ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 917/152/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБожок В.С., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Кременчук, Полтавська обл.на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 рокуу справі господарського суду Полтавської областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Кременчук, Полтавська обл.до Кременчуцької міської ради, м. Кременчук, Полтавська обл.за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаОСОБА_5, м. Комсомольськ, Полтавська обл.провизнання недійсним та скасування рішення

за участю представників

позивача: ОСОБА_6;

відповідача: не з'явився;

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4) звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Кременчуцької міської ради від 23.12.2015 року про відмову у поновленні договору оренди землі, укладеного Кременчуцькою міською радою та ФОП ОСОБА_4

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.04.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.04.2016 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовані недоведеністю обставин у їх сукупності, передбачених ст. 21 Цивільного кодексу України, за наявності яких правовий акт органу місцевого самоврядування визнається недійсним, а також відсутністю доказів порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 27.04.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року і прийняти нове рішення у справі, яким позов задовольнити.

Кременчуцькою міською радою до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Полтавської області від 27.04.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідача та третю особу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Кременчуцької міської ради ХХІV сесії V скликання від 25.11.2008 року "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду фізичним і юридичним особам в м. Кременчуці" ФОП ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва кафе з сауною та сезонним майданчиком по АДРЕСА_1; вирішено передати ФОП ОСОБА_4 за умови виконання п. 14.1. даного рішення в оренду терміном на один рік земельну ділянку площею 966 кв.м., за рахунок земель, не наданих у власність та користування у межах населених пунктів для будівництва кафе з сауною та сезонним майданчиком по вул. Керчинській, в районі р. Сухий Кагамлик.

На виконання зазначеного рішення 29.12.2008 року Кременчуцькою міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладено Договір оренди землі строком на один рік, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 966 кв.м. несільськогосподарського призначення, кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництва кафе з сауною та сезонним майданчиком по АДРЕСА_1.

Після закінчення строку даного Договору сторонами повторно були укладені договори оренди землі.

Так, рішення Кременчуцької міської ради ХХІ сесії VІ скликання від 26.06.2012 року "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок" ФОП ОСОБА_4 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою для будівництва кафе з сауною та сезонним майданчиком по АДРЕСА_1.

В п. 7.1.2 вказаного рішення зобов'язано ФОП ОСОБА_4 замовити документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою; отримати його після державної реєстрації та у п'ятиденний строк подати копію в Кременчуцьку об'єднану податкову інспекцію.

04.10.2012 року між Кременчуцькою міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладено Договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 966 кв. м. несільськогосподарського призначення, кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництва кафе з сауною та сезонним майданчиком по АДРЕСА_1.

Відповідно до п. п. 2, 3 Договору на земельній ділянці на момент укладення договору велося поточне будівництво кафе з сауною та сезонним майданчиком. Вказана земельна ділянка передавалася в оренду без будинків, будівель, споруд та інших об'єктів.

В подальшому, рішенням Кременчуцької міської ради 28.10.2014 року надано позивачу дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 966 кв. м. для будівництва кафе з сауною та сезонним майданчиком по АДРЕСА_1, при умові врахування інтересів і прав суміжних землекористувачів та дотримання правил добросусідства згідно ст. 96 Земельного кодексу України. Крім того, зобов'язано ФОП ОСОБА_4 після завершення будівництва виконати топографічні роботи - виконавче знімання (М 1:500) даної земельної ділянки з прилеглою територією.

Рішенням Кременчуцької міської ради від 26.05.2015 року продовжено строк дії дозволу до 28.10.2015 року, який було надано ФОП ОСОБА_4 відповідно до п. 1.3. рішення Кременчуцької міської ради від 28.10.2014 року.

В п. 20 рішення Кременчуцької міської ради ІІ сесії VІІ скликання від 23.12.2015 року "Про поновлення та відмову в поновленні договорів оренди земельних ділянок" відмовлено в поновленні договору оренди землі, укладеного Кременчуцькою міською радою та ФОП ОСОБА_4, зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, Договорів оренди землі 11.12.2012 року за НОМЕР_2, на підставі якого у користуванні перебувала земельна ділянка площею 966 кв. м. для будівництва кафе з сауною та сезонним майданчиком по АДРЕСА_1, у зв'язку з наявністю на земельній ділянці об'єкта нерухомого майна, на який відсутні правовстановлюючі документи.

Відтак, ФОП ОСОБА_4 звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійсним та скасування рішення Кременчуцької міської ради від 23.12.2015 року щодо відмови у поновленні договору оренди землі, укладеного Кременчуцькою міською радою та ФОП ОСОБА_4, як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права та інтереси позивача.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шлейфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Повноваження міських рад щодо передачі земель комунальної власності у власність чи користування, оренду громадянам та юридичним особам шляхом вирішення цих питань на пленарних засіданнях з прийняттям нормативних та інших актів у формі рішень, визначення меж цих повноважень та умови їх здійснення прямо передбачено ст. ст. 9, 116, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, п. 34 ст. 26, ст. 59, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що ФОП ОСОБА_4 зверталась до відповідача із заявою про поновлення договору оренди землі на новий строк і на підставі рішення Кременчуцької міської ради від 28.10.2014 року їй надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, який було продовжено до 28.10.2015 року.

В подальшому, приймаючи рішення "Про поновлення та відмову в поновленні договорів оренди земельних ділянок" від 23.12.2015 року Кременчуцька міська рада відмовила ФОП ОСОБА_4 в поновленні договору оренди землі у зв'язку з наявністю на земельній ділянці об'єкта нерухомого майна, на який у позивача відсутні правовстановлюючі документи, що підтверджується Актом обстеження земельної ділянки від 20.11.2015 року, складеного комісією у складі в.о. головного спеціаліста управління земельних ресурсів виконавчого комітету Кременчуцької міської ради та головного спеціаліста відділу містобудівного кадастру управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

В силу приписів ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи те, що положеннями ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не передбачено автоматичного поновлення договору оренди землі, а лише визначено, що за умов подальшого використання орендарем земельної ділянки та відсутності заперечень з боку орендодавця договір підлягає поновленню, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків щодо відсутності порушеного права позивача оскаржуваним рішенням Кременчуцької міської ради від 23.12.2015 року.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відтак, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів прийнятим відповідачем оспорюваним рішенням, а також не підтверджено обставин, передбачених ст. 21 Цивільного кодексу України та ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", за наявності яких правовий акт органу місцевого самоврядування підлягає визнанню недійсним.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на ту обставину, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, яку викладено в постанові від 11.11.2014 року у справі № 21-405а14.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ФОП ОСОБА_4, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року у справі № 917/152/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.С. Божок Г.М. Мачульський