ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 910/28425/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні Системні Технології" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 у справі№ 910/28425/15 Господарського суду м. Києва за позовомМалого приватного підприємства фірми "Ерідон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні Системні Технології"

простягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаЧерніговцев О.О.- - відповідачаХільчук О.П.

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2015 року Мале приватне підприємство фірма ,,Ерідон" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Аграрні системні технології" про стягнення 12 775 735, 20 грн., з яких: 9 661 137,19 грн. боргу, 195 754,63 грн. процентів річних, 2 918 843, 38 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині розрахунків за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2016 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 (головуючий Отрюх Б.В., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) у даній справі позов задоволено повністю. Судові рішення мотивовані обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів, Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Аграрні системні технології" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові в повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу Мале приватне підприємство фірма ,,Ерідон" заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в лютому 2015 року Мале приватне підприємство фірма "Ерідон" (позивач у справі) поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології" (відповідач у справі) отримало товар - Семафор 20 %, т.к.с. (5л) в кількості 5 385 літрів на загальну суму 12 719 867,40 грн., що підтверджено залученими до справи копіями накладних.

Факт отримання товару не є спірним та визнається сторонами. Відповідно до вказаних накладних підставою поставки є договір № 1236/15/20 від 18.02.2015.

Враховуючи те, що саме відповідач наполягає на існуванні Договору, доведення вказаного факту може мати місце виключно шляхом подання останнім оригіналу вказаного документу (ч. 3 ст. 36 ГПК України).

Судами встановлено, що оскільки оригінал договору № 1236/15/20 від 18.02.2015 в матеріалах справи відсутній, в даному випадку мало місце укладення договору у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дії сторін щодо поставки товару свідчать про укладення між ними договору купівлі-продажу у спрощеній формі.

За договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

З наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень № 98 від 24.02.2015 на суму 2 373 624,00 грн. та № 131 від 27.02.2015 на суму 908 882,21 грн. вбачається, що відповідач частково сплатив за товар 3 282 506, 21 грн.

Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, зарахування є одностороннім правочином, для вчинення якого достатньо заяви однієї з сторін. В силу ст. 33 ГПК України доведення факту вчинення вказаного правочину, тобто факту подання відповідної заяви, покладається на особу, яка вчиняє даний правочин.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не здійснювалось надсилання 03.03.2015 поштового відправлення № 0407102347654 заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, що свідчить про відсутність зарахування як юридичного факту.

Крім того, рішенням Господарського суду Київської області від 25.09.2015 у справі № 911/3388/15, яке набрало законної сили, встановлено, що Мале приватне підприємство фірма ,,Ерідон" не має жодних боргових зобов'язань за договором поставки № Д19012015/01 від 19.01.2015, оскільки здійснило розрахунки за цим договором на користь ТОВ "ДЕАС ТРЕЙД". Таким чином, борг, який міг бути предметом заліку, відсутній.

Станом на момент розгляду цієї справи в суді першої та апеляційної інстанції 9 661 137,19 грн. відповідач не сплатив.

Згідно з статтями 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товарі після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Таким чином, оскільки інший строк оплати не встановлено, відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання.

Факт наявності грошового зобов'язання з поставки товару на суму 9 661 137,19 грн. у відповідача перед позивачем встановлений судами та підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу статті 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі поданих до матеріалів справи доказів судами попередніх інстанцій встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 195 754,63 грн. 3 % річних, 2 918 843, 38 грн. інфляційних втрат, виходячи розрахунку позивача, який визнаний обґрунтованим.

Оскільки, підтвердження факту укладення та підписання договору поставки №1236/15/20 від 18.02.2015 та додатку № 1236/15/20/01-ззр від 18.02.2015 до нього та визначення їх справжності шляхом проведення експертизи копій документів є неможливим, а будь-які твердження про зворотне - помилковими, оскільки вони обґрунтовані виключно припущенням, що представлені копії є дійсно копіями з оригіналів документів, та того, що дослідження проводились лише по відношенню до зображень, як самих документів так і зображень підписів і печаток.

Виходячи з наявного в матеріалах справи експертного висновку, експерт не маючи оригіналів вказаних документів, не може прийти до остаточного висновку щодо відсутності підробки в наданих відповідачем копіях, суди обґрунтовано зазначили про те, що всі висновки, у тому числі і експерта, які базуються на припущеннях, не можуть розглядатись в якості належних доказів в розумінні вимог статей 32 та 34 ГПК України.

Аналогічний висновок міститься і у висновку експертного дослідження № 18/4/2016 від 11.04.2016 за заявою гр. ОСОБА_6, який було надано відповідачем, де експертом чітко зазначено, що встановити чи мав місце монтаж при виготовленні копії договору поставки №1236/15/20 від 18.02.2015 та додатку №1236/15/20/01-ззр від 18.02.2015 до нього можливо лише провівши дослідження оригіналів цих документів. Без дослідження оригіналів документів достовірно встановити наявність чи відсутність монтажу неможливо.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що відповідачем не наведено жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували укладення та підписання договору поставки №1236/15/20 від 18.02.2015 та додатку №1236/15/20/01-ззр від 18.02.2015 до нього.

Тоді, як було обґрунтовано та достовірно встановлено судом першої інстанції в ході розгляду справи, відсутність у сторін примірників оригіналу договору поставки № 1236/15/20 від 18.02.2015 та додатку № 1236/15/20/01-ззр від 18.02.2015 до нього, свідчить про те, що ці документи у сторін відсутні, тобто мало місце укладення договору у спрощений спосіб шляхом поставки товару за видатковими накладними.

Таким чином, твердження відповідача про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення, які вказані у фотокопіях договору поставки №1236/15/20 від 18.02.2015 та додатку №1236/15/20/01-ззр від 18.02.2015 до нього, обґрунтовано визнані судами безпідставними.

Заперечення відповідача з цього приводу, які містяться в матеріалах справи, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи, а тому визнані судами необґрунтованими та недоведеними.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали їм належну правову оцінку, дійшли правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Колегія вважає зазначені висновки правильними та достатньо обґрунтованими.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

Посилання касатора у касаційній скарзі на те, що судами не досліджувалися питання укладання договору поставки та зарахування зустрічних однорідних вимог колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судами попередніх інстанцій ці питання досліджені належним чином, відповідні висновки містяться у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень. На підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що договір поставки укладено у спрощений спосіб шляхом поставки товару за видатковими накладними, також встановлено відсутність зарахування як юридичного факту.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 у справі № 910/28425/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

Т. Б. Данилова