ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 910/6777/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,судді за участю представника відповідачаКовтонюк Л.В, ОСОБА_4,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 рокуу справі№ 910/6777/15-г Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5про стягнення 163416,98 грн,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" (надалі - ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (надалі - ФОП ОСОБА_5, відповідач), в якому посилаючись на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо проведення повного комплексу робіт із створення веб-сайту за договором № 250412 від 30.05.2012 року в строк до 01.03.2014 року та у зв'язку з цим відмовою позивача від договору підряду відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), просило стягнути з відповідача основний борг у розмірі 131613,00 грн (грошові кошти, що були перераховані попередньо замовником за роботу), а також неустойку (пеню) в розмірі 29958,98 грн (нарахована відповідно до п. 8.3 договору за прострочення виконання робіт за період з 01.03.2014 року по 01.03.2015 року).

Підставою позовних вимог ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" зазначило ст.ст. 22, 207, 538, 611, ч. 3 ст. 612, ч. 2 ст. 693, ч. 2 ст. 849 ЦК України.

ФОП ОСОБА_5 проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем були прийняті перший (проектування веб-сайту) та другий (створення дизайну веб-сайту) етапи робіт на суму 42500,00 грн. Відповідач також стверджує, що за погодженням сторін остаточний строк виконання робіт було продовжено до 30.04.2014 року. 06.05.2014 року він у листі № 3 повідомив позивача про закінчення виконання робіт та розміщення готового сайту на своєму внутрішньому сервері та надав параметри доступу, проте останній протягом 2 робочих днів не затвердив результати робіт та не повідомив про їх недоліки. Тому, на думку відповідача, відповідно до п. 3 додаткової угоди № 1 роботи вважаються прийнятими в повному обсязі, і відповідно до п. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настало.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року (суддя Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А. (доповідач), суддів: Мальченка А.О., Сухового В.Г.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 131631,00 грн основного боргу, 15013,15 грн пені, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2015 року у справі №910/6777/15-г постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року скасовано; а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 року (суддя Якименко М.М), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Станіка Р.С. (доповідач), суддів: Корсакової Г.В., Хрипуна О.О.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 131631,00 грн - боргу (суми попередньої оплати), 14742,67 грн пені, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. у справі № 910/6777/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм:

- ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), оскільки судом не виконано вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції від 21.10.2015 року;

- ст.ст. 526, 612, ч. 2 ст. 849, 853 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), оскільки проігноровано положення п. 3.2.1 договору, і не враховано, що договір не є розірваним, і жодна із сторін не зверталася з такою пропозицією;

- ст. 232 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), оскільки неправильно визначено строк нарахування пені і не враховано, що виконання робіт було неможливе внаслідок бездіяльності позивача.

Заявник касаційної скарги також посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин ч. 2 ст. 849 ЦК України та незастосування положень ч. 4 цієї статті, оскільки судом не враховано, що згідно з умовами договору передбачено виконання робіт етапами, тому відповідач має право на отримання плати за виконану частину роботи; а також порушення норм ст.ст. 43, 101, п.п. 7, 8 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), оскільки судом "не досліджено та не перевірено тих обставин, які етапи робіт було виконано; яким чином здійснювалось затвердження результатів виконаних робіт; які підстави було визначено у договорі між сторонами для здійснення оплат; яку правову природу мають здійснені позивачем платежі (аванс чи виконання робіт); прострочення якої із сторін мало наслідком невиконання повного обсягу робіт за договором".

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши згідно із ст.ст. 1115, 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 30.05.2012 року між ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" (далі - замовник) та ФОП ОСОБА_5 (далі - виконавець, підрядник) укладено договір № 250412 про виконання робіт по створенню веб-сайту (далі - договір) та додаток № 1 від 30.05.2012 року, відповідно до умов яких замовник доручив, а виконавець зобов'язався виконати роботи із створення веб-сайту з такими етапами робіт:

проектування веб-сайту - строк виконання 8 робочих днів, вартість робіт 12000,00 грн;

розробка технічного завдання (вартість робіт 12000,00 грн) - строк виконання 10 робочих днів, вартість робіт 5760,00 грн;

створення дизайну веб-сайту (не більше 3-х доробок згідно зауважень замовника) - строк виконання 20 робочих днів, вартість робіт 30500,00 грн;

програмування веб-сайту - строк виконання 55 робочих днів; вартість робіт 113500,00 грн;

HTML-кодування веб-сайту - строк виконання 40 робочих днів, вартість робіт 322000,00 грн;

внесення початкового контенту на веб-сайт - строк виконання 12 робочих днів; вартість робіт 4800,00 грн;

тестування веб-сайту - строк виконання 8 робочих днів, вартість робіт 10000,00 грн.

Відповідно до п. 2 додатку № 1 сторони погодили, що замовник здійснює оплату робіт виконавця в безготівковому порядку на поточний банківський рахунок виконавця на підставі виставлених ним рахунків-фактур в наступному порядку:

- 30% від вартості робіт, вказаних у цьому додатку, що складає 62628,00 грн - замовник оплачує протягом 5 банківських днів з дати підписання цього додатку;

- 30 % від вартості робіт, вказаних у цьому додатку, що складає 62628,00 грн - замовник оплачує протягом 5 банківських днів з дати затвердження дизайну веб-сайту;

- 30 % від вартості робіт, вказаних у цьому додатку, що складає 62628,00 грн - замовник оплачує протягом 5 банківських днів з дати публікації веб-сайту на внутрішньому сервері виконавця, за умови надання замовнику доступу до такої публікації та можливості протестувати роботу;

- 10 % від вартості робіт, вказаних у цьому додатку, що складає 20876,00 грн - замовник оплачує протягом 5 банківських днів з дати публікації веб-сайту в мережі Інтернет.

Суди встановили, що на виконання договору позивач сплатив відповідачу 131631,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 51221 від 11.06.2012 року на суму 62628,00 грн, платіжним дорученням № 65731 від 12.10.2012 року на суму 62628,00 грн, платіжним дорученням № 78736 від 07.06.2013 року на суму 6375,00 грн.

Також судами встановлено, що відповідно до п. 4 додаткової угоди №1 від 04.12.2013 року до додатку №1 до договору кінцевий термін завершення усіх етапів робіт з урахуванням строків затвердження не пізніше 01.03.2014 року.

28.02.2014 року відповідач надіслав на адресу позивача лист № 1 від 28.02.2014 року, в якому повідомив, що закінчити веб-сайт у визначений додатковою угодою № 1 до додатку № 1 до договору термін не вбачається можливим, у зв'язку з форс-мажорними, незалежними від виконавця обставинами, а саме: ситуацією, що склалася в країні, і зобов'язався завершити роботи по створенню веб-сайту у максимально стислі строки.

В цей же день відповідач надіслав позивачу лист № 2, у якому зазначив, що строки виконання робіт, обумовлені додатковою угодою №1 до додатку № 1 до договору ним не дотримані, останній готовий до виплати штрафних санкцій за несвоєчасне виконання і здачу робіт, і зобов'язується завершити роботи по створенню веб-сайту у максимально стислі строки.

Листом від 19.03.2014 року позивач погодив продовження строку виконання робіт до 30.04.2014 року.

01.08.2014 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію, що підтверджується фіскальним чеком поштової установи № 6100 від 04.08.2014 року. В претензії позивач зазначав про відмову від прийняття робіт за договором у зв'язку з невиконанням відповідачем обумовленого обсягу робіт в узгоджений сторонами строк, а також просив повернути йому 131631,00 грн сплачених коштів.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача 131631,00 грн боргу (суми попередньої оплати), місцевий господарський суд, керуючись ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч. 3 ст. 612, ст. ст. 599, 629, ч. 1 ст. 837, ч. 2 ст. 849, ч. 1 ст. 857, ч. 1 ст. 903 ЦК України та ч. 1 ст. 173, ч.ч. 1,2 ст. 193, ч.ч. 1, 2 ст. 220 ГК України, виходив з того, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у вигляді сплаченої суму попередньої оплати в розмірі 131631,00 грн за роботу, яка не виконана, оскільки відповідач в обумовлений договором строк не виконав роботи та не надав докази передання (надсилання) замовнику актів виконаних робіт, як це передбачено у п. 5.4. договору. При цьому, суд не брав до уваги доводи відповідача про виконання окремих етапів робіт, оскільки дійшов висновку, що умовами договору передбачено виконання робіт з створення веб-сайту, як єдиного функціонуючого об'єкту, а не виконання частини робіт зі створення веб-сайту. Суд також дійшов висновку, що у зв'язку з невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з виготовлення веб-сайту позивач має право на нарахування пені відповідно до п. 8.3 договору та ч. 1 ст. 546, ст. 549 ЦК УК, ст. 231 ГК України. При цьому, суд визначив, що прострочення виконання зобов'язання відповідачем має місце з 01.05.2014 року, і за уточненим розрахунком суду пеня становить 14742,67 грн.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився з таким висновком суду та зазначив, що обумовлені як договором, так і законом підстави для неповернення відповідачем позивачу грошових коштів в сумі 131631,00 грн, перерахованих в якості попередньої оплати відсутні, оскільки доказів виконання усього обсягу робіт зі створення та функціонування веб-сайту надано не було, а позивач згідно з ч. 2 ст. 849 ЦК України відмовився від прийняття робіт за договором у зв'язку з невиконанням відповідачем обумовленого обсягу робіт в узгоджений сторонами строк.

Частина 2 ст. 849 ЦК України надає право замовнику одразу відмовитись від договору підряду та вимагати від шкодування збитків у разу порушення підрядником строків початку та закінчення робіт. Крім того, згідно ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази виконання підрядником належним чином і в погоджений строк всього обсягу робіт та докази передання (надсилання) замовнику актів виконаних робіт, як це передбачено у п. 5.4 договору, Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України. Доводи відповідача про те, що в такому випадку позивач має виплати підрядникові плату за виконану частину роботи, як це передбачено у ч. 4 ст. 849 ЦК України, обґрунтовано не бралися судами до уваги, оскільки цією нормою врегульований випадок, коли замовник відмовився від договору підряду без наявності порушення договірних відносин з боку підрядника. Разом з тим, в даному випадку суди встановили, що підрядник недотримався, як проміжних строків виконання певних етапів робіт, так і строку остаточної здачі роботи, що призвело до втрати інтересу замовника до результатів роботи, тому позивач обґрунтовано відмовився від договору відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України. Правові підстави для виплати підрядникові плати за виконану частину роботи відповідно до ч. 4 ст. 849 ЦК України в такому випадку відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення дійшов правильного висновку, що відповідач, який не виконав роботи в обумовлений договором строк, зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у вигляді сплаченої суму попередньої оплати в розмірі 131631,00 грн. В такому випадку ці кошти відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України є витратами, зробленими управненою стороною.

При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що положеннями гл. 61 ЦК України, на відміну від ч. 2 ст. 693 ЦК України, що встановлює право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати, не передбачено право замовника вимагати повернення суми попередньої оплати. В таких випадках замовник має право відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України лише на відшкодування збитків, які згідно з ч. 3 ст. 22 ЦК України відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Зокрема, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 232 ГК України, яка, виходячи з положень ч. 2 ст. 4 ГК України, підлягає переважному застосуванню перед нормами ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями, якщо законом або договором не передбачено, що збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції.

Місцевий господарський суд, правильно застосувавши до спірних правовідносин норму ч. 2 ст. 849 ЦК України, помилково стягнув на користь позивача всю суму попередньої оплати як борг, а не як збитки, і, як наслідок, безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 232 ГК України. Беручи до уваги те, що договором не передбачено, що збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції, а за прострочення виконання робіт судом з відповідача стягнуто пеню (неустойку) в сумі 14742,67 грн, Вищий господарський суд України, діючи в межах повноважень, наданих йому п. 5 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України, дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду в частині стягнення збитків (витрат позивача, які були здійснені у вигляді передоплати по договору), зменшивши їх розмір на суму неустойки (пені), що підлягає стягненню, відповідно до розміру, який визначений судом першої інстанції.

Доводи касаційної скарги, які зводяться до необхідності переоцінки умов договору на користь відповідача, і встановлення обставин виконання відповідачем робіт, в строки, обсязі та в порядку, встановлених договором підряду, та наявність у нього права на отримання плати за роботу, суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки такі заперечення відповідача були предметом оцінки в судах попередніх інстанцій та обґрунтовано відхилені ними, а відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, п. 5 ч. 1 ст. 1119,ст.ст. 11110 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задовольнити частково.

Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 року в частині стягнення 131631,00 грн - боргу (суми попередньої оплати) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року про залишення без змін в цій частині рішення суду.

Викласти абз. 2 резолютивної частини рішення у такій редакції: "Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (03065, м Київ, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" (65007, Одеська обл, місто Одеса, вул. Мала Арнаутська, будинок 66; код ЄДРПОУ 30109015) 116888,33 грн - збитків (витрат позивача, які були здійснені у вигляді передоплати по договору), 14742,67 грн - пені, 2632,62 - судового збору". В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" (65007, Одеська обл., місто Одеса, вул. Мала Арнаутська, будинок 66; код ЄДРПОУ 30109015) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (03065, м Київ, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 362,09 грн - у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" (65007, Одеська обл., місто Одеса, вул. Мала Арнаутська, будинок 66; код ЄДРПОУ 30109015) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (03065, м Київ, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 395,01 грн - у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондратова І.Д. Суддя Вовк І.В. СуддяКовтонюк Л.В.