодувати вартість недостачі, виявленої у вагонах №62007471, №53541405, що за розрахунком позивача складає 3 689,92 грн.

Статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" на підприємства залізничного транспорту загального користування покладено обов'язок зі збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача,псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Як унормовано статтею 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Приписами статті 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу,псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 924 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Статтею 111 Статуту залізниць України врегульовано, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Згідно з частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

За приписами частини 2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000 №862/5083, встановлені норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто. Так, зазначеним пунктом передбачено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Як встановлено судами на підставі залізничної накладної №48050819, спірний вантаж (вугілля кам'яне) було навантажено нижче бортів з вологістю 5%.

За даними комерційних актів №БН723072/67 від 10.09.2015, №БН722977/71 від 10.09.2015, недостача у вагоні №62007471 складає 3150 кг, у вагоні №53541405 - 2250 кг. В матеріалах справи міститься рахунок-фактура №1527 від 30.09.2015 щодо вартості кам'яного вугілля.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок позовних вимог, суди встановили, що вартість недостачі вантажу у вагонах №62007471, №53541405 складає 2410,88 грн., а не 3 689,92 грн.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній, засвідчена належними доказами (комерційними актами), в той час як ПАТ "Укрзалізниця" не надано доказів втрати вантажу не з його вини, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми збитків з урахуванням вартості товару та норми природної втрати маси вантажу із застосуванням 2% маси, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правомірного висновку щодо задоволення позову про стягнення з відповідача 1 збитків (вартості недостачі товару) у розмірі 2410,88 грн.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що оскаржуючи рішення та постанову, ПАТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" наголошує на відсутності підстав для задоволення позовних вимог до відповідача 1, з огляду на недоведеність факту набуття ним прав та обов'язків ДП "Донецька залізниця".

Касаційна інстанція відхиляє згадані доводи скаржника, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування (надалі - Товариство) утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (надалі - підприємства залізничного транспорту).

Відповідно до частини 6 статті 2 вказаного Закону товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено ПАТ "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Додатком 1 вказаної Постанови визначено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється ПАТ "Українська залізниця", до якого увійшло ДП "Донецька залізниця".

Відповідно до статті 1 Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №735 від 02.09.2015, ПАТ "Укрзалізниця" є юридичною особою, що утворена відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", Постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань до реєстру внесено інформацію щодо юридичної особи - ПАТ "Українська залізниця" (03680, м.Київ, Печерський район, вул.Тверська, буд.5; код ЄДРПОУ 40075815).

Таким чином, врахувавши положення частини 6 статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", а також факт реєстрації ПАТ "Українська залізниця", положення статей 1, 2 статуту якого визначають положення щодо правонаступництва, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що всі права та обов'язки ДП "Донецька залізниця" перейшли до його правонаступника - ПАТ "Українська залізниця".

При цьому судом апеляційної інстанції правомірно зазначено, що частина 6 статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" має спеціальний (пріоритетний у застосуванні) характер по відношенню до загальних норм статей 104, 107 Цивільного кодексу України, що вбачається з пункту 2 Перехідних та прикінцевих положень цього Закону. Зазначена норма не покладає факт правонаступництва створеного ПАТ "Українська залізниця" за правами і обов'язками визначених підприємств Укрзалізниці в залежність від обов'язкового попереднього припинення зазначених підприємств, в тому числі і ДП "Донецька залізниця".

Крім того правомірним є висновок апеляційного суду про те, що системний аналіз приписів ч. 3, 9 статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та послідовності дій зі створення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", визначеної Постановою Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014, дає підстави для висновку, що злиття підприємств, на базі яких мало створюватися ПАТ "Українська залізниця" (у тому числі: складання відповідних передавальних актів та формування статутного фонду) мало хронологічно передувати державній реєстрації їх правонаступника (ПАТ "Українська залізниця"), тобто, моменту набуття ним статусу суб'єкта правовідносин у розумінні статей 91, 92 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які за змістом частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", які презюмуються достовірними, ПАТ "Українська залізниця" визначене правонаступником у тому числі і Державного підприємства "Донецька залізниця", що узгоджується і зі змістом частини 2 пункту 2 Статуту ПАТ "Українська залізниця", які не були змінені чи скасовані у встановленому діючим законодавством порядку на підтвердження наведених апелянтом аргументів щодо відсутності правонаступництва.

Отже, враховуючи положення частини 6 статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", факт реєстрації ПАТ "Українська залізниця", положення статей 1, 2 статуту якого визначають положення щодо правонаступництва, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що всі права та обов'язки ДП "Донецька залізниця" перейшли до його правонаступника - ПАТ "Українська залізниця". Відтак особою, яка має відповідати за втрату вантажу у справі, що переглядається, є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог до відповідача 1 та для відмови у задоволенні цих же вимог до відповідача 2, і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення у рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення та постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 11.07.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2016 у справі № 905/1294/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

О.А. Кролевець