ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 910/141/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіКовтонюк Л.В.,за участю представників сторін від позивачаНовікова І.І.,від відповідача Спаського В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київгаз"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2016 року у справі№ 910/141/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київгаз"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Учбово-методичний центр служба охорони Стелс"простягнення 409426,80 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Київгаз" (далі - ПАТ "Київгаз", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Учбово-методичний центр служба охорони Стелс" (далі - ТОВ "Учбово-методичний центр служба охорони Стелс", відповідач) про відшкодування збитків у розмірі 409426,80 грн, завданих через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг № 27-03/14ФО від 31.03.2014 року щодо охорони майна, яке було викрадено невідомими особами у серпні 2015 року.

ТОВ "Учбово-методичний центр служба охорони Стелс" проти позову заперечувало, посилаючись на те, що представник відповідача сумлінно виконав свої обов'язки і повідомив про порушення цілісності приміщень позивача правоохоронні органи згідно з п 2.1.2 договору, і 31.08.2015 року сторони підписали акт приймання наданих послуг за серпень 2015 року, в якому сторони засвідчили, що не мають одна до одної претензій. Крім того, ТОВ "Учбово-методичний центр служба охорони Стелс" вказувало, що визначені в довідці - розрахунку та акті інвентаризації, матеріальні цінності, як викрадені, не передавалися під охорону, і позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту наявності цього майна станом на 22.08.2015 року та його крадіжку в період з 22.08.2015 року по 24.08.2015 року. Відповідач також вважає, що позивач неправильно здійснив розрахунок, виходячи з ринкової вартості майна, а не з залишкової (балансової) вартості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2016 року (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., Дикунської С.Я., Мальченко С.Я.) від 04.02.1015 року, у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами ст.ст. 4, 42, 43, 34, 35 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) та незастосування пп. 2.3.3 п. 2.3 розділу II наказу Міністерства внутрішніх справ України від 15.04.2013 року N 365 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності", ст.ст. 1209 -1211 Цивільного кодексу (надалі - ЦК України), просить скасувати рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 31.03.2004 року між сторонами був укладений договір № 27-03/14ФО (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець (позивач) зобов'язувався надавати замовнику (відповідачу) послуги з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна (далі - об'єкти), з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого замовником доступу до нього та забезпечення здійснення замовником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього (далі - послуги), а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити належним чином надані послуги.

Відповідно до п. 1.2. договору (з урахуванням змін, внесених 25.01.2015 року додатковою угодою №2 до договору, а.с. 20 том 1), місцем надання послуг є серед іншого м. Київ, вул. Василенка, 5.

Пунктами 2.1.1, 2.1.2 цього договору передбачено, що виконавець зобов'язується забезпечити цілісність об'єктів та недоторканність майна, що на них зберігається, недоторканність фізичних осіб, у т.ч. шляхом здійснення заходів реагування на припинення правопорушення проти власності, фізичних осіб, порушення режиму роботи об'єктів охорони, і при виникненні фактів порушення цілісності приміщень, що охороняються, або при заподіянні збитків, пошкодженні майна або матеріальних цінностей зобов'язаний негайно у будь-який спосіб повідомити замовника та відповідні правоохоронні органи про вчинення протиправних дій щодо власності, фізичних осіб та інших незаконних дій, що мають ознаки злочину, у місцях здійснення заходів охорони.

Виконавець зобов'язується відшкодувати замовнику всі збитки в повному об'ємі завдані об'єктам замовника через неналежне виконання виконавцем взятих на себе договірних зобов'язань (п. 2.1.17. договору), несе матеріальну відповідальність і відшкодовує повну вартість шкоди, заподіяного майну замовника або майну, за яке відповідає замовник (п 4.3 договору).

У п. 4.5 договору сторони погодили, що розмір шкоди повинен бути підтверджений замовником відповідними документами і розрахунком вартості викраденого, знищеного або пошкодженого майна. У відшкодовану шкоду входить вартість викраденого або пошкодженого майна, розмір зниження вартості пошкоджених товарно-матеріальних цінностей, витрати, здійснені на відновлення пошкодженого майна, а також викрадені грошові суми.

25.08.2015 року за заявою працівника відповідача ОСОБА_6 від у Єдиний реєстр досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.185 Кримінального кодексу України (крадіжка, поєднана з проникненням в житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому), та присвоєно № 12015100090008213. Відповідно до фабули витягу з кримінального провадження від 26.08.2015 року: "до Солом'янського РУ із заявою звернувся охоронець ПАТ "Київгаз" ОСОБА_6 та повідомив про те, що невстановлена особа 2.08.2015 року приблизно о 07.00 шляхом злому вікна проникла до службового приміщення ПАТ "Київгаз", що за адресою: м. Київ, вул. М. Василенка, 5, звідки таємно викрала компютерне та будівельне обладнання, після чого з місяця вчинення кримінального правопорушення зникла, спричинивши своїми діями матеріальної шкоди".

31.08.2015 року інвентаризаційною комісією з представників ПАТ "Київгаз" за участю матеріально відповідальних осіб був складений акт інвентаризації, яка проводилася з 25.08.2015 року по 27.08.2015 року. Цим актом зафіксована фактична нестача матеріальних цінностей (30 позицій) первісною вартістю 167400,05 грн (залишкова (балансова) вартість 74625,65 грн). Відповідно до наданої позивачем довідки розрахунку збитків від нестачі, що встановлена станом на 25.08.2015 року, ринкова вартість майна з урахуванням зносу становить 397420,00 грн. Частину майна, щодо якого була встановлена нестача, позивач придбав за 121753,37 грн відповідно до видаткових накладних у вересні, листопаді 2015 року.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача збитків, заподіяних викраденням товарно-матеріальних цінностей. За розрахунком позивача розмір збитків становить 409426,80 грн (397420,00 грн (ринкова вартість майна з урахуванням зносу згідно з довідкою розрахунку збитків від нестачі, що встановлена станом на 25.08.2015 року) + 12006,80 грн (різниця між реальною вартістю цього частини майна відповідно до накладних за вересень, листопад 2011 року (121753,37 грн) та остаточною вартістю (з урахуванням зносу) згідно з довідкою розрахунку збитків від нестачі, що встановлена станом на 25.08.2015 року (109746,57 грн)).

Відповідно до ст. 978 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 942 ЦК України, положення якої застосовуються до договору охорони відповідно до ст. 955 ЦК України, зберігач (охоронець) зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

За приписами ч. 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того що позивачем не доведено, що майно, яке зазначено у довідці-розрахунку, перебувало (знаходилося) за адресою: м. Київ, вул. Василенка, 5 до моменту вчинення крадіжки і було передано під охорону відповідача. Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності прямого та безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача та сумою збитків у розмірі 409426,80 грн.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач своє зобов'язання щодо охорони переданого позивачем майна та збереження його в цілості не виконав, оскільки у період з 21.08.2015 року по 25.08.2015 року на територію та в приміщення ПАТ "Київгаз" було здійснено проникнення шляхом злому вікна, що визнається відповідачем. Водночас, суд апеляційної інстанції, погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено, що майно, нестача якого зафіксована в акті інвентаризації від 31.08.2015 року, знаходилось у охоронюваних відповідачем приміщеннях станом на 21.08.2015 року, і його зникнення мало місце з 21.08.2015 року о 25.08.2015 року, тобто у період, коли сталася подія (проникнення до приміщення шляхом злому вікна), а не в інший період часу.

Надані позивачем докази (дані бухгалтерського обліку (картки рахунків за відповідні періоди (а.с. 89-120 т. 1) та інвентарні картки обліку основних засобів, в яких зазначені різні філії, департаменти ПАТ "Київгаз" - місця обліку таких засобів та матеріально відповідальні особи за вказане майно (а.с. 203-216 т. 1)), суд відхилив, оскільки такі докази свідчать лише про взяття на облік ПАТ "Київгаз" цього рухомого майна, введення його в експлуатацію у різний період, починаючи з 2013 року, та визначення матеріально відповідальних осіб за це майно, однак, не підтверджують фактичне знаходження до 25.08.2015 року цього майна на об'єкті ПАТ "Київгаз", де було зафіксовано факт незаконного проникнення. Надані у судовому засіданні 29.06.2016 року представником позивача протоколи інвентаризаційної комісії, в яких зафіксовані результати інвентаризації на різних департаментах та філіях ПАТ "Київгаз", проведеної у листопаді 2014 року, суд також відхилив, оскільки позивач не надав інвентаризаційних описів майна, з яких вбачалося б яке саме майно перебувало на балансі, і відповідно,не підтвердив перебування на момент проведення попередньої інвентаризації на своєму балансі рухомого майна, вартість якого становлять збитки у даній справі.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи те, що судами першої та апеляційної інстанцій відповідно до їх повноважень, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, докази, які подані позивачем на підтвердження наявності у нього збитків та їх розміру, були відхилені, і позивачем відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України не було доведено всіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: причинного зв'язку між протиправною поведінкою ТОВ "Учбово-методичний центр служба охорони Стелс" і збитками позивача у заявленому розмірі, Вищий господарський суд України вважає, що висновок судів про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування вартості нестачі майна, яка зафіксована у акті інвентаризації від 31.08.2016 року, відповідає матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.

Твердження заявника касаційної скарги про порушення та неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм права при прийнятті рішень у справі не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин, прийняті у справі рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції залишаються без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київгаз" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2016 року у справі № 910/141/16 - без змін.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.Суддя Вовк І.В.СуддяКовтонюк Л.В.