ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 908/376/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівБожок В.С., Сибіги О.М.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуЗапорізької міської радина постановуДонецького апеляційного господарського судувід07.06.2016у справі№908/376/16Господарського судуЗапорізької областіза позовомЗапорізької міської радидоПублічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"простягнення збитківза участю

- позивача:Лисенко Є.А. (довіреність від 10.06.2016 №01/02-17/03463)- відповідача:Дядько О.М. (довіреність від 21.12.2016 №20-11),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Запорізька міська рада (далі - позивач) просила стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - відповідач) 9 000,00 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у зв'язку із не укладенням з позивачем в порушення вимог чинного законодавства договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, пайового внеску не сплатив, внаслідок чого позивачу завдано збитків у вигляді упущеної вигоди.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.04.2016 (суддя Мірошниченко М.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Геза Т.Д., судді Склярук О.І., Ушенко Л.В.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що суди повно встановили обставини справи та правильно застосували норми права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.12.2012 позивачем прийнято рішення № 77 "Про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя" (далі - Порядок).

10.09.2014 були внесені зміни до Порядку на підставі рішення позивача № 40 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Запоріжжя".

Пунктом 3.1.3 Порядку передбачено, що замовник, який має намір укласти договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, зобов'язаний звернутися з заявою до міського голови. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Судами також встановлено, що 05.09.2014 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт № ЗП 083142480564 на об'єкті будівництва "Реконструкція частин будівлі (11/100 інв. №10-0108) з відокремленням в окреме нежитлове приміщення № 1 під інформаційний комплекс ЗНТРК "ТВ-5", замовником яких є відповідач.

06.10.2014 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за № ЗП 143142690474.

02.04.2015 позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату завданих територіальній громаді міста Запоріжжя збитків у розмірі 9000,00 грн., в двадцятиденний термін з дня її отримання, яку відповідач залишив без задоволення.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, свій висновок про відмову у задоволення позовних вимог мотивував тим, що позивачем не доведено наявності в діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, що виключає відповідальність останього. При цьому суд зазначив, що відповідач здійснював лише реконструкцію існуючої будівлі без забудови земельної ділянки, тобто відповідач не є замовником будівництва і у нього відсутній обов'язок укладати договір про пайову участь та сплачувати пайові внески.

Однак з такими висновками погодитись не можна виходячи із наступного.

Так, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції свою постанову мотивував тим, що відповідач не є замовником будівництва і у нього відсутній обов'язок укладати договір про пайову участь та сплачувати пайові внески.

Між тим, відповідно до положень статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву (п.4).

Згідно цієї статті територією, про яку зазначено у вказаному пункті 4, є частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.

Ресурсами чинне законодавство визначає природні ресурси загальнодержавного значення і природні ресурси місцевого значення (стаття 39 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991), а також матеріальні ресурси (Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" від 01.08.2005 N 668).

При цьому частиною 2-ю статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що витрати у вигляді пайової участі несе замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті.

Згідно цієї статті забудовою територій є діяльність із реконструкції існуючої забудови та територій.

Отже реконструкція, здійснена відповідачем, підпадає під законодавче визначення забудови, та виходячи із наведених положень законодавства відповідач є замовником, оскільки виявив намір щодо забудови території, яка має певне географічне положення та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.

Також не можна погодитись із висновками судів про те, що позивачем не доведено наявності в діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Так, відповідно до положень частини третьої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Положеннями цієї статті також передбачено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Частинами восьмою та дев'ятою вказаної статті встановлено, що розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Судами встановлено, що пунктом 3.1.3 Порядку передбачено, що замовник, який має намір укласти договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, зобов'язаний звернутися з заявою до міського голови.

Таким чином обов'язок відповідача взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначений наведеною вище нормою права, і у зв'язку із таким обов'язком відповідач, виходячи із наведених вище положень зазначеної норми та Порядку, зобов'язаний був звернутися до позивача із заявою про укладення такого договору.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що відповідач у порушення наведених приписів не звертався до позивача із заявою про укладення договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення і укладення договору, і як наслідок позбавлення права позивача на укладення з відповідачем договору у строк, який визначений законом, та позбавлення права на отримання фінансування на розвиток інфраструктури населеного пункту.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 1166 цього Кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1).

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2).

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи відповідно до приписів статті 1115 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції вбачає неправомірну бездіяльність відповідача щодо виконання вимог чинного законодавства стосовно його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується із зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору. Така бездіяльність відповідача є протиправною формою поведінки, в наслідок якої позивач позбавлений був права отримати відповідну суму коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту, яка підпадає під визначення упущеної вигоди, яку особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

При цьому наслідки у вигляді упущеної вигоди, як вбачається із встановлених судами обставин справи, знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

Відповідно до пункту 1-го частини 6-ї статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд.

Згідно із п.7.3 Порядку розмір збитків територіальної громади міста Запоріжжя за невнесення замовником коштів пайової участі на розвиток інфраструктури міста Запоріжжя становить розмір несплаченої пайової участі. Розрахунок збитків здійснюється з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва, визначеної забудовником в декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Як встановлено судами, 06.10.2014 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за № ЗП 143142690474, у пункті 15 якої визначена кошторисна вартість будівництва об'єкту, яка складає 90 000,00 грн.

Розмір пайової участі відповідача під час будівництва об'єкта, кошторисна вартість якого була визначена позивачем у розрахунку згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, який здійснений за формулою, яка зазначена у додатку до вимоги (а.с. 31, т.1), становить 10 % від загальної вартості будівництва, тобто 90 000,00 грн. х 10 % = 9000,00 грн.

Відтак, розмір збитків, визначений позивачем, ґрунтується на положеннях чинного законодавства та фактичних обставинах справи.

Враховуючи викладене, висновок судів про відсутність у діях відповідача складу цивільного правопорушення є необґрунтованим.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але судами порушено норми матеріального права, враховуючи що по справі не вимагається збирання нових або дослідження зібраних доказів, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для направлення справи на новий розгляд, а вважає за можливе скасувавши судові рішення прийняти нове.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства і мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин для виправлення вказаних фундаментальних порушень, які допустили суди попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувавши судові рішення прийняти нове, про задоволення позову.

Судові витрати по сплаті судового збору належить покласти на відповідача.

За змістом статей 116 і 117 Господарського процесуального кодексу України видавати накази мають право виключно місцеві господарські суди.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.2, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Запорізької міської ради задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2016 та рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2016 у справі №908/376/16 скасувати і прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь Запорізької міської ради 9 000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп. збитків, 4547,40 грн. судового збору.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді В.С. Божок

О.М. Сибіга