ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 912/4944/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіКовтонюк Л.В.,за участю представників сторін від позивачаОСОБА_4, ОСОБА_5,від відповідачаФеокістова О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 рокуу справі№ 912/4944/15 Господарського суду Кіровоградської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_7доТовариства з обмеженою відповідальністю "Молочний комбінат "Соколівський"простягнення 149697,61 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 (надалі - ФОП ОСОБА_7, позивач) звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочний комбінат "Соколівський" (надалі - ТОВ "Молочний комбінат "Соколівський", відповідач), в якому посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язання за договором про надання послуг від 22.04.2013 року № 130419-02 щодо оплати вартості наданих послуг, просило стягнути з відповідача 104400,00 грн основного боргу, а також 3% річних в розмірі 4746,09 грн та інфляційні в розмірі 2954,44 грн, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

ТОВ "Молочний комбінат "Соколівський" проти позову заперечувало, посилаючись на те, що за даними його бухгалтерського обліку заборгованість, що існує перед позивачем становить, 12400,00 грн. Відповідач вважає, що позивач безпідставно при здійсненні розрахунку суми заборгованості не врахував готівки кошти в сумі 74000,00 грн, які були отримані відповідно до видаткових касових ордерів. Крім того, відповідач вважає, що відсутні підстави для оплати вартості наданих послуг за період з 13.01.2014 року по 31.01.2014 року на суму 18000,00 грн відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ЧЄ-130419-02-10, оскільки останній містить виправлення щодо дати, до якої виконавцем були надані послуги, а також на суму 18000,00 грн за період з 03.02.2014 року по 21.02.2014 року, оскільки за цей період відсутній підписаний сторонами акт наданих послуг.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.04.2016 року (суддя Глушков М.С.), позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Молочний комбінат "Соколівський" на користь ФОП ОСОБА_7 заборгованість в розмірі 104400,00 грн, інфляційні втрати в сумі 40551,52 грн, 3% річних в сумі 4746,09 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.), рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.04.2016 року у справі № 912/4944/15 змінено та викладено абзаци перший та другий резолютивної частини рішення в таких редакціях:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ "Молочний комбінат "Соколівський" на користь ФОП ОСОБА_7 основний боргу у сумі 62400,00 грн, 3% річних у сумі 3037,81 грн, інфляційні втрати у сумі 21062,84 грн. та судовий збір за подання позову у сумі 1297,51 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити".

Не погоджуючись з ухваленою у справі постановою апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_7 звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм ст. ст. 4, 32 - 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) та не застосування положень ст.ст. 526, 901, 903 ЦК України, просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року та залишити в силі рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.04.2016 року.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно із ст.ст. 1115, 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 22.04.2013 року між сторонами був укладений договір про надання послуг № 130419-02 (надалі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого замовник (ТОВ "Молочний комбінат "Соколівський") доручив, а виконавець (ФОП ОСОБА_7.) взяв на себе зобов'язання надати замовнику консультаційні послуги щодо опису бізнес-процесів на підприємстві замовника за обумовлену грошову винагороду. Строк виконання робіт та виконання послуг: з 22.04.2013 року до 28.02.2014 року включно (п. 3.7 договору, в редакції доповнення № 2 від 13.12.2013 року до договору).

Відповідно до п. 4.2. договору, в редакції доповнення № 2 від 13.12.2013 року, сторони погодили, що за належне виконання робіт, передбачених цим договором, у визначених обсягах, замовник сплачує виконавцю грошову винагороду, розмір якої становить: 24000,00 грн (без ПДВ) щомісяця. Крім того, сторони визначили, що протягом терміну дії даного договору замовник відшкодовує виконавцю вартість залізничних квитків Київ - Знам'янка в обидва боки щотижня та встановлені законодавством добові за дні фактичного виконання робіт. Замовник власним транспортом забезпечує перевезення виконавця по маршруту Знам'янка - Кіровоград в обидва боки не більше одного разу на тиждень. Замовник за свій рахунок надає виконавцю житло (однокімнатну квартиру з душовою або ванною та з кухнею або одномісний номер з окремою душовою або ванною у готелі) у дні, коли виконавець фактично виконує роботи та надає послуги. Про кожний приїзд та строк робіт виконавець попереджає замовника не пізніше, чим за 5 діб до приїзду (п. 3.9. договору, в редакції доповнення № 1 до договору від 12.07.2013 року).

Згідно з п. 4.3. договору, в редакції доповнення № 1 до договору від 12.07.2013 року, розрахунок замовника з виконавцем проводиться окремими частинами в такі строки:

до 24.05.2013 року - 24000,00 грн (без ПДВ) (п.п. 4.3.1.);

до 21.06.2013 року - 24000,00 грн (без ПДВ) (п.п. 4.3.2.);

до 19.07.2013 року - 24000,00 грн (без ПДВ) (п.п. 4.3.3.);

до 23.08.2013 року - 24000,00 грн (без ПДВ) (п.п. 4.3.4.);

до 20.09.2013 року - 24000,00 грн (без ПДВ) (п.п. 4.3.5.);

до 18.10.2013 року - 24000,00 грн (без ПДВ) (п.п. 4.3.6.);

до 15.11.2013 року - 24000,00 грн (без ПДВ) (п.п. 4.3.7.);

до 13.12.2013 року - 24000,00 грн (без ПДВ) (п.п. 4.3.8.).

Відповідно до п.п. 3.5, 3.6 договору сторони погодили, що за результатами кожного календарного місяця виконавець складає щомісячний акт наданих послуг та надає його на розгляд та підписання замовнику. За відсутності зауважень щодо якості наданих послуг замовник повинен підписати щомісячний акт наданих послуг протягом 3 банківських днів з дня отримання або в той же термін заявити про наявність зауважень. У випадку ненадходження зауважень до акту наданих послуг протягом встановленого терміну, послуги вважаються прийнятими без зауважень. Після закінчення надання всього комплексу послуг виконавець складає підсумковий акт наданих послуг та надає його на розгляд та підписання замовнику. За відсутності зауважень щодо якості наданих послуг замовник повинен підписати підсумковий акт наданих послуг протягом 3 банківських днів з дня отримання або в той же термін заявити про наявність зауважень. У випадку ненадходження зауважень до підсумкового акту наданих послуг протягом встановленого терміну, послуги вважаються прийнятими без зауважень.

Суди встановили, що на виконання договору в період з 17.05.2013 року по 31.01.2014 року сторони підписали акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 206400,00 грн:

акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.05.2013 року № ЧЄ-130419-02-01 про виконання виконавцем робіт (надання послуг) з 22.04.2013 до 17.05.2013 року на суму 24000,00 грн (а.с. 24, т. 1);

акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.06.2013 року № ЧЄ-130419-02-02 про виконання виконавцем робіт (надання послуг) з 20.05.2013 року до 14.06.2013 року на суму 24000,00 грн (а.с. 25, т. 1);

акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 09.08.2013 року № ЧЄ-130419-02-04 про виконання виконавцем робіт (надання послуг) з 15.07.2013 до 09.08.2013 року на суму 24000,00 грн (а.с. 26, т. 1);

акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.09.2013 року № ЧЄ-130419-02-05 про виконання виконавцем робіт (надання послуг) з 12 серпня до 06.09.2013 року на суму 24000,00 грн (а.с. 27, т. 1);

акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.10.2013 року № ЧЄ-130419-02-06 про виконання виконавцем робіт (надання послуг) з 09.09.2013 року до 04.10.2013 року на суму 24000,00 грн (а.с. 28, т. 1);

акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.11.2013 року № ЧЄ-130419-02-07 про виконання виконавцем робіт (надання послуг) з 07.10.2013 до 01.11.2013 року на суму 24000,00 грн (а.с. 29, т. 1);

акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.11.2013 року № ЧЄ-130419-02-08 про виконання виконавцем робіт (надання послуг) з 04.11.2013 року до 29.11.2013 року на суму 24000,00 грн (а.с. 30, т. 1);

акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24.12.2013 року № ЧЄ-130419-02-09 про виконання виконавцем робіт (надання послуг) з 02.12.2013 року до 24.12.2013 року на суму 20400,00 грн (а.с. 31, т. 1);

акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2014 року № ЧЄ-130419-02-10 про виконання виконавцем робіт (надання послуг) з 13.01.2014 до 31.01.2014 року на суму 18000,00 грн. (а.с. 32, т. 1).

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень відповідач здійснив на користь позивача такі безготівкові платежі:

відповідно до платіжного доручення № 519 від 30.05.2013 року у сумі 24000,00 грн з призначенням платежу: "за опис бізнес-процесів, згідно договору № 130419-02 від 22.04.2013 року, рах. № 01 від 28.05.2013 року";

відповідно до платіжного доручення № 675 від 18.07.2013 року у сумі 24000,00 грн з призначенням платежу: "за опис бізнес-процесів на МКС, згідно договору № 130419-02 від 22.04.2013 року, рах. № 02 від 27.06.2013 року";

відповідно до платіжного доручення № 805 від 11.09.2013 року у сумі 24000,00 грн з призначенням платежу: "опис бізнес-процесів згідно рахунку 3 від 22.07.2013 року, договір № 130419-02 від 22.04.2013 року";

відповідно до платіжного доручення № 890 від 10.10.2013 року у сумі 24000,00 грн з призначенням платежу: "за опис бізнес-процесів згідно договору № 130419-02 від 22.04.2013 року, згідно рахунку 4 від 26.09.2013 року");

відповідно до платіжного доручення № 94 від 13.02.2014 року у сумі 24000,00 грн з призначенням платежу: "за опис бізнес-процесів відповідно до договору № 130419-02 від 22.04.2013 року, згідно рах. 6 від 31.01.2014 року").

Крім того, матеріали справи містять видаткові касові ордери відповідача від 14.05.2013 року, від 06.06.2013 року, від 21.06.2013 року, від 08.07.2013 року, від 22.07.2013 року, від 12.08.2013 року, від 22.08.2013 року, від 06.09.2013 року, від 20.09.2013 року та від 04.11.2013 року про видачу позивачу грошових коштів у сумі 5000,00 грн, а також видатковий касовий ордер відповідача від 31.01.2014 року (а.с. с. 32, т. 1) про видачу позивачу грошових коштів у сумі 24000,00 грн. з посиланням на підставу видачі: опис бізнес-процесів "МКС"; видатковий касовий ордер відповідача від 13.02.2014 року про видачу позивачу 24000,00 грн. з посиланням на підставу видачі: договір № 130419-02 від 22.04.2013 року (кошти, отримані позивачем за цим видатковим касовим ордером, відповідно до пояснень позивача, внесені ним на свій рахунок згідно з квитанцією № 980121.299.3 від 13.02.2014 року в якості оплати: "опис бізнес-процесів Молочного комбінату "Соколівський", рахунок № 07 від 13.02.2014 року").

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати вартості наданих послуг згідно з актами від 04.10.2013 року № ЧЄ-130419-02-05 на суму 24000,00 грн, від 29.11.2013 року № ЧЄ-130419-02-08 на суму 24000,00 грн, від 24.12.2013 року № ЧЄ-130419-02-09 на суму 20400,00 грн, від 31.01.2014 року № ЧЄ-130419-02-10 на суму 18000,00 грн, а також послуг за період з 03.02.2014 по 21.02.2014 року на суму 18000,00 грн (надання яких підтверджується: поясненнями працівників відповідача: начальника цеху по виробництву масложирової продукції ОСОБА_8 та заступника директора з якості ОСОБА_9, електронним листом позивача щодо погодження посадовими особами ТОВ "Молочний комбінат "Соколівський" форми журналу реєстрації технологічних операцій та копією проїзного документа виданого на ім'я позивача по напрямку Кіровоград-Київ, датована 23.02.2014 рок), у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 104000,00 грн, яка відповідно до ст.ст. 525, 526, 625, 901, 903 ЦК України підлягає стягненню з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних.

При цьому, заперечення відповідача щодо часткової оплати вартості наданих позивачем послуг готівкою на суму 74000,00 грн, суд відхилив, оскільки п. 4.5 договору передбачає, що розрахунок між сторонами проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця. Крім того, суд зазначив, що у видаткових касових ордерах від 14.05.2013 року, від 06.06.2013 року, від 21.06.2013 року, від 08.07.2013 року, від 22.07.2013 року, від 12.08.2013 року, від 22.08.2013 року, від 06.09.2013 року, від 20.09.2013 року та від 04.11.2013 року відсутній обов'язковий реквізит - підстава їх складання, що є порушення п. 3.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637. Ці видаткові касові ордери та касовий ордер від 31.01.2014 року, містять зазначення кореспондуючого рахунку (субрахунку) 3721, що відображає операції в обліку розрахунків з підзвітними особами, тобто лише працівниками, посадовими особами або власником підприємства. Видатковий касовий ордер від 13.02.2014 року не містить підпису одержувача коштів. Суд також зауважив, що за касовими ордерами від 31.01.2014 року та 13.02.2014 року в порушення п. 2.3. Положення перевищено граничні суми проведення розрахунків готівкою (видано готівкою 24000,00 грн за відповідним ордером).

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру суми основного боргу (зменшено на 42000,00 грн), інфляційних та 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий господарський суд неправильно визначив суму боргу, оскільки помилково не врахував грошові кошти у сумі 24000,00 грн, які були видані відповідачем позивачу за видатковим касовим ордером від 31.01.2014 року з підставою складання "опис бізнес-процесів "МКС", а безпідставно визнав доведеними обставини виконання позивачем робіт у період з 03.02.2014 року по 21.02.2014 року на суму 18000,00 грн за відсутності належним чином оформленого та підписаного сторонами акту, обов'язок із складання якого відповідно до договору покладається на виконавця. При цьому, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для прийняття видаткових касових ордерів відповідача від 14.05.2013 року, від 06.06.2013 року, від 21.06.2013 року, від 08.07.2013 року, від 22.07.2013 року, від 12.08.2013 року, від 22.08.2013 року, від 06.09.2013 року, від 20.09.2013 року та від 04.11.2013 року як докази оплати наданих послуг/виконаних за договором робіт, оскільки в них не вказано підставу їх складання, тому неможливо дійти висновку, що сплачені кошти є платою за надані послуги/виконані роботи, а не компенсацією позивачу витрат на підставі п. 3.9 договору, як стверджує позивач.

Вищий господарський суд України вважає, що такі висновки суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги, які зводяться до необхідності додатково перевіряти доказ у справі, зокрема, видатковий ордер від 31.01.2014 року з підставою складання "опис бізнес-процесів "МКС", відповідно до якого позивачу були видані готівкові кошти в сумі 24000,00 грн, Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, що визначає межі перегляду справи в касаційній інстанції, позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Апеляційний господарський суд, відповідно до вимог ст. 101 ГПК України, що визначає межі перегляду справи в апеляційній інстанції, розглядаючи повторно справу та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, надав оцінку цьому доказу у справі. Наведені в постанові мотиви прийняття цього видаткового ордеру від 31.01.2014 року, як доказу оплати наданих послуг за договором, є обґрунтованими та ґрунтуються на вимогах закону. Твердження позивача про необхідність зарахування цих коштів в рахунок відшкодування виконавцю вартості залізничних квитків Київ - Знам'янка в обидва боки та встановлених законодавством добових обґрунтовано були відхилені судом апеляційної інстанції, зважаючи на підставу складання ("опис бізнес-процесів "МКС"), що зазначена в ордері.

Твердження заявника касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції неправомірно не було застосовано до спірних правовідносин положення ст.ст. 901, 903 ЦК України та порушено ст.ст. 32, 34 ГПК України, внаслідок чого ним зроблено неправомірний висновок про те, що виконання позивачем робіт у період з 03.02.2014 року по 21.02.2014 року не підтверджується доказами, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки, при ухваленні постанови суд апеляційної інстанції керувався положеннями ст.ст. 901, 903 ЦК України, що вбачається із змісту мотивувальної частини постанови.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, то замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у договорі сторони погодили, що розрахунок замовника з виконавцем за виконані роботи проводиться на підставі акту наданих послуг, який складається та надається виконавцем на підпис замовнику протягом 3 календарних днів з дня закінчення місяця (п. 3.5, 3.6, 4.4). В матеріалах справи відсутній акт наданих послуг у період з 03.02.2014 року по 21.02.2014 року. Зважаючи на умови договору, який відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що обставини надання послуг та їх вартість мають бути підтверджені актом наданих послуг і не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, зокрема, поясненнями працівників відповідача. Такі пояснення можуть враховуватися при дослідженні мотивів (причин) відмови другої сторони від прийняття робіт, але за умови наявності доказів складання акту та передачі його на розгляд замовнику. Такі докази, як правильно зауважив суд апеляційної інстанції, в матеріалах справи також відсутні. Твердження ФОП ОСОБА_7 про те, що судом апеляційної інстанції не було враховано, що "договором передбачено (п. 3.5), що за результатом кожного календарного місяця сторони складають та підписують протягом не більше 3 календарних днів з обох сторін акт наданих послуг за відповідний місяць", суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки цей пункт не містить такі умови. У п. 3.5 договору (копія якого додана позивачем до позовної заяви) передбачено, що "за результатами кожного календарного місяця виконавець складає щомісячний акт наданих послуг та надає його на розгляд та підписання замовнику. За відсутності зауважень щодо якості наданих послуг замовник повинен підписати щомісячний акт наданих послуг протягом 3 банківських днів з дня отримання або в той же термін заявити про наявність зауважень. У випадку ненадходження зауважень до акту наданих послуг протягом встановленого терміну, послуги вважаються прийнятими без зауважень". Тобто, обов'язок із складання акту та передачі його на підпис замовнику покладається саме на позивача, про що правильно вказав суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції не встановив порушення чи неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття ним неправильного судового рішення у справі.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд касаційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року - без змін.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.Суддя Вовк І.В.СуддяКовтонюк Л.В.