ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 916/534/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Мележик Н.І. Самусенко С.С.розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 26.07.2016р. та рішеннягосподарського суду Одеської області від 25.04.2016р.у справі№916/534/16 господарського суду Одеської областіза позовомОСОБА_4до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Юг-ХХІ" 2. ОСОБА_5 ОСОБА_6провизнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майназа участю представників

позивача - не з'явились;

відповідачів: 1. не з'явились;

2. не з'явились;

3. не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_4 - учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Юг-ХХІ", звернувся з позовом до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Юг-XXI", ОСОБА_5 та ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (будівель та споруд пункту технічного обслуговування), розташованої на земельній ділянці, яка використовується на умовах договору оренди (АДРЕСА_1, загальною площею 939,3 м2) від 14.05.2011р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер-Юг-ХХІ" в особі директора ОСОБА_7 та ОСОБА_5, а також про повернення ТОВ "Лідер-Юг-ХХІ" нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 939,3 м2 із зазначенням про порушення його корпоративних прав.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.04.2016р. у справі №916/534/16 (суддя С.В. Літвінов), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді - Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Мишкіної М.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись вищезазначеними постановою та рішенням, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2016р. та рішення господарського суду Одеської області від 25.04.2016р. та направити справу №916/534/16 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер-Юг-ХХІ" засноване на підставі рішення загальних зборів учасників №1 від 21.10.2005р. та зареєстровано державним реєстратором Виконавчого комітету Одеської міської ради Одеської області 26.10.2005р.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.2, 7.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Юг-ХХІ", затвердженого протоколом зборів учасників №1 від 21.10.2005р. та зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Одеської міської ради 26.10.2005 №15561020000013176, для створення і діяльності товариства за рахунок внесків учасників сформовано статутний фонд у розмірі 33200 грн. шляхом внесення майна; учасниками товариства є ОСОБА_4 з часткою в статутному капіталі 25%, ОСОБА_8 з часткою в статутному капіталі 25%, ОСОБА_7 з часткою в статутному капіталі 25% та ОСОБА_9 з часткою в статутному капіталі 25%.

Як встановлено судами, на момент розгляду судами даної справи позивач є учасником ТОВ "Лідер-Юг-ХХІ" з часткою в статутному капіталі в розмірі 33%.

На підставі договору купівлі-продажу від 13.03.2006р., посвідченого приватним нотаріусом Кодимського районного нотаріального округу за реєстровим №304, товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер-Юг-ХХІ" було придбано нежитлові будівлі та споруди, розташовані в АДРЕСА_1, право власності на які згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №10252519 від 30.03.2006р. було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер-Юг-ХХІ".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Лідер-Юг-ХХІ", оформленим протоколом №1 від 28.03.2011р. вирішено продати ОСОБА_5 будівлі та споруди пункту технічного обслуговування (в подальшому майно) - ремонтна майстерня - кам. ракушняк, покрівля - шифер, загальною площею 321,1 кв.м, вартістю 17905 грн, позначена на плані літерою "А"; естакада, загальною площею 104 кв.м, вартістю 5799 грн, позначена на плані літерою "а"; склад -баня-цегла, покрівля -шифер, загальною площею 90,4 кв.м, вартістю 8541 грн, позначена на плані літерою "Б"; навіс для машин - кам. ракушняк, покрівля - шифер, загальною площею 107 кв.м, вартістю 9466 грн, позначений на плані літерою "В"; склад, загальною площею 31,3 кв.м, вартістю 1746 грн позначений на плані літерою "Г"; бетонна огорожа, загальною площею 85,5 кв.м, вартістю 4767 грн та бетонна площадка - загальною площею 200 кв.м, вартістю 4152 грн, позначені на плані літерою "І", які разом складають загальну площу - 939,3 кв.м, загальною вартістю 52376 грн, розташовані в АДРЕСА_1, та про надання доручення директору товариства на підписання відповідного договору купівлі-продажу.

14.05.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер-Юг-ХХІ" ("продавець") та ОСОБА_5 ("покупець") укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, розташованої на земельній ділянці, яка використовується на умовах договору оренди (далі - договір від 14.05.2011р.), за умовами якого продавець продає (передає у власність), а покупець купує (приймає у власність) нежитлову будівлю, яка має такі технічні характеристики: літера "А"- ремонтна майстерня, літера "а"- естакада, літера "Б"-склад-баня, літера "Г"- склад, 1-бетонна огорожа, І-бетонна площадка, загальною площею 939,3 кв.м., площа земельної ділянки-5826 кв.м., залишковою балансовою вартістю 52376 грн., розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Зі змісту позовної заяви вбачається та судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що укладення даного договору і стало підставою для звернення до суду з позовом про визнання його недійсним, з огляду на його укладення директором ТОВ "Лідер-Юг-ХХІ" з перевищенням повноважень, оскільки протокол №1 від 28.03.2011р. містить неправдиві відомості про прийняття загальними зборами рішення щодо відчуження нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

З аналізу норм чинного в Україні законодавства вбачається, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Зазначеної позиції дотримується Верховний суд України у постанові Пленуму "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9.

Відповідно до статті 6 та ч.1 статті 43 Господарського кодексу України одним з принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Згідно з ч.1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

В свою чергу, згідно з ч.1 статті 92 Цивільного кодексу України, якою визначено цивільну дієздатність юридичної особи, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з частиною першою статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що від імені ТОВ "Лідер-Юг-ХХІ" спірний договір підписаний директором ОСОБА_10, який діяв на підставі Статуту, зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Одеської міської ради 26.10.2005 за №15561020000013176 та протоколу №1 зборів учасників товариства від 28.03.2011р.

Разом з тим, судами встановлено, що рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Юг-ХХІ" від 28.03.2011р., оформлене протоколом №1 від 28.03.2011р., не оскаржувалось, в передбаченому чинним законодавством порядку недійсним не визнавалось, правомірність його прийняття не є предметом розгляду у даній справі, а відтак, судами попередніх інстанцій з урахуванням ненадання доказів звернення скаржника до правоохоронних органів щодо підробки директором товариства протоколу загальних зборів учасників товариства №1 від 28.03.2011р., обґрунтовано не прийнято до уваги твердження позивача про визнання недійсним спірного договору. Не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи і аналогічні доводи заявника касаційної скарги в частині порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм чинного в Україні процесуального законодавства.

З огляду на зазначені вище положення, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання спірного договору недійсним згідно ст.241 Цивільного кодексу України.

Обґрунтованим є і висновок апеляційного господарського суду, здійснений з посиланням на п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до якого особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину; нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.

Натомість, правову позицію стосовно того, що немає необхідності залучати до участі у справі всіх учасників товариства навіть при вирішенні спору про визнання недійсним установчих документів господарського товариства, рішень загальних зборів учасників викладено у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів".

Відтак, не знаходять свого підтвердження і доводи заявника касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм ст.ст.26-27 Господарського процесуального кодексу України.

За наведених вище обставин касаційна інстанція погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Натомість, наведені у касаційній скарзі доводи, не спростовують висновків судів, оскільки ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні заявником касаційної скарги норм законодавства, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування оскаржуваних судових актів.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова та рішення судів попередніх інстанцій в даній справі відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують правильних висновків судів, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваних постанови та рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2016р. у справі №916/534/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді Н.І. Мележик

С.С. Самусенко