ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 910/10166/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Гольцової Л.А. Самусенко С.С.розглянув касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.06.2016р.та рішеннягосподарського суду міста Києва від 14.01.2016р.у справі№910/10166/15 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"провизнання векселів такими, що не підлягають виконанню

за участю представників

позивача - Блищук В.Т., дов. №10-73/3561 від 22.03.2016р.; Левченко О.В., дов. №10-

73/8084 від 07.07.2016р.;

відповідача - Громніцкий Ю.П., дов. №14-132 від 13.05.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерного товариства "Полтаваобленерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсними зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" сплатити за простими векселями №№76331401020323-76331401020332 номінальною вартістю 1000000 грн. суму грошових коштів у розмірі 1000000 грн. у строк платежу за пред'явленням, але не раніше 01.01.2015р., а вказані векселі такими, що не підлягають виконанню та про визнання такими, що не підлягають виконанню виконавчі написи від 05.03.2015р., що вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. на простих векселях №№76331401020323-76331401020332 номінальною вартістю 1000000 грн., векселедавцем за якими є ВАТ "Полтаваобленерго", правонаступником якого є позивач (із врахуванням заяви про зміну предмета позову від 20.05.2015 р.).

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2016 р. (суддя Полякова К.В.) у справі № 910/10166/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів: Коршун Н.М., Буравльова С.І.) у задоволенні позову ПАТ "Полтаваобленерго" до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними вище рішенням та постановою, Публічне акціонерного товариства "Полтаваобленерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, зазначаючи про порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.05.2000р. ВАТ "Полтаваобленерго", правонаступником якого є позивач, емітовано прості векселі, строком оплати за пред'явленням, але не раніше 01.01.2015р. Українському кредитному банку, а саме №76331401020323, №76331401020324, №76331401020325, №76331401020326, №76331401020327, №76331401020328, №76331401020329, №76331401020330, №76331401020331, №76331401020332, кожен з яких номінальною вартістю 1000000 грн. (надалі - спірні векселі).

26.02.2015 р. Державний нотаріус Другої Полтавської державної нотаріальної контори Смоковенко Т.О. опротестував прості векселі на вимогу ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а саме №76331401020323 на суму 1 мільйон гривень; №76331401020324 на суму 1 мільйон гривень; №76331401020325 на суму 1 мільйон гривень; №76331401020326 на суму 1 мільйон гривень; №76331401020327 на суму 1 мільйон гривень; №76331401020328 на суму 1 мільйон гривень; №76331401020329 на суму 1 мільйон гривень; №76331401020330 на суму 1 мільйон гривень; №76331401020331 на суму 1 мільйон гривень; №76331401020332 на суму 1 мільйон гривень, векселедавцем за якими є позивач.

27.02.2015 р. на адресу позивача надійшов лист ПАТ "НАК "Нафтогаз України" №26-1262/1.2-15 від 20.02.2015 р. з пропозицією оплатити вищезгадані векселі строком до 12:00 24.02.2015 р., а також попереджено, що у разі несплати векселів, у відповідності до чинного законодавства по векселях буде вчинено протест у неплатежі.

Як встановлено судами, 05.03.2015р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. згідно ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 11 переліку документів, по яких стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, вчинено виконавчі написи №360-369 на простих векселях, а саме №76331401020323, №76331401020324, №76331401020325, №76331401020326, №76331401020327, №76331401020328, №76331401020329, №76331401020330, №76331401020331, №76331401020332, кожен з яких номінальною вартістю 1000000 грн.

Зі змісту позовної заяви з уточненням до неї та інших наявних у матеріалах справи пояснень позивача вбачається, що за твердженням останнього, підставою для виникнення спору у даній справі стало те, що зазначені вище спірні векселі не підлягають виконанню, оскільки не містять реквізиту "підпис векселедавця", адже голова правління Попов Б.А. та головний бухгалтер Замула В.В. не підписували цих векселів, а відтак, за твердженням позивача, зобов'язання з оплати грошових коштів за ними у нього відсутні.

Разом з тим, предметом спору у даній справі є і вимоги Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про визнання виконавчих написів нотаріуса №№360-369 від 05.03.2015р. вчинених на спірних векселях такими, що не підлягають виконанню, оскільки дії нотаріуса, який не перевірив факту пред'явлення оригінала векселя до сплати боржникові є неправомірними.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, пославшись на ст.194, ч.2 ст.195, ч.2 ст.241 Цивільного кодексу України, ст.21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", ст.75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, ч.3 ст.5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", п.4, п.9 Постанови Верховного суду України №5 від 08.06.2007р. "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів", ст.ст.87,88 Закону України "Про нотаріат", Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012р., Постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №2 "Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову у їх вчиненні" від 07.02.2014р. дійшов висновку, що зобов'язання ПАТ "Полтаваобленерго" по сплаті грошових коштів за спірними векселями, є безспірними та підтверджуються наявністю самих векселів, а тому вимоги позивача про визнання недійсними його зобов'язань сплатити за простими векселями суму грошових коштів на користь НАК "Нафтогаз України" є безпідставними та необґрунтованими, як і вимоги про визнання вказаних векселів не підлягаючими виконанню в частині зобов'язання позивача сплатити грошові кошти за ними. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні виконавчі написи нотаріуса були здійснені на підставі, в межах повноважень та у порядку, передбаченому діючим законодавством, а відтак, не знайшовши підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", суд не застосовував позовну давність.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний господарський суд, в оскаржуваній постанові, пославшись на ст.194 Цивільного кодексу України, ст.3,4,6-7,10,11, ч.1 ст.21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", п.1 розділу 2 Правил виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених Постановою Кабінету міністрів України №528 від 10.09.1992р., ч.3 ст.5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", ст.75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, п.4 , п.9 Постанови Верховного суду України №5 від 08.06.2007р. "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів", ст.ст.87,88 Закону України "Про нотаріат", Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012р., погодився з висновком місцевого суду про те, що векселі, за якими вчинено спірні виконавчі написи, підлягають виконанню, відтак позовні вимоги в частині визнання векселів такими, що не підлягають виконанню та визнання недійсними зобов'язань позивача сплатити за спірними векселями задоволенню не підлягають, як і вимоги про визнання спірних виконавчих написів нотаріуса, такими що не підлягають виконанню.

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені висновки судів передчасними, оскільки здійснені внаслідок неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст.21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (чинного на момент видачі спірних векселів) вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Судом апеляційної інстанції зазначено, що вексель, на підставі п. 1 розділу 2 Правил виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №528 від 10.09.1992р. та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.10.1996р. за № 572/1597 (чинних на момент видачі спірних векселів), підписується керівником та головним бухгалтером юридичної особи та завіряється печаткою.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ст.ст. 33, 75, 76 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі простий вексель вважається таким, що не має сили простого векселя у разі відсутності у ньому будь-яких необхідних реквізитів або зазначення строку платежу іншого, ніж встановлено у ст. 33 Уніфікованого закону. Простий вексель, зокрема, повинен містити: 1) назву "простий вексель", яка включена у текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; 2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; 3) зазначення строку платежу; 4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; 6) зазначення дати і місця складання простого векселя; 7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Зі змісту наявних у матеріалах справи спірних векселів вбачається, що ВАТ "Полтаваобленерго" зобов'язалось сплатити визначені у них суми грошових коштів не раніше 01.01.2015р. Українському кредитному банку (м.Київ).

Разом з тим, згідно ухвали господарського суду міста Києва від 25.06.2015р.(т.1, а.с. 178-180) судом було розглянуто та задоволено наявне у матеріалах справи клопотання Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 18.05.2015р. (т.1, а.с.83) про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у даній справі - Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк"(правонаступника Українського кредитного банку), оскільки Українським кредитним банком було проставлено на спірних векселях прості бланкові індосаменти із написом "платити наказу без обороту на мене", скріплені печаткою та підписами голови правління та головного бухгалтера банку із зазначенням, що індосант лише відповідає за дійсність переданої за векселем вимоги, про що вказано в п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 08.06.2007р. №5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів".

У ст.27 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Проте, зі змісту оскаржуваного рішення, а також інших процесуальних документів суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції, залучивши ПАТ "Акцент-Банк" в якості третьої особи на стороні відповідача, не повідомляв останнього про судові засідання у справі, не надсилав процесуальних документів, прийнятих під час розгляду даної справи та не вчиняв жодних інших процесуальних дій, направлених на дотримання можливості реалізації даною особою своїх прав, визначених у зазначеній вище ст.27 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд зазначених порушень не усунув.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Згідно вимог, що закріплені у ч.ч.1,2 ст.11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду та якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Відтак, здійснивши розгляд справи за відсутності залученої судом першої інстанції третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Акцент-Банк" та не залучивши до участі у справі нотаріуса, який вчинив виконавчі написи на спірних векселях, визнання яких такими, що не підлягають виконанню є також предметом спору у даній справі, суд першої інстанції припустився порушень зазначених вище норм процесуального права, що не було виправлене апеляційним господарським судом під час здійснення апеляційного провадження.

Враховуючи зазначені вище обставини та норми чинного в Україні законодавства, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016р. та рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2016р. у справі №910/10166/15 є такими, що не відповідають нормам процесуального права, а відтак, з огляду на вимоги п.3 ч.1 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016р. та рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2016р. у справі №910/10166/15 скасувати.

Справу №910/10166/15 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді Л.А.Гольцова

С.С. Самусенко