ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 903/926/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В., Мележик Н.І.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 рокута ухвалуГосподарського суду Волинської області від 31.05.2016 рокуу справі№903/926/15 Господарського суду Волинської областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Волинського центрального відділення Львівської філії АТ "Брокбізнесбанк"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луцьккондитер"простягнення 1 935 889,20 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Перетятько С.М. (дов.№571/03 від 01.08.2016 року);

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 31.05.2016 року у справі № 903/926/15 (судді: Дем'як В.М., Пахолюк В.А., Костюк С.В.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луцьккондитер" про розстрочення виконання рішення господарського суду Волинської області від 19.05.2016 року у справі №903/926/15 задоволено частково; виконання рішення господарського суду Волинської області від 19.05.2016 року у справі №903/926/15 розстрочено строком до 30.11.2016 року відповідно до графіку: червень 2016 року - 20000,00 грн.; липень 2016 року - 20000,00 грн.; серпень 2016 року - 20000,00 грн.; вересень 2016 року - 50000,00 грн.; жовтень 2016 року - 50000,00 грн.; листопад 2016 року - 1775889,20грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року у справі №903/926/15 (судді: Мамченко Ю.А., Саврій В.А., Дужич С.П.) ухвалу господарського суду Волинської області від 31.05.16 року у справі №903/926/15 залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Брокбізнесбанк" без задоволення.

Прийняті судові акти, мотивовані тим, що наведені відповідачем у заяві про розстрочення виконання рішення господарського суду Волинської області від 19.05.2016 року у справі №903/926/15 обставини підтверджують винятковість випадку та виступають обставинами, необхідними для розстрочення виконання рішення суду від 19.05.2016 року, що забезпечать його виконання в цілому тп не порушить при цьому права інших осіб.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк" звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року та ухвалу господарського суду Волинської області від 31.05.2016 року про відстрочку виконання рішення у справі №903/926/15 за позовом ПАТ "Брокбізнесбанк" до ТОВ "ТД"Луцьккондитер" та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення; вирішити питання розподілу судових витрат.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні, представник позивача підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Заслухавши представника позивача, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Волинської області від 19.05.2016 року у справі №903/926/15 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Луцьккондитер" на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" 1 935 889,20 грн., в т.ч.: 677 000,92 грн. - заборгованість по кредиту, 324 677,17 грн. - заборгованість за процентами, 293 427,24 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 93 015,24 грн. - пеня за прострочення сплати процентів, 20 556,76 грн. - 3% річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами (по кредиту), 6 391,53 грн. - 3% річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами (по процентах), 340 385,98 грн.- індекс інфляції за прострочення сплати заборгованості по кредиту, 94 554,31 грн. - індекс інфляції за прострочення сплати заборгованості по процентах, 38 880,05 грн. - штраф за порушення п.4.2.3 додаткової угоди №4 від 22.04.2013р., 9 000 грн. - штраф за порушення п. 4.2.5. а) додаткової угоди №4 від 22.04.2013р., 2 000 грн. - штраф за порушення п. 4.2.5. б) додаткової угоди №4 від 22.04.2013р., 9 000 грн. - штраф за порушення п. 4.2.5. в) додаткової угоди №4 від 22.04.2013р., 27 000 грн. - штраф за порушення п. 4.2.5. а) додаткової угоди №4 від 22.04.2013р.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Луцьккондитер" судовий збір в розмірі 29038,34 грн. в доход Державного бюджету України.

На виконання вказаного рішення господарським судом Волинської області було видано наказ №903/926/15-1 від 31.05.2016 року та наказ №903/926/15-2 від 31.05.2016 року про його примусове виконання.

25.05.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Луцьккондитер" звернулося до господарського суду Волинської області із заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 19.05.2016 року в якій посилалося на неможливість виконати рішення суду у зв'язку із важким фінансовим становищем, оскільки ситуація яка склалась із фактичним виконанням даного рішення поставила підприємство перед загрозою банкрутства; виконати рішення суду можливо за умови поетапної виплати заборгованості. Негайне виконання вище наведеного рішення неминуче призведе до неплатоспроможності ТОВ "Торговий дім "Луцьккондитер" та припинення господарської діяльності, так як сума заявлена до стягнення відповідно до рішення господарського суду є досить велика та становить 2 011 930,70грн. На ТОВ "Торговий дім "Луцьккондитер" на сьогоднішній момент, згідно штатного розпису підприємства працює понад 70 працівників, яким внаслідок такої ситуації яка склалась загрожує звільнення, так як коштів для оплати їх праці не буде у відповідача. Відповідач вживає заходи для стягнення коштів з своїх дебіторів, процедура стягнення на сьогоднішній день триває.

Враховуючи наведене, відповідач просив розстрочити виконання рішення господарського суду Волинської області від 19 травня 2016 року у справі №903/926/15 за наступним графіком погашення заборгованості: 15 червня 2016 року - 10000,00 грн.; 16 липня 2016 року - 10000,00 грн.; 16 серпня 2016 року - 10000,00 грн.; 16 вересня 2016 року - 50000,00 грн.; 17 жовтня 2016 року - 50000,00 грн.; 17 листопада 2016 року - 50000,00 грн.; 18 грудня 2016 року - 50000,00 грн.; 18 січня 2017 року - 50000,00 грн.; 18 лютого 2017 року - 50000,00 грн.; 21 березня 2017 року - 50000,00 грн.; 21 квітня 2017 року - 550000,00 грн.; 22 травня 2017 року - 550000,00 грн.; 22 червня 2017 року - 531930,70 грн.

Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. (п.7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

В рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі № 5-рп/2013 зазначено, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. За судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частково задовольняючи клопотання відповідача та розстрочуючи виконання рішення Господарського суду Волинської області від 19.05.2016 року у справі №903/926/15 строком до 30.11.2016 року суди попередніх інстанцій виходили з того, що кондитерська фабрика ТзОВ "Торговий дім "Луцьккондитер" незважаючи на фінансові труднощі зберегла традиції виробництва волинських солодощів та продовжує їх виробництво. Із копій контрактів №0336/10/15 від 28.07.2015 року, №2 від 04.08.2015 року, які укладені із ТОВ "АФВ" та ПАТ "Конти" боржник прогнозує отримати прибуток у вересні - жовтні 2016 року, який останній спрямує на погашення заборгованості перед банком. Згідно штатного розпису на підприємстві працює понад 70 працівників, яким внаслідок примусового виконання рішення, що включає накладення арешту на рахунки боржника загрожує звільнення, так як кошти для оплати їх праці будуть відсутні. Крім того, це призведе до блокування роботи боржника та реальну загрозу доведення його до банкрутства. Перед боржником існує дебіторська заборгованість у сумі 2 528 000 грн. в т.ч.: Держаний бюджет заборгував більше 900000,00 грн., повернення яких також дозволить виконати рішення суду.

Врахувавши характер спору, вину боржника, його фінансовий стан, інтереси сторони, на користь якої слід сплатити кошти, строки здійснення процедури ліквідації АТ "Брокбізнесбанк", суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що розстрочка виконання судового рішення дозволить акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій всебічно, повно розглянули всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізували докази в обґрунтування заяви відповідача про розстрочку виконання рішення, отже ухвала господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм процесуального права, зокрема ст. 121 ГПК України.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року та ухвалу Господарського суду Волинської області від 31.05.2016 року у справі №903/926/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Акулова

Судді: С.В. Владимиренко

Н.І. Мележик