ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 909/1404/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М.- головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Полякова Б.М.,розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", м. Київна постанову та ухвалувід 29.06.2016 Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 господарського суду Івано-Франківської областіу справі№ 909/1404/14 господарського суду Івано-Франківської області за заявою дофізичної особи ОСОБА_5 товариства з обмеженою відповідальністю "Одіс Пабліситі Груп"Провизнання банкрутомЛіквідаторарбітражний керуючий Опришко О.З.

в судовому засіданні взяв участь представник:

ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК"Перевертун В.Г., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2014 у справі № 909/1404/14 прийнято до розгляду заяву фізичної особи ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5.) про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Одіс Пабліситі Груп" (далі - Товариство, Боржник) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.2015 порушено провадження у справі про банкрутство Боржника, визнано грошові вимоги фізичної особи ОСОБА_5 на суму 985 320 грн. 00 коп., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном, а розпорядником майна Боржника призначено арбітражного керуючого Опришка О.З. тощо.

Постановою господарського суду Івано-Франківської від 10.06.2015 Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Опришка О.З.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2016 (суддя-Ткаченко І.В.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута; ухвалено ліквідувати юридичну особу - Товариство, а провадження у справі про банкрутство припинено тощо.

Не погодившись із названою ухвалою місцевого суду, публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" (далі-Банк) звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2016 та повернути справу до суду першої інстанції для вирішення питання про продовження строку ліквідаційної процедури.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 (головуючий суддя - Гриців В.М., судді: Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2016 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2016, так і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 та повернути справу на розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 609 Цивільного кодексу України, ст. 205 Господарського кодексу України, ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 17 Закону України "Про іпотеку", а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, ухвалюючи рішення про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу Боржника, ліквідацію останнього та припинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство Товариства відбулось відповідно до норм Закону про банкрутство; ліквідатором вчинено всі належні дії в ліквідаційній процедурі: здійснено заходи, спрямовані на пошук майна Боржника, проведено інвентаризацію майна Товариства. При цьому, місцевий суд вказав, що у зв'язку із недостатністю активів банкрут не має можливості погасити заборгованість перед кредиторами, а будь-яких інших майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, грошових коштів, за рахунок яких було б можливе остаточне (повне) погашення кредиторських вимог, ліквідатором не виявлено. Зазначене, на думку суду першої інстанції, свідчить про наявність підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Товариства .

Підтримуючи наведені висновки місцевого суду, апеляційний суд, з посиланням на висновок арбітражного керуючого про результати аналізу фінансового стану Товариства на 06.04.2015, додав, що відсутні ознаки доведення до банкрутства за укладеним між ініціюючим кредитором та Боржником договором оренди, відсутня вина засновників або керівника по зобов'язаннях Боржника.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними висновками судів, як такими, що зроблені передчасно, з неповним з'ясуванням обставин справи та, відповідно, невірним застосуванням норм діючого законодавства.

Як встановлено під час розгляду справи, Банк - є визнаним кредитором Боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення провадження у справі Банк звертався зі скаргою на дії ліквідатора, яка була відхилена (ухвала від 12.05.2016 - т. 2 а.с. 106-107), а відповідна ухвала залишена без змін за результатами перегляду її в апеляційному порядку - постанова від 20.06.2016 (т. 2 а.с. 137-142). Слід зауважити, що і оскаржувана у даному касаційному провадженні постанова апеляційного суду винесена в той же день.

Поряд з цим, звертаючись зі скаргою на дії ліквідатора Товариства, Банк посилався на обставини справи із доданням відповідних доказів у справі, яким суди попередніх інстанцій під час розгляду та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не надали жодної правової оцінки.

Так, і в апеляційній скарзі, і касаційній скарзі, і в скарзі на дії ліквідатора Боржника Банк заперечує законність виникнення грошових вимог ОСОБА_5 саме як ініціюючого кредитора перед Товариством за договором від 03.09.2008 оренди нежитлового приміщення (т. 1 а.с. 7-10). При цьому, стосовно цього договору суди вказали лише те, що за рішенням суду від 09.12.2015 року в цивільній справі (т. 2 а.с. 59-62), залишеним без змін апеляційним судом та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ (т. 2 а.с.63-64), Банку було відмовлено в позові до ОСОБА_5 та ліквідатора Товариства про визнання цього договору недійсним.

Між тим, суди не надали в оскаржуваних рішеннях правової оцінки іншим доводам Банку, з посиланням на докази, стосовно того, що на час укладення цієї угоди та у період її дії з 2008 року по 2011 рік (коли формувався борг, вимоги за яким були заявлені ініціюючим кредитором, як безспірні у даній справі) фізична особа ОСОБА_5 був єдиним засновником Товариства (спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - т. 2 а.с. 85-86). Така ж інформація містилась в копії позовної заяви Банку про визнання недійсним зазначеного вище договору оренди (т. 1 а.с. 126-128). Доречі, про ці обставини суд першої інстанції направляв прокурору Івано-Франківської області повідомлення (т. 2 а.с. 87), однак не врахував при винесення оскаржуваної ухвали.

Касаційний суд вважає, що ця обставина має значення саме у справі для з'ясування правової природи вимог, що виникли за згаданим договором у Товариства перед ініціюючим кредитором в контексті приписів ст. 1 та ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство про банкрутство.

Також слід звернути увагу на те, що норми ст. 1 цього ж закону визначають заінтересовану особу стосовно боржника, зокрема, як власників (учасників, акціонерів) боржника.

Крім цього колегія суддів також звертає увагу на те, що при зверненні Банку із заявою про визнання Банку кредитором Боржника на підтвердження цих вимог, що виникли за кредитним договором між Банком та Товариством, також була додана копія договору іпотеки від 05.12.2008, за яким для забезпечення виконання вказаних зобов'язань позичальника за кредитним договором (Товариства) іпотекодавцем виступила також фізична особа - ОСОБА_5 (т. 1-А а.с. 14-19), яка передала в іпотеку нежитлові приміщення заставною вартістю 2 072 687 грн. 00 коп., а при винесенні рішення від 11.02.2013 про стягнення заборгованості за згаданим кредитним договором (т. 1-А а.с. 20-21) суд вирішив стягнути відповідну суму боргу солідарно - з Товариства та, у тому числі і фізичної особи ОСОБА_5

Відповідно ж до приписів ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Отже за наведених вище обставин щодо виникнення заборгованості у Боржника перед ініціюючим кредитором та обставин стягнення заборгованості з Боржника на користь Банку (яким жодний із судів попередніх інстанцій не надали правової оцінки), касаційний суд вважає передчасним та неналежним (зробленим з неповним з'ясуванням обставин, на які під час здійснення провадження звертав увагу Банк) висновок, зокрема, апеляційного суду в своїй постанові, про відсутність підстав для висновку про наявність вини засновників (учасників) Товариства і покладення на таких осіб субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Боржника, як це передбачено нормами ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство.

В контексті цієї ж норми та за тих же обставин касаційний суд вважає передчасними та неправомірними висновки судів попередніх інстанцій щодо належного виконання ліквідатором Товариства своїх обов'язків у даній справі, виконання повного комплексу дій, передбачених законом про банкрутство, у ліквідаційній процедурі щодо виявлення майна та формування ліквідаційної маси Боржника з метою задоволення вимог кредиторів останнього.

У зв'язку із вищевикладеним є неправомірними, передчасними та зробленими з неповним з'ясуванням обставин справи висновки судів в оскаржуваних рішеннях про належність та обґрунтованість складених у справі звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Боржника та наявність підстав для припинення провадження у даній справі.

За таких обставин та виходячи з повноважень касаційного суду, що передбачені нормами п. 3 ст. 1119 ГПК України, оскаржувані ухвала першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню, як незаконні, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідації в іншому складі суду.

Суду ж першої інстанції відповідно до норм ст. 11112 ГПК України слід врахувати вказівки касаційного суду та здійснити розгляд справи з усуненням наведених в даній постанові порушень та здійснити розгляд даної справи про банкрутство у відповідності до норм законодавства.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 10, 41, 45, 46, 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 41, 43, 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 та ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2016 у справі № 909/1404/14 скасувати.

3. Справу № 909/1404/14 передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області на стадію ліквідаційної процедури в іншому складі суду.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді

О.Є. Короткевич

Б.М. Поляков

Постанова виготовлена та підписана 22.09.2016